ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
30.10.06 Справа № 10/602н-ад
Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/602н-ад за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Полі - Пак",
м. Луганськ
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Представники сторін:
від позивача - Данілов А.І. (дов. № б/н від 30.05.2006.);
від відповідача -Болото О.А. (дов. № 1/10 від 03.01.2006.); Васюк О.І. (дов. № 31061/10 від 12.10.2006.).
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалась звукова фіксація судового процесу за клопотанням сторін.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0002492310/0 від 03.08.2006р. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м Луганську в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2018,48 грн.
Відповідач відзивом на позов від 25.09.2006р. № 29159/10 просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд
03.08.2006. Ленінською МДПІ (відповідачем у справі) прийнято податкове повідомлення -рішення форми «В1» № 0002492310/0, яким згідно з підпунктом »б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000. № 2181-ІІІ (надалі -Закон 2181) на підставі акту перевірки № 406/2310/33182253 від 24.07.2006. за порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість» ( далі за текстом Закон про ПДВ) зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Торговий дім «Полі - Пак» (позивачу у справі) на суму 2346 грн.
Позивач оспорює висновки перевірки щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми 2018 грн. 48 коп., зокрема:
1179 грн. 36 коп. включення до складу податкового кредиту в зв'язку з придбанням послуг по перевезенню від ТОВ «Полі -Пак»,
349 грн. 12 коп. включення до складу податкового кредиту в зв'язку з придбанням послуг по автоперевезенню від приватного підприємця Тригуб І.П.,
490 грн. включення до складу податкового кредиту в зв'язку з придбанням послуг з оренди складських приміщень у ТОВ «Люксор».
В акті перевірки, на підставі якого прийнято вищезазначене рішення, з приводу оскаржуваних операцій зазначено, що в порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ:
- до складу податкового кредиту віднесено ПДВ з транспортних послуг ТОВ «Полі -Пак» в загальній сумі 1179 грн. 36 коп. по деклараціях за квітень, липень, вересень 2005 року без документів, що підтверджують використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак», а також без визначення кількості наданих послуг. В актах виконаних робіт (послуг) відсутня інформація про вантаж, його власника, номер машини, пункт призначення вантажу та будь -які товарно-транспортні документи, які б підтверджували фактичне перевезення вантажу. (а.с. 50, т. 1). Реєстр актів виконаних робіт (послуг) з посиланням на конкретні податкові накладні надано в додатку № 1 (а.с. 58-61).
- до складу податкового кредиту віднесено ПДВ з послуг по перевезенню приватними підприємцями покупцям ТОВ ТД «Полі -Пак» в сумі 349 грн. 12 коп. за травень 2005 року без підтвердження використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак», а також без визначення кількості наданих послуг. В актах виконаних робіт (послуг) та інформаційних даних по перевезенню вантажу не надано перелік покупців продукції абр вказані покупці, які не відповідають факту реалізації продукції. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, що засвідчували б факт реалізації та перевезення товару (а.с. 51, т.1).
- до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 490 грн. з витрат по оренді складського приміщення у ТОВ «Люксор»без підтвердження використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі - Пак».
Позивач на обгрунтування своїх доводів зазначає наступне:
- підтвердженням використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак» послуг по перевезенню від приватного підприємця Тригуб І.П. на суму 3505 грн. 46 коп. (ПДВ -349 грн. 12 коп.) є акт виконаних робіт № ОУ -0000122 від 04.05.2005. і товарно-транспортна накладна на перевезення до покупця - ТОВ «СМП» (м. Нововолинськ) .
- підтвердженням використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак» транспортних послуг ТОВ «Полі -Пак» є акти виконаних робіт від 31.03.2005., від 29.07.2005., від 31.08.2005., видатковими накладними № 351 від 29.03.2005., № 968 від 29.07.2005., № 1155 від 30.08.2005., а також накладними на внутрішнє переміщення товару, які свідчать, що товар був доставлений автоперевізником у м. Сімферополь для реалізації покупцю - приватному підприємцю Чернову В.В.
- підтвердженням використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак» витрат по оренді складського приміщення у ТОВ «Люксор» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2) є договір № 59 від 01.12.2004. з регіональним длером -приватним підприємцем Черновим В.В. і видаткові накладні, за якими товар поставлявся Чернову В.В.
Позивач також вказує, що йому не було надано достатньо часу для пошуку та надання на перевірку відповідних документів, що в умовах зміни керівника та головного бухгалтера призвело до неадекватного висновку про сутність господарських операцій та правильність ведення бухгалтерського обліку.
Відповідач заперечує проти позову і вказує, що перевірка проводилась з 27.06.2006. по 18.07.2006., тобто майже 20 календарних днів, цей час був достатнім для надання належних первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість формування валових витрат. Документи, які були надані для перевірки стосовно підтвердження валових витрат з автопослуг не підтверджують факт їх використання у власній господарській діяльності. До перевірки не надано будь-яких товаротранспортних документів або інші документи, які б підтверджували факт перевезення і реалізації товару. Накладні на внутрішнє переміщення, які надані до суду, взагалі не були надані під час перевірки, тому надання їх після проведення перевірки відповідач вважає безпідставним. Крім того, позивач на сторінці 18 акту перевірки підтверджує, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірено, немає.
Відповідач також зазначає, що згідно п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95. за № 168/704) первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
При вирішенні даного спору суд виходить із наступного:
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції, що діяла до 01.06.2005.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто для віднесення до податкового кредиту ПДВ необхідна наявність однієї з двох умов: мають бути придбані товари, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) або мають бути придбані основні фонди чи нематеріальні активи, що підлягають амортизації.
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Поняття валових витрат визначено пунктом 5.1. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств“: валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції після 01.06.2005.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, в усякому разі право на віднесення до податкового кредиту придбаних товарів (послуг) пов'язано з використанням їх у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердженням використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак» послуг по перевезенню від приватного підприємця Тригуб І.П. на суму 3505 грн. 46 коп. (ПДВ -349 грн. 12 коп.), оскільки акт № ОУ -0000122 передачі виконаних робіт (а.с. 86.т.1), не містить даних про вантаж, його власника, пункт перевезення або інші дані, що могли б свідчити про використання у власній господарській діяльності.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо використання у власній господарській діяльності ТОВ ТД «Полі -Пак» транспортних послуг ТОВ «Полі -Пак» згідно актів виконаних робіт від 31.03.2005., від 29.07.2005., від 31.08.2005., оскільки використання цих послуг у власній господарській діяльності позивача не підтверджено товарно-транспортними накладними.
Використання у власній господарській діяльності послуг по оренді складського приміщення у ТОВ «Люксор»також не може бути підтверджено актами виконаних робіт від 31.03.2005., від 29.07.2005., від 31.08.2005., а факт реалізації товару на орендований склад не був підтверджений документами, наданими для перевірки. Крім того, при перевірці не були надані оборотно-сальдові відомості за бухгалтерськими рахунком 281 «Товари», та дані руху товару за місцями зберігання.
Суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту в сумі 2018 грн. 48 коп.
Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 30.10.2006. і постановив відмовити в задоволені позову.
Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.10.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.
Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 06.11.2006.
Суддя Т.М.Мінська