Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
10.04.2012р. справа № 2а- 778/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - Коваленко А.О.,
відповідача - Маркосян М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за заявою
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
до ДП "Інститут машин і систем"
пронадання дозволу, -
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою, в якій просив надати дозвіл на реалізацію активів відповідача, Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС», описаних згідно з актом опису майна від 25.03.2011р. №1 (двоповерхове цегляне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12; рік введення в експлуатацію -1950; площа -621,00кв.м.). Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011р. за згаданою заявою ДПІ було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9698/11/2670. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011р. було допущено заміну первинного відповідача на Державне підприємство «Інститут машин і систем». Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2011р. адміністративну справу за заявою ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до ДП «Інститут машин і систем»про надання дозволу на реалізацію описаних активів було передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. зазначену адміністративну справу було прийнято до провадження суду, а згідно з винесеною в порядку письмового провадження ухвалою від 25.01.2012р. було закінчено підготовче провадження і призначено до судового розгляду справу за заявою ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до ДП «Інститут машин і систем»про надання дозволу на реалізацію описаних активів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що платник податків -Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»має податковий борг, самостійного погашення податкового боргу не здійснює, а відтак, відповідно до ст.95 Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі міста Києва має право здійснити погашення податкового боргу за платника податків шляхом реалізації нерухомого майна, котре було описано згідно з актом від 25.03.2011р. №1. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державне підприємство «Інститут машин і систем»з поданим позовом не погодився, зазначивши, що Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»не має правового статусу юридичної особи, внаслідок чого не може мати права власності на будь-яке майно. Описаний згідно з актом від 25.03.2011р. №1 об'єкт нерухомості належить на праві власності саме ДП «Інститут машин і систем», а не Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС», котрий є лише структурним підрозділом названого державного підприємства. Відносно Державного підприємства «Інститут машин і систем»ДПІ у Дніпровському районі міста Києва жодних заходів з погашення податкового боргу не вживалось, податкових вимог не надсилалось, повідомлень про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»належного ДП майна відповідач не отримував, ніяких позовів до ДП орган державної податкової служби не заявляв. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що на обліку в ДПІ у Дніпровському районі міста Києва як платник податків і зборів знаходиться Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»(а.с.16). Згідно з довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10), карткою платника податків (а.с.77), наказом №66-к від 20.11.2001р. (а.с.153), Положенням (а.с.114-118) Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»є самостійним підрозділом Державного підприємства «Інститут машин і систем», статусу юридичної особи не має.
За твердженням позивача Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»має податковий борг.
Оскільки в заяві щодо надання дозволу на реалізацію описаних активів ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не зазначено ані суми податкового боргу, ані структури податкового боргу, то суд зобов'язав податковий орган подати фактичні дані на підтвердження існування у Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС» невиконаного податкового обов'язку та підстав виникнення такого обов'язку.
На вимогу суду позивачем надані : 1) повідомлення про наявність заборгованості по оплаті земельного податку станом на 15.02.2012р. в розмірі 41.769,77грн. (а.с.87), 2) запрошення №4945/10/24-114 від 16.03.2011р., згідно з яким станом на 15.03.2011р. Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»має заборгованість по оплаті земельного податку в розмірі 18.827,84грн., 3) роздруківку картки особового рахунку Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»з земельного податку, згідно з якою станом на 20.02.2012р. податковий борг складає -41.484,14грн. (39.398,51грн. залишку податкового боргу з 2011р. та 2.085,63грн. платежу за розрахунком №141 від 17.01.2011р.), 4) роздруківку картки особового рахунку Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»з земельного податку, згідно з якою станом на 31.12.2011р. податковий борг складає -39.398,51грн. (10.854,91грн. залишку податкового боргу з 2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р., 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 332,39грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 18,47грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 57,82грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 117,82грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 867,18грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 55,15грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 985,00грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 57,82грн. платежу згідно з податковим повідомленням - рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 966,53грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №00286011540 від 31.12.2010р., 2.085,67грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку 02.03.2011р.), 2.085,67грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 30.03.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 04.05.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 30.05.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 30.06.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 01.08.2011р.)., 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 30.08.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 30.09.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 31.10.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 31.11.2011р.), 2.085,63грн. платежу згідно з розрахунком №141 від 17.01.2011р. (по строку сплати 31.12.2011р.), 5) роздруківку картки особового рахунку Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»з земельного податку, згідно з якою станом на 31.12.2010р. податковий борг складає -10.854,91грн. (станом на 01.01.2010р. переплата -326,74грн., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №2333 від 27.01.2009р., 1.963,24гр. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р., 14,33грн. платежу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003851540 від 27.02.2010р., 150,00грн. платежу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003851540 від 27.02.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.03.2010р.), 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.004.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 232,06грн. платежу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0007291540 від 16.04.2010р., 17,00грн. платежу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0007291540 від 16.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -31.05.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим розрахунком №49199 від 15.04.2010р., 179,80грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0012321540 від 18.06.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.06.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.07.2010р.), 115,63грн. згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.08.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.09.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 985,00грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0018471540 від 22.09.2010р., 921,45грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0018471540 від 22.09.2010р., 57,82грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0018471540 від 22.09.2010р., 60,89грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0018471540 від 22.09.2010р., 63,55грн. платежу згідно з податковим повідомленням -рішенням №0018471540 від 22.09.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -01.11.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.11.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 1.970,00грн. платежу згідно з розрахунком №1986 від 30.01.2010р. (по строку сплати -30.12.2010р.), 115,63грн. платежу згідно з уточнюючим звітом №49199 від 15.04.2010р., 6) складені Інститутом спеціальних систем і технологій «ІМІС»і подані до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податковий розрахунок №1986 від 30.01.2010р. земельного податку за 2010р., де визначена річна сума платежу в розмірі 23.633,24грн., уточнюючий податковий розрахунок №49199 від 15.04.2010р. земельного податку за 2010р., де визначена річна сума платежу в розмірі 24.789,54грн., податковий розрахунок №141 від 17.01.2011р. земельного податку за 2011р., де визначена річна сума платежу в розмірі 25.027,60грн., 7) корінець податкового повідомлення рішення №002861140/0 від 31.12.2010р. про застосування штрафу в розмірі 3.183,61грн., корінець податкового повідомлення -рішення №001818471540/0 від 22.09.2010р. про застосування штрафу в розмірі 2.088,71грн., корінець податкового повідомлення -рішення №0012321540/0 від 18.06.2010р. про застосування штрафу в розмірі 179,80грн., корінець податкового повідомлення -рішення №0028601540/0 від 31.12.2010р. про застосування штрафу в сумі 332,39грн.
Оцінивши оглянуті і приєднані до справи документи, суд приходить до висновку, що станом на 25.03.2011р. Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»мав податковий борг лише в сумі 18.827,84грн. (а.с.88), а податковий орган згідно з актом від 25.03.2011р. №1 (а.с.11, 11 зворот) описав активів, поширивши на них право податкової застави, на суму 45.535,43грн., що прямо суперечить положенням п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, де передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.
Окрім того, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно з ч.1 ст.2 згаданого кодексу під особами як учасниками цивільних відносин законодавець розуміє фізичних осіб та юридичних осіб.
Оскільки Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»не є юридичною особою, то даний платник податків об'єктивно не може набути право власності на об'єкт нерухомості, котрий був описаний ДПІ у Дніпровському районі міста Києва згідно з актом від 25.03.2011р. №1.
З приводу наявності у Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»прав господарського відання або оперативного управління на об'єкт нерухомості (двоповерхове цегляне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12; рік введення в експлуатацію -1950; площа -621,00кв.м.) суд відмічає, що за актами приймання -передачі (а.с.67-71) згаданий об'єкт був переданий до статутного фонду ДП «Інститут машин і систем».
Доказів передачі даного об'єкта від ДП «Інститут машин і систем»до Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»матеріали справи не містять, а обліковування даного об'єкта нерухомості на балансі Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС»не є належним та допустимим доказом виникнення прав господарського відання або оперативного управління, позаяк баланс не є первинним документом, внаслідок чого не породжує ніяких прав та обов'язків, що також підтверджується довідкою ДП «Інститут машин і систем (а.с.195).
Розв'язуючи спір, суд зважає на положення п.87.6 ст. 87 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом. Порядок застосування пунктів 87.5 і 87.6 цієї статті визначається центральним органом державної податкової служби.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що Інститут спеціальних систем і технологій «ІМІС»є відокремленим підрозділом юридичної особи -ДП «Інститут машин і систем», спірний об'єкт нерухомості (двоповерхове цегляне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12; рік введення в експлуатацію -1950; площа -621,00кв.м.) був переданий у власність Держави в особі ДП «Інститут машин і систем», а відтак, для звернення стягнення на даний об'єкт у рахунок погашення податкового боргу суб'єкт владних повноважень - ДПІ у Дніпровському районі міста Києва повинен був прийняти рішення про визначення згаданого об'єкта нерухомості додатковим джерелом погашення податкового боргу.
Втім, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджено зібраними документами та визнано представником позивача в судовому засіданні, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва такого рішення не приймалось, відповідного повідомлення не складалось і на адресу ДП «Інститут машин і систем»не направлялось.
З огляду на викладене, надаючи юридичну оцінку складеному ДПІ у Дніпровському районі міста Києва акту опису майна в податкову заставу від 25.03.2011р. №1, суд вважає за необхідне керуватись приписами ч.3 ст.70 КАС України, де зазначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, і, оскільки згаданий акт був складений податковим органом з порушенням вимог п.87.6 ст.87 (в частині опису активу, який не належить платнику податків на правах власності, господарського відання, оперативного управління) та п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України (в частині опису активу, вартість якого (49.535,43грн.) більш як вдвічі перевищує розмір податкового боргу (18.827,84грн.), то суд не знаходить правових підстав для визнання означеного акту належним та допустимим доказом поширення права податкової застави на об'єкт нерухомості (двоповерхове цегляне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12; рік введення в експлуатацію -1950; площа -621,00кв.м.).
Окремо суд відзначає, що твердження представника позивача -п. Коваленко А.О. про самостійне виділення Інститутом спеціальних систем і технологій «ІМІС»об'єкту нерухомості (двоповерхове цегляне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мініна, 12; рік введення в експлуатацію -1950; площа -621,00кв.м.) для опису в податкову заставу не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.
При вирішенні спору суд також бере до уваги приписи п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до якого орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Аналізуючи приписи наведеної норми кодексу, суд приходить до висновку, що законодавець установив послідовність у реалізації податковим органом владної управлінської функції при здійсненні контролю за своєчасністю виконання платником податків наявного податкового обов'язку, дотримання якої (слід розуміти -послідовності) є обов'язковим для органу державної податкової служби.
Внаслідок імперативного припису наведеної норми кодексу податковий орган повинен у першу чергу звернути стягнення на кошти платника податків за податковим боргом, і лише в разі недостатності коштів звертати стягнення на майно платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Втім, судом достеменно з'ясовано, що у спірних правовідносинах позивач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, не здійснив жодних передбачених законом дій для встановлення факту наявності чи відсутності у ДП коштів на банківських рахунках.
Так, заяв про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, в порядку приписів глави 12 Цивільного процесуального кодексу України ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не подавалось. З поданням про стягнення коштів за податковим боргом в порядку ст.183-3 КАС України ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не зверталась.
Подані ДПІ до справи копії постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2010р. по справі №2а-16796/10/2670 та від 11.03.2011р. по справі №2а-1521/11/2670, виконавчого листа від 11.10.2011р. по справі №2а-9222/11/2670 не можуть бути в розумінні ст.70 КАС України визнані судом належними та допустимими доказами відсутності у ДП «Інститут машин і систем»коштів на банківських рахунках, позаяк, по-перше, перелічені судові акти були винесені відносно Інституту спеціальних систем і технологій «ІМІС», а не ДП «Інститут машин і систем», а по-друге, за приписами КАС України та Закону України «Про виконавче провадження»судові рішення та виконавчі документи за своєю правовою суттю не свідчать про відсутність коштів на рахунках в банківських установах.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.
Окремо суд бере до уваги, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з процесуальним документом у формі заяви, у той час як відповідно до положень чинного законодавства податкові органи не наділені повноваженнями на звернення до адміністративного суду з приводу стягнення заборгованості платників податків шляхом подання заяви. Посилання представника позивача на допущення ДПІ технічної помилки при складанні згаданого документу на увагу суду не заслуговують, так як і в найменуванні, і в резолютивній частині документа чітко зазначено, що ДПІ звертається до адміністративного суду саме з заявою і просить прийняти до провадження саме заяву. Доводи представника позивача про те, що технічна помилка, допущена при складанні заяви від 01.07.2011р. №3487/9/10-018, була виправлена ДПІ в усному порядку шляхом надання відповідних пояснень Окружному адміністративному суду міста Києва, який прийняв ці пояснення, спростовується матеріалами справи, позаяк згідно з ухвалою від 11.07.2011р. Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі саме за заявою ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, та, як вбачається з журналів судових засідань, Окружним адміністративним судом міста Києва не приймалось пояснень представника ДПІ з приводу неналежного оформлення процесуального документу, з цього приводу названим органом судової влади ніяких рішень не приймалось. У ході розгляду справи в Харківському окружному адміністративному суді ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не була виправлена помилка, допущена при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах. При цьому, суд зазначає, що помилка, допущена особою при складанні письмового документу, може бути виправлена цією особою лише за правилами Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затверджено постановою КМУ від 17.10.1997р. №1153; що була чинною на момент складання ДПІ заяви) або Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затверджено постановою КМУ №1242 від 30.11.2011р.; що була чинною на момент розгляду і вирішення справи Харківським окружним адміністративним судом), тобто шляхом складання письмового документу і не може виправлена у спосіб надання будь-яких усних пояснень.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Заяву ДПІ у Дніпровському районі м. Києва до ДП "Інститут машин і систем" про надання дозволу -залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 11.04.2012 р.
Суддя А.В. Сліденко