Іменем України
30.03.12Справа №2а-3282/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
суддів - Кравченко М.М., Куімова М.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 21.07.2011,
представника відповідача, третьої особи - ОСОБА_3, довіреність Держкомзему України б/н від 16.01.2011, довіреність ГУ Держкомзему у м.Севастополі №8-1-6/2562 від 11.04.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів третя особа: Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення неотриманих грошових коштів та компенсації за неотриману відпустку
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів, третя особа: Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, про визнання протиправним та скасування наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №312-кт від 28 вересня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем у встановленому порядку вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст.40, 41, 47, 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України, п.6 ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.11, 14, 30 Закону України «Про державну службу», відсутністю об»єктивних і законних підстав для видання оскаржуваного наказу.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2011 року відкрите провадження по справі, ухвалою суду від 21 жовтня 2011 року підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до судового розгляду.
В ході судового засіданні 19.03.2012 позивач уточнив позовні вимоги, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 28 вересня 2011 року № 312-кт "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкозмему в місті Севастополі з 29 вересня 2011 року;
- стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23 539, 9 грн.;
- зобов"язати Державний комітет України із земельних ресурсів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі заробітку за один місяць в сумі 4 244, 9 грн.;
- стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 неотримані грошові кошти за період роботи з 23 серпня до 28 вересня 2011 та компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2010 року до 22 серпня 2011 року в розмірі 16 688, 91 грн.;
- зобов"язати Державний комітет України із земельних ресурсів надати звіт про негайне виконання рішення суду у термін 7 днів з дня оголошення постанови суду.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з мотивів, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що позивач помилково вважає, що дані спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України, тоді як звільнення з займаної посади за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу», а не з підстав, визначених ст.40 Кодексу законів про працю України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підставі п. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Згідно з зазначеним Указом Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.
Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - ДКУіЗР ) від 18.01.2011 р. № 28 „Про реорганізацію Головного управління Держкомзему у м. Севастополі (далі - ГУ ДКЗ у м. Севастополі)" реорганізовується шляхом перетворення ГУ ДКЗ у м. Севастополі у ГУ Держземагенство у м. Севастополі. Даним наказом встановлено, що з дати видання цього наказу повноваження щодо керівництва діяльністю ГУ ДКЗ у м. Севастополі переходять до Голови з проведення реорганізації, в тому числі право підпису банківських та інших документів.
Наказом Комісії з проведення реорганізації ГУ ДКЗ у м. Севастополі від 20.01.2011 № 1 оголошено наказ Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.01.2011 № 28 „Про реорганізацію Головного управління Держкомзему у м. Севастополі. Встановлено, що з дати видання цього наказу повноваження щодо керівництва діяльністю ГУ ДКЗ у м. Севастополі переходять до Голови з проведення реорганізації, в тому числі право підпису банківських та інших документів. Головою комісії з проведення реорганізації ГУ ДКЗ у м. Севастополі призначено заступника начальника ГУ ДКЗ у м. Севастополі Дяченка В.М.
Наказом Головного управління Держкомзему у м.Севастополі №5 від 25.01.2011 затверджено Розподіл обов»язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Головного управління Держкомзему у м.Севастополі, який був погоджений головою комісії з реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів.
Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 25.08.2011 № 53 „Про зміну голови комісії з проведення реорганізації ГУ ДКЗ у м. Севастополі" Головою комісії з проведення реорганізації ГУ ДКЗ у м. Севастополі призначено начальника ГУ ДКЗ у Черкаській області Виноградова В.Б..
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №260-кт від 22 серпня 2011 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 12 березня 2010 року по справі №2а-13/10/2770 з 23 серпня 2011 року був поновлений на посаді начальника Головного управління Держкомзему у м.Севастополі.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 26 вересня 2011 по 15 жовтня 2011 року перебував на лікарняному (арк. с. ).
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів N 312-р від 28 вересня 2011 року за порушення Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції та законів України відповідно до статті 7 Кодексу законів про працю України та пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» начальника Головного управління Держкомзему у м.Севастополі ОСОБА_1 звільнено з посади.
