03 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/679/2012
17 год. 34 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання -Білоус А. М.,
за участю представників:
позивача -Конюх О. В.,
відповідача -Кондакова Є. О., Поштаренка С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення -рішення № 0000782301 від 20.02.2012р., податкове повідомлення -рішення № 0000792301 від 20.02.2012р., податкове повідомлення - рішення № 0000802301 від 20.02.2012р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі даних, встановлених перевіркою не товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", а його постачальника -ПП "Кремгесівське"; в акті перевірки немає жодного посилання на те, що позивачем було здійснено порушення податкового законодавства з причини порушення вимог ведення податкового обліку, а вчинення нікчемного правочину та порушення норм цивільного законодавства в установленому законом порядку недоведені.
Крім того, висновки державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області щодо порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" спростовуються фактично виконаними постачальником умовами закупівлі зернових, що були оголошені товариством в 2010 році, тобто фактично укладеним договором поставки; накладними на постачання товару; товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт постачання товару; платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу і підтверджує саме направлення викладеного у зазначеному договорі правочину на реальне настання правових наслідків.
Також позивач підкреслює, що на дату здійснення операцій ПП "Кремгесівське" було належним чином зареєстрованою юридичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право на виписку податкових накладних, а тому при вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту за правочинами з такими контрагентами на підставі виданих ними податкових накладних слід керуватись їх статусом саме на момент здійснення операцій, а не якимось іншими даними.
Позивач також зазначає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого, окрім того відповідальність за ведення податкового обліку стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Для встановлення факту нікчемності правочину як такого, що порушує публічний порядок необхідні відповідні судові рішення.
Крім того, позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що позаплановою документальною перевіркою ПП "Кремгесівське" встановлено відсутність здійснення фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та факт укладення цивільно-правових відносин і проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.
Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання товарів позивачем від ПП "Кремгесівське", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а тому такі угоди є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Також відповідач зазначає, що згідно постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області встановлено, що протягом 2007-2010 років ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами створив ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ПП "Кремгесівське", з метою прикриття незаконної діяльності. Допитана в якості свідка в рамках кримінальної справи ОСОБА_5, яка була директором ПП "Кремгесівське", пояснила, що вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований нею без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду на прохання її брата. До діяльності підприємства вона не причетна, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювала.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
В судовому засіданні 23 березня 2012 року на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача по справі -державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області її правонаступником -Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 32580463, зареєстрований 30.06.2004р., взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796, індивідуальний податковий номер 325804623171, на час розгляду справи перебуває на обліку в Катеринопільській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області.
Судом встановлено, що за результатами проведеної державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Кремгесівське" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року складено акт від 02.02.2012р. акт № 16/23-017/32580463.
Підставою для проведення перевірки став наказ державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 23 січня 2012 року № 10, в якому зазначено, що перевірка проводиться на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови слідчого ОСВ ВПМ ДПА у Кіровоградській області старшого лейтенанта податкової міліції Булахова Ю. С. від 14.12.2011р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Катеринопільський елеватор".
В акті перевірки встановлені порушення: статей 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП "Кремгесівське"; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 833 694 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року на суму 666 955 грн. та, як наслідок, завищення податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2010 року на суму 666 955 грн.
На підставі акту від 02.02.2012р. акт № 16/23-017/32580463 державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області винесені податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2012 року:
- № 0000782301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 250 541 грн., в тому числі за основним платежем -833 694 грн., за штрафними (фінансових) санкціями -416 847 грн.;
- № 0000792301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 666 955 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 333 477 грн.;
- № 0000802301 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 666 955 грн.
Вирішуючи спір по суті з огляду на аргументацію сторін, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про державну податкову службу в Україні", Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Підставами для висновків відповідача про нікчемність правочину, вчиненого позивачем та ПП "Кремгесівське", були припущення про те, що вказаний суб'єкт господарювання не мав можливості здійснити відповідні господарські операції з поставки зернових позивачу через встановлені в акті перевірки ПП "Кремгесівське" від 15 листопада 2011 року № 360/23-011/37262548 дані: недостатність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання; відсутність ПП "Кремгесівське" за місцезнаходженням на момент здійснення його податкової перевірки; з 19.01.2011 року анульовано реєстрацію ПП "Кремгесівське" як платника податку на додану вартість; не встановлення факту передачі товарів покупцям через ненадання ПП "Кремгесівське" до перевірки первинних документів. Інших даних про порушення, встановлених під час перевірки позивача, а не його контрагента, акт перевірки не містить.
При цьому, такі висновки державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області спростовуються фактично виконаними постачальником умовами закупівлі зернових, що були оголошені ТОВ "Катеринопільський елеватор" в 2010 році; накладними на постачання товару; товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт постачання товару; платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що підтверджує саме направлення правочину на реальне настання правових наслідків.
Враховуючи наведене, податковий кредит ТОВ "Катеринопільський елеватор" сформувало у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі наданих постачальником податкових накладних, які відповідають усім передбаченим законом вимогами та не визнані не дійсними і на даний час у підприємства не має передбачених зазначеним законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.
Крім того, аналізуючи акт перевірки ПП "Кремгесівське" № 360/23-011/37262548 від 15 листопада 2011 року, суд зазначає, що господарські операції вказаного підприємства з позивачем мали місце в листопаді 2010 року, позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Кремгесівське" проведена в листопаді 2011 року, а тому вказаний акт може бути доказом відсутності за місцем реєстрації майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на листопад 2011 року, проте не може бути беззаперечним доказом їх відсутності в період здійснення спірних господарських операцій з позивачем.
Суд зауважує, що перевіркою діяльності позивача встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені в ціні товару. Це підтверджується наданими до перевірки платіжними дорученнями на загальну суму 4 001 733 грн.
Варто відмітити, що факт використання позивачем поставлених ПП "Кремгесівське" зернових у власному виробництві державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області не перевірявся. Хоча особами, які здійснювали перевірку, встановлено, що ТОВ "Катеринопільський елеватор" здійснювало в основному діяльність з виробництва та продажу комбікормів для птиці, олії (сирої) нерафінованої соняшникової та лушпиння соняшникового гранульованого, як на території України, так і за її межами.
Окрім того, суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні за наявності факту здійснення господарської операції. Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 20 лютого 2012 року № 0000782301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 250 541 грн., в тому числі за основним платежем -833 694 грн., за штрафними (фінансових) санкціями -416 847 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 20 лютого 2012 року № 0000792301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 666 955 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 333 477 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 20 лютого 2012 року № 0000802301 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 666 955 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Леніна, 47, ідентифікаційний код 32580463) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк