23 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3361/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Григораша В.О.;
секретаря судового засідання -Дячука Д.А.;
за участю:
представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2;
представника відповідача -Мешаки М.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,-
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування Рішення №303 від 05.10.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено перевірку позивача щодо правомірності призначення, правильності розрахунку допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованості складання заяви-розрахунку. За результатами перевірки складено Акт від 20.09.2011 року № 730010009691. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.2 ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 10.01.2001року №2240 (далі Закон України №2240), пунктів 10, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001року № 1266 (далі Порядок №1266).
На підставі акту перевірки від 20.09.2011 року № 730010009691, відповідачем прийнято Рішення №303 від 05.10.2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 13038,96 грн.
Позивач зазначає, що в Акті перевірки від 20.09.2011 року відповідачем зазначено про перевищення розміру середньоденної допомоги по вагітності та пологах над розміром середньоденної заробітної плати за 2010 рік на 1071 %, проте в акті перевірки зазначено, що розрахунок виплати допомоги працівниці ОСОБА_5, яка працювала на посаді адміністратора, здійснювався виходячи із розміру посадового окладу встановленого на момент настання страхового випадку, що становила 4000,00 грн. на місяць. Саме з цієї суми здійснювались перерахування до Фонду.
Позивач зазначає, що не відповідають дійсності твердження перевіряючих про те, що позивачем не було прийнято рішення про призначення уповноваженого, який приймає рішення про призначення матеріального забезпечення по листку непрацездатності. Листок непрацездатності не є тим документом, який фіксує факт призначення такого уповноваженого, окрім того, перевіряючими не взято до уваги Акт попередньої перевірки від 27.01.2009року.
Позивач вважає, що помилковим є твердження відповідачів про те, що відповідно до наказу №2/1-о фактично припинилася дія трудового договору від 23.07.2007 року №1801-7, оскільки працівник ОСОБА_5 перестала виконувати роботу майстра-універсала.
Також позивач зазначає, що проведення реєстрації змін та доповнень до вже зареєстрованого в державній службі зайнятості трудового договору чинним законодавством не передбачено. Не вірним є твердження відповідача про порушення позивачем діючого законодавства при переведенні працівниці на іншу посаду. Висновки викладені в Акті перевірки базуються на припущеннях та довільному трактуванні законів України, а тому вважає, що Рішення №303 від 05.10.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи обставини викладенні у адміністративному позові, представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, де зазначено наступне. За результатами перевірки позивача було складено Акт перевірки від 20.09.2011 року № 730010009691. Розглянувши матеріали зазначеної перевірки прийнято Рішення №303 від 05.10.2011 року про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до трудового договору від 23.07.2007року, зареєстрованого у Чернівецькому міському центрі зайнятості за №1801-7 укладеного між позивачем та ОСОБА_5, яку призначено на посаду майстер-універсал з оплатою праці в розмірі 460,00грн. на місяць, але не нижче мінімальної заробітної плати.
Разом з цим, відповідно до Наказу 30.04.2008 року №2/1-о "По особовому складу" працівника ОСОБА_5 01.05.2008 року переведено з посади майстер-універсал на посаду адміністратора з оплатою праці 3000,00 грн. на місяць. Відповідно до Наказу №2/1-о фактично припинилася дія трудового договору від 23.07.2007 року №1801-7, оскільки працівник перестав виконувати роботу майстра-універсала та отримувати за це заробітну плату в розмірі 460,00 грн. Позивач не повідомив центр зайнятості про припинення трудового договору №1801-7 від 23.07.2007року та його зняття з реєстрації у центрі зайнятості.
Відповідно до Наказу №2/1-о фізична особа ОСОБА_5 зобов'язується виконувати обов'язки адміністратора з оплатою праці 3000,00 грн., тобто фактично укладено новий трудовий договір, який повинен бути зареєстрований у державній службі зайнятості за місцем проживання у тижневий строк. З огляду на це, розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 слід було розраховувати з заробітної плати, яка встановлена за посадою майстра-універсала, а не за посадою адміністратора, як це було зроблено позивачем, що призвело до порушення позивачем ч.2 ст. 53 Закону України №2240, пунктів 10 та 14 Поряду №1266.
Крім того відповідач зазначає, що позивачем при призначенні матеріального забезпечення ОСОБА_5 згідно листка непрацездатності серії АБЗ №118263 терміном з 17.06.2011 року по 20.10.2011 року, не виконано вимогу п.2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008року № 25, що стосується відсутності відповідного рішення уповноваженого із соціального страхування про призначення матеріального забезпечення.