Підставою видання наказу № 312-р від 28 вересня 2011 року є подання Головного управління Держкомзему у м.Севастополі від 23 вересня 2011 року за вих.№8-10-2/7974 (том 1 арк.с.94).
Зі змісту вказаного подання вбачається, що голова Комісії з реорганізації Головного управління Держкомзему у м.Севастополі повідомив про порушення Присяги державного службовця начальником Головного управління Держкомзему у м.Севастополі ОСОБА_1, а саме про порушення Конституції України, прав та свобод людини та громадянина, нехтування шанобливим ставленням до співробітників, недотримання високої культури спілкування та вчинення дій, які зашкоджують інтересам державноїх служби, що негативно впливає на репутацію державного службовця під час спілкування зі співробітником ОСОБА_7, та пропонував розглянути питання щодо звільнення із займаної посади начальника Головного управління Держкомзему у м.Севастополі ОСОБА_1 за грубе порушення вимог чинного законодавства України ст.ст.3, 8 Конституції України, ст.5 Закону України «Про державну службу».
До зазначеного Подання були долучені копія Присяги державного службовця ОСОБА_1, копія витягу з трудової книжки ОСОБА_1, доповідні записки ОСОБА_7 від 14.09.2011 та від 20.11.2011, акт про підтвердження випадку неетичної поведінки державного службовця.
Акт про підтвердження випадку неетичної поведінки державного службовця був складений 22.09.2011 головним спеціалістом відділу державної землевпорядної еспертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов Головко М.В. у присутності заступника начальника Головного управління Держкомзему у м.Севастополі Дяченко В.М. та провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів та звітності ОСОБА_8 (арк.с. 41).
Як вбачається зі змісту Акту фахівці Головного управління Держкомзему у м.Севастополі свідчили про неетичну поведінку ОСОБА_1 16.09.2011 в каб.№520 управління.
Суд критично оцінює зазначений Акт, виходячи з наступного.
Так, в порушення вимог вимог п.5.27 Держстандарту України №4163-2003 «Уніфікована Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» в копії Акту, наданій суду в якості письмового доказу, відсутні відомості про посадову особу, яка засвідчила копію Акту, відсутня дата засвідчення Акту. Крім того, відсутні відомості про те, що Акт був складений у декількох.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 посилався на те, що не пам'ятає всі обставини, за яких складався Акт та не зміг чітко пояснити, на чию вимогу та на підставі чого він взагалі був складений.
Згідно з Примірною інструкції з діловодства в міністерствах, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою КМУ від 17.10.1997 №1153 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення обліку документів, контролю за виконанням та оперативним використанням інформації, що в них міститься, здійснюється реєстрація документів.
Відповідно до пункту 3.3.1.Інструкції реєстрація документа - це фіксування факту створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ.
Інструкція визначає порядок ведення загального діловодства, її положення розповсюджуються на всю службову інформацію (п.1.2.), в тому числі і на внутрішні документи (заяви працівників, окремі службові довідки та т.п. (п.4.1.2.).
Відповідно до п.4.3.1.Інструкції всі службові документи підлягають датуванню. Датою документа є дата його підписання. Дата на документі проставляється особою, яка його підписує або затверджує (п.4.3.3.).
Згідно з п. 4.7.1. документи адресуються установі, її структурним підрозділам або конкретній посадовій особі.
Відповідно до п. 4.8.1. та п. 4.8.2. резолюція - це напис на документі, зроблений керівником установи, що містить вказівки щодо виконання документа.
Таким чином, судом встановлено, що Акт про підтвердження випадку неетичної поведінки державного службовця був складений поза межами призначеного, у встановленому порядку службового розслідування конфліктної ситуації, та з порушенням вимог чинного законодавства.
Оцінюючи доповідні записки ОСОБА_7 від 14.09.2011 та від 20.11.2011, які були долучені до Подання, суд зазначає, що вони свідчать про взаємовідносини між позивачем та виконуючим обов»язки начальника відділу кадрового, документального та організаційного забезпечення ОСОБА_7
17 жовтня 2011 року позивач був ознайомлений з наказом Головного управління Держкозмему в місті Севастополі №112-к від 28 вересня 2011 року «Про оголошення наказу Держкомзему України та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку у зв'язку зі звільненням» (арк.с. ).
