справа №2-669-1/08 рік
18 серпня 2008 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Литвинової І.В.,
при секретарі - Гайченя О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України про стягнення індексу інфляції, пені, неодержаного доходу та моральної шкоди,-
ОСОБА_2. 02.01.2007р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» індексу інфляції, пені, неодержаного доходу та моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовував тим, що рішенням Печерського районного суду м.Києва від 31.03.2006р. було задоволено його позов та стягнуто з відповідача - Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» страхове відшкодування в розмірі 72734 грн.88 коп. Оскільки рішення суду не виконано на час звернення до суду з даним позовом, вважав, що відповідачем порушені його права та в зв»язку з цим він повинен відшкодувати неодержаний дохід, який позивач міг отримати в разі внесення стягнутих коштів на депозит в банківську установу в розмірі 32 282 грн.33 коп., суму індексу інфляції за порушення грошового зобов»язання за період з вересня 2004р. по жовтень 2006р. в розмірі 21 210 грн.90 коп., пеню за несвоєчасне здійснення страхової виплати в розмірі 796 446 грн. 94 коп. та моральну шкоду в розмірі 75000 грн.
Під час попереднього судового засідання 13.11.2007р., в зв»язку зі смертю первісного позивача, до участі у справі було залучено його спадкоємця - дружину ОСОБА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що питання щодо виплати ОСОБА_2. страхового відшкодування було спірним, оскільки Державною податковою адміністрацією України не визнавалось його право на отримання останнього. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 31.03.2006р. про стягнення страхового відшкодування набрало законної сили 06.07.2006р. і було виконано 11.01.2007р. Отже, на думку представника відповідача, вина НАСК «Оранта» в спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачу відсутня.
Представники третіх осіб - Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України позов не підтримали і вважали його таким, що задоволенню не підлягає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, матеріали цивільної справи № 2-191-1/06 , вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Печерського районного суду м.Києва від 31.03.2006р. було частково задоволено позов ОСОБА_2. до НАСК «Оранта», треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України та стягнуто з відповідача - Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» страхове відшкодування в розмірі 72734 грн.88 коп. Відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 06.07.2006р., рішення суду першої інстанції було залишено без змін, тобто з цього часу воно набрало законної сили. Відповідно до заяви стягувача ОСОБА_2., ним був отриманий виконавчий лист про стягнення страхового відшкодування 26.07.2006р.
02.01.2007р. ОСОБА_2. був поданий до суду даний позов та зазначено в обгрунтування вимог, що 06.09.2006р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника - НАСК «Оранта» страхового відшкодування, але незважаючи на неодноразові скарги, державний виконавець не приступив до примусового виконання рішення, а НАСК «Оранта» в добровільному порядку рішення не виконує, тому повинно відшкодувати неодержаний дохід, який позивач міг отримати в разі внесення стягнутих коштів на депозит в банківську установу в період з 02.07.2004р. по 22.12.2006р. в розмірі 32 282 грн.33 коп., суму індексу інфляції за порушення грошового зобов»язання за період з вересня 2004р. по жовтень 2006р. в розмірі 21 210 грн.90 коп., пеню за несвоєчасне здійснення страхової виплати, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 796 446 грн. 94 коп. та моральну шкоду в розмірі 75000 грн.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України »Про виконавче провадження», державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
В процесі розгляду справи було встановлено, що 11.01.2007р. на рахунок позивача в Києво-Святошинському відділенні ВАТ КБ «Хрещатик» надійшли кошти по страховому відшкодуванню в розмірі 72734 грн.88 коп. (а.с.98-99).
Отже, виконавче провадження по виконанню рішення Печерського районного суду м.Києва від 31.03.2006р. було проведено протягом чотирьох місяців, тобто в строк передбачений чинним законодавством.
Правовим обгрунтуванням вимоги про стягнення доходів від безпідставного утримання та збереження коштів є посилання позивача на положення ст.ст.1212,1214 ЦК України, якими передбачені підстави виникнення зобов»язання у зв»язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Разом з тим, спірні правовідносини виникли в процесі реалізації права позивача на отримання страхового відшкодування, в зв»язку з настанням страхового випадку під час проходження служби в органах податкової міліції та подальшого виконання рішення суду, яким були задоволені вимоги позивача. Дані правовідносини регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про страхування», Положенням «Про порядок і умови обов»язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затвердженого постановою КМУ від 03.06.94. №349. Крім того, позивачем розрахована ця вимога з 02.07.2004р., у період, коли спірні правовідносини ще не виникли і базується на застосуванні аналогії з вже укладеним депозитним договором з відповідною банківською установою. Отже, вимога позивача в цій частині є незаконною, необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
З посиланням на ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції за порушення грошового зобов»язання за період з вересня 2004р. по жовтень 2006р. в розмірі 21210 грн.90 коп. та пеню у розмірі 3% від суми простроченого зобов»язання, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 796446 грн. 94 коп. Ці вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки не передбачені законом, який регулює спірні правовідносини, не доведені відповідними доказами.
Відлік позовних вимог про стягнення пені, індексу інфляції та відсотків за неправомірне користування коштами позивач починав з 02.07.2004р. - дня подання заяви про виплату страхового відшкодування до НАСК «Оранта».
Разом з тим, з матеріалів цивільної справи №2-191-1/06 за позовом ОСОБА_2. до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України про стягнення страхового відшкодування вбачається, що висновком комісії ДПА України з розгляду справ щодо виплати сум при проведенні обов»язкового державного особистого страхування посадових осіб органів ДПС України від 15.10.2004р., ОСОБА_2. було відмовлено в оформленні документів для виплати страхового відшкодування (а.с.86) і 04.10.2005р. він звернувся до суду з відповідним позовом.
Отже, в судовому засіданні позивачем не було доведено, що саме з вини відповідача -НАСК «Оранта» були порушені його права як споживача страхових послуг, що він зазнав матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу, знецінення грошових коштів та моральної шкоди. За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України про стягнення індексу інфляції, пені, неодержаного доходу та моральної шкоди - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: