Справа № 2-1231/2008 р.
19 серпня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Вуїва О.В., при секретарі - Літвінов С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на житловий будинок із надвірними будівлями,
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання права власності на житловий будинок із надвірними будівлями.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 11 грудня 1982 року їй - ОСОБА_1 було передано в приватну власність житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 про що було видане відповідне свідоцтво.
В квітні 2008 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з метою оформлення договору купівлі-продажу спірного будинку.
Проте нотаріус відмовив ОСОБА_1 в здійсненні відповідної нотаріальної дії, оскільки правовстановлюючий документ на будинок був виданий на дошлюбне ім'я позивачки за недійсним паспортом після фактичної реєстрації шлюбу та зміни прізвища в установленому Законом порядку.
Оскільки в адміністративному порядку вирішити питання щодо усунення цих недоліків неможливо, тому позивачка просила захистити право власності шляхом визнання її власником спірного будинку.
Ухвалами суду від 02 липня 2008 року було за згодою позивачки було замінено первісного відповідача - виконавчий комітет Вознесенської міської ради на належного - приватного нотаріуса ОСОБА_2 та до участі в справі в якості третьої особи було притягнуто КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації».
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши, що на початку 70-х років вона - ОСОБА_3 - на підставі дозволу та затвердженого проекту розпочала будівництво житлового будинку АДРЕСА_1.
10 лютого 1978 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, змінивши своє дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка.
Оскільки вся технічна документація, пов'язана з будівництвом житлового будинку, була оформлена на дошлюбне прізвище позивачки, тому в акті про прийняття будівлі в експлуатацію, а в подальшому - в свідоцтві про право власності прізвище забудовника було зазначено «ОСОБА_3», а не «ОСОБА_1».
В квітні 2008 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з метою оформлення договору купівлі-продажу спірного будинку.
Проте нотаріус відмовив ОСОБА_1 в здійсненні відповідної нотаріальної дії, оскільки правовстановлюючий документ на будинок був виданий на дошлюбне ім'я позивачки за недійсним документом після фактичної реєстрації шлюбу та зміни прізвища в установленому Законом порядку.
Оскільки в адміністративному порядку вирішити питання щодо усунення цих недоліків неможливо, проте право позивачки не визнається відповідачем, тому ОСОБА_1 просила захистити право власності шляхом визнання її власником спірного будинку.
Відповідач - приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі та письмові пояснення по суті справи в яких зазначала, що вона, як особа, на яку покладено здійснення нотаріальних дій, дійсно відмовила у посвідченні правочину, пов'язаного з відчуженням житлового будинку, належного позивачці, оскільки останньою не було надано необхідних документів, що безспірно підтверджують право ОСОБА_1 на це майно.
Залишаючи питання щодо задоволення позову на розсуд суду, просила також врахувати те, що відмова у вчиненні нотаріальної дії не може вважатися оспоренням права власності, тому не вбачала правильним статус нотаріуса по справі в якості відповідача.
Представник третьої особи - КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» - в судове засідання не з'явився, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив.
Оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, тому суд вважав можливим розглядати справу без участі цих осіб.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Так, судом встановлено, що з 1971 по 1975 роки позивачка здійснювала будівництво житлового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1.
Вказане будівництво здійснювалося на підставі дозволу компетентного органу та на закріпленій за забудовником земельній ділянці, проте без затвердженого проекту (а.с.37-40).
10 лютого 1978 року позивачка (до шлюбу - ОСОБА_3) зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, змінивши своє дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка (а.с.7).
16 листопада 1982 року було складено акт про закінчення будівництва спірного будинку та введення його в експлуатацію (затверджений рішенням виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів №646 від 24 листопада 1982 року) на підставі якого 11 грудня 1982 року їй, як забудовнику було видано свідоцтво про право власності на жилий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 (а.с.4-6, 41-42, ).
03 квітня 2008 року право власності щодо спірного будинку було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Проте в правовстановлюючому документі та іншій технічній документації прізвище забудовника та власника спірного майна зазначено як «ОСОБА_3», а не «ОСОБА_1», що не відповідає дійсності та пов'язане з помилками, що виникли при видачі документа.
Вказані обставини призвели до відмови особи, що здійснює нотаріальні функції в посвідченні правочину щодо спірного майна, що обмежило право власника на розпорядження своїм майном.
Тому, погоджуючись з доводами приватного нотаріуса ОСОБА_2 в частині відсутності вини останньої та чіткого застосування нею Закону України «Про нотаріат» та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Мін'Юсту за №20/5 від 03 березня 2004 року (зареєстрованої в Мін'юсті 03 березня 2004 року за №283/8882) при здійсненні своїх функцій, суд встановив, що своїми діями відповідачка фактично не визнала право власності в частині належності спірного майна позивачці, оскільки остання надала всі можливі та наявні в неї документи, що могли свідчити про належність спірного майна.
Доводи приватного нотаріуса ОСОБА_2 в частині її правового статусу як відповідача також не можуть бути прийняті до уваги судом в зв'язку з наступним.
Дійсно, нотаріус при здійсненні своїх функцій щодо посвідчення договору відчуження майна не є стороною правочину, водночас для нього не виникають будь-які наслідки, пов'язані з посвідченням правочину.
Проте, згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається будь-якою іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що свідчить про хибність доводів відповідача.
Тому, враховуючи вказані обставини, наявність достатніх та достовірних доказів, що свідчать про належність спірного майна позивачці, а також неможливість вирішити це питання в адміністративному порядку, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а цивільне право позивачки відповідно до ст. 16 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухоме майно.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Проте, беручи до уваги, що в діях приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не було умислу на порушення чинного законодавства, тому сплачені позивачкою витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на житловий будинок із надвірними будівлями - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженкою с. Великосілля Старосамбірського району Львівської області, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : Вуїв О.В.