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 26 вересня 2011 року від Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління Держкомзему у м.Севастополі запитів від відповідача про надання ОСОБА_1 письмових пояснень про порушення трудової дисципліни, Присяги державного службовця, норм Конституції та законів України, не надходило.
В період з 23 серпня по 28 вересня 2011 року відносно позивача службове розслідування не проводилося, протоколи про корупцію чи інші правопорушення не складалися.
Відповідно до пункту 22 Постанови Верховного суду України №9 від 06.11.1992 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідноз'ясувати,вчому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за
пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником
або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений дляцьогострок, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи
враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Юридичний склад правопорушення - це сукупність ознак правопорушення в єдності його об'єктивних характеристик, які є необхідними для визначення даного діяння правопорушенням. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини, навність якої повинна бути доведена у встановленому законом пордяку.
Виходячи з викладеного судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не надано суду достатніх та допустимих доказів про порушення позивачем Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції та законів України.
Суд зазначає, що посадовими особами Державного комітету України із земельних ресурсів не встановлено ступеня провини позивача, не доведено, яким інтересам державної служби була спричинена шкода.
Крім того, судова колегія дійшла висновку про те, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем порушено вимоги статей 147, 148, 149 КЗпП України.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993, № 3723-XII (далі - Закон № 3723) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Закон № 3723 визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Зазначеним законом визначено окремі види підстав припинення державної служби, крім тих, що встановлені Кодексом законів про працю України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну службу України" державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Основні обов'язки державного службовця передбачені у статті 10 зазначеного Закону: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
- попередження про неповну службову відповідність;
- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Проведення службового розслідування стосовно державних службовців регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року N 950.
Так, пунктами 1, 7, 10 передбачено, що стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до справи. На вимогу керівника державного органу (посадової особи), якому доручено проведення службового розслідування, голови або членів комісії чи державного службовця, стосовно якого проводилося розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності. За результатами розгляду керівник державного органу (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін відповідне рішення, з яким ознайомлюється державний службовець. За матеріалами службового розслідування державний службовець може бути притягнутий до відповідальності згідно із законодавством.
Статтею 22 Закону визначено, що невиконання службових обов»язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об»єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно зі статтею 148 Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною ж першою статті 149 Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Вказані вимоги є гарантіями обгрунтованого, безстороннього, добросовісного, розсудливого, пропорційного вирішення публічно-правового спору від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні нмим владних управлінських функцій на основі законодавства.
Однак, як вбачається з обставин справи, зазначені вище вимоги закону при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не дотримані.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу", крім підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Твердження представника відповідача та третьої особи про те, що спірні правововідносини регулюються тільки Законом України "Про державну службу" суперечить чинному законодавству.
Суд звертає увагу відповідача на обов'язковий характер проведення службового розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року N 950, оскільки він відповідає як самому Порядку, так і статті 11 Закону України "Про державну службу"
Із системного аналізу Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" випливає що, при звільненні за порушення Присяги, як крайнього заходу, необхідно дотримуватись процедури звільнення встановленої трудовим законодавством і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 17.05.2011 № К-35790/10, від 04.03.2010 №К-9562/07.
Судом встановлено, що в порушення ст.47 Кодексу законів про працю України позивачу не була надана копія наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 312-р від 28 вересня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_1».
Відповідно до п. 6 ст.39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999, № 586-XIV голови місцевих державних адміністрацій погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України.
Згідно з п.1 Указом Президента "Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями" від 16.04.2010, № 542/2010 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити безумовне виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вимог законодавства щодо погодження з головами місцевих державних адміністрацій призначення та звільнення керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Проте, відповідач не надав суду доказів письмової згоди голови Севастопольської МДА на звільнення ОСОБА_1
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 17 945, 55 грн., яка включає в себе грошові кошти за період роботи з 23 серпня по 28 вересня 2011 року, неоотримані позивачем в розмірі 5 929, 74 грн. та компенсація за неотриману відпустку за період з 01 січня 2010 року по 22 серпня 2011 року з врахуванням податку в розмірі 12 015, 81 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судом встановлено, що виплата всіх належних сум позивачеві при звільненні була здійснена пізніше дня звільнення - 20.10.2011.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено "Порядок обчислення середньої заробітної плати" та встановлені особливості нарахування середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження тощо включаються: основна заробітна плата, доплати та надбавки, інтенсивність, вислуга років та інше.
Відповідно до пп.з) п.1 зазначеного Порядку він застосовується в випадках вимушеного прогулу працівника.
Згідно з ч.3 п.2 Порядку збереження заробітної плати «у всіх випадках», до яких відноситься і випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до ч.4 п.2 Порядку якщо на протязі останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата розраховується виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і напротязі цих місяців працівник не працював ні одного робочого дня, середня заробітна плата розраховується відповідно з останнім абзацем пункту 4 даного Порядку.
Розрахунок норми продовжуваності робочого часу на 2011 рік здійснюється відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 25.08.2010 №9111/0/14-10/13, розрахунок норми продовжуваності робочого часу на 2012 рік здійснюється відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 23.08.2011 №8515/0/14-11/13.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру суми, викладеної у заяві від 19.03.2012.
Згідно затвердженим нормам продовжуваності робочого часу з 29 вересня 2011 року по 19 березня 2012 року ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі на протязі: в вересні - 2 робочих дні; в жовтні - 21 робочий день; в листопаді - 22 робочих дні; в грудні - 22 робочих дні; в січні - 20 робочих дні; в лютому - 21 робочий день; в березні - 14 робочих днів; всього - 122 робочих дні.
Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу склала 23 539, 9 грн. (122 роб. дні х 192,96 грн.). Заробітна плата за один місяць вимушеного прогулу складає 4 244, 9 грн. (22 роб.дні х 192,95 грн.).
Оскільки відповідачем 16.12.2011 була виплачена матеріальна допомога з тимчасової втрати працездатності за весь період хвороби позивача з 01.10.2011 по 14.10.2011 в розмірі 1 256, 64 грн., суму стягнення за період роботи з 23 серпня по 28 вересня 2011 року, недоотримані позивачем від відповідача та компенсація за неотриману відпустку за період з 01 січня 2010 по 22 серпня 2011 рік з врахуванням податкових відрахувань в сумі 17 945, 55 грн. слід зменшити до 16 688, 91 грн.
Доводи представника відповідача та третьої особи про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині судом не можуть бути прийнятими, оскільки вони суперечать чинному законодавству та спростовуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд на підставі ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що кореспондується зі ст.19 Основного Закону.
При цьому суд надає оцінку рішенням, діям чи бездіяльності такого суб'єкта виходячи з критеріїв, визначених у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України України: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України випливає зі змісту ч.2 ст.19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідно до положень, закріплених ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.71 Кодексу на сторін у справі покладено обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 28.09.2011 року № 312-кт "Про звільнення ОСОБА_1" був виданий всупереч вимогам законодавства, яке регулює трудові відносини з приводу проходження державної служби, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задовленню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Повний текст постанови складено 05 квітня 2012 року.
Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 28 вересня 2011 року № 312-кт "Про звільнення ОСОБА_1".
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкозмему в місті Севастополі з 29 вересня 2011 року.
4. Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23 539, 9 грн.
5. Зобов"язати Державний комітет України із земельних ресурсів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі заробітку за один місяць в сумі 4 244, 9 грн.
6. Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_1 неотримані грошові кошти за період роботи з 23 серпня до 28 вересня 2011 та компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2010 року до 22 серпня 2011 року в розмірі 16 688, 91 грн.
7. Стягнути з Державного Бюджету України (ЕДРПОУ:24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, р/р31113095700007, код платежу 22090200) на користь ОСОБА_1 (99007, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн.40 коп.).
8. Зобов"язати Державний комітет України із земельних ресурсів надати звіт про негайне виконання рішення суду у термін 7 днів з дня оголошення постанови суду.
Постанова суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя підпис О.В. Гавура
Судді підпис М.М. Кравченко
підпис М.В. Куімов
Суддя О.В. Гавура
Суддя О.В. Гавура