З підстав викладених у запереченні, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1, виданого 05.02.2007 року та зареєстрованого НОМЕР_2 Свою діяльність позивач здійснює в салоні краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»по АДРЕСА_1
23.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено безстроковий трудовий договір про виконання обов'язків майстра-універсала, що зареєстрований у Чернівецькому міському центрі зайнятості за №1801-7 (а.с. 11).
Наказом позивача №7/о від 23.07.2007 року ОСОБА_5 прийнято на посаду майстра-універсала з 27.07.2007 року з посадовим окладом праці 460 грн. на місяць (а.с. 72).
02.01.2008року позивачем затверджено штатний розклад працівників салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»на 8-годинний робочий день, згідно якого розмір посадового окладу праці на місяць становив: майстер-універсал 550,00грн.; адміністратор 3000,00грн. (а.с.10).
Наказом позивача №2/1-о від 30.04.2008 року майстра-універсала ОСОБА_5 з 01.05.2008 року переведено на посаду адміністратора, з посадовим окладом праці у розмірі 3000,00 грн. на місяць (а.с. 12).
Згідно затвердженого позивачем 03.01.2011року штатного розкладу працівників салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»на 8-годинний робочий день, розмір посадового окладу праці адміністратора становив 4000,00 грн. на місяць, майстра-універсала 1000 грн. на місяць (а.с.9).
Трудова діяльність ОСОБА_5 підтверджено витягом з трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.13).
Страховий випадок по вагітності та пологам ОСОБА_5 настав 17.06.2011року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБЗ №НОМЕР_4 виданого 17.06.2011року Міським клінічним пологовим будинком №2 (а.с.24).
19.07.2011 року позивачем подано відповідачу Заяву-розрахунок на здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, а саме матеріальне забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_5 в сумі 16556,40 грн. виходячи з посадового окладу праці адміністратора в сумі 4000,00 грн. на місяць (а.с. 23).
На підставі направлення від 15.09.2011року №481, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо правомірності призначення, правильності розрахунку допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованості складання заяви-розрахунку за результатами якої складено Акт від 20.09.2011 року №730010009691 (а.с. 25-28). Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року №2240-ІІІ та пункту 10, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001року №1266. Вказаний Акт перевірки позивачем не підписано, про що складено Акт від 20.09.2011року про відмову від підпису акту перевірки (а.с. 29).
Розглянувши матеріали документальної позапланової перевірки позивача, відповідачем прийнято Рішення №303 від 05.10.2011 року про повернення позивачем до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно використані суми страхових коштів, а саме: витрати по вагітності та пологах в сумі 8692,64грн. та накладений штраф у розмірі 50 відсотків суми неправомірно витрачених страхових коштів, що становить - 4346,32 грн. Загальна сума страхових коштів, що підлягає поверненню становить 13038,96 грн. (а.с.30).
Рішення №303 від 05.10.2011 року позивачем оскаржено до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким за результатами розгляду скарги прийнято Рішенням №10 від 08.11.2011року про відмову в задоволенні скарги, а Рішення №303 від 05.10.2011 року визнано правомірним (а.с.18-20).
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем надсилались запити на адресу Чернівецького міського центру зайнятості, Територіальної державної інспекції праці у Чернівецькій області та Прокуратури м. Чернівці щодо визначення законності встановлення розміру заробітної плати ОСОБА_5
Чернівецьким міським центром зайнятості на запит відповідача від 05.08.2011 року №01-15-2086 надано відповідь від 11.08.2011 року № 29-13/2552 де зазначено, що вакансія "адміністратор" в центр зайнятості не подавалась, а проведення перевірок стосовно обґрунтованості встановлення високого розміру заробітної плати, норм робочого часу не входить до компетенції центру зайнятості (а.с. 62).
Територіальною державною інспекцією праці у Чернівецькій області на запит відповідача від 05.08.2011 року № 01-15-2085 надано відповідь від 23.08.2011 року № 667 де зазначено, що 23.08.2011 року інспекцією проведено перевірку позивача стосовно найманих працівників, в тому числі і ОСОБА_5 За результатами перевірки складено акт №24-02-24/083 від 23.08.2011 року (а.с. 76-80). Перевіркою не встановлено фактів встановлення позивачем високого розміру заробітної плати ОСОБА_5
Прокуратурою м. Чернівці на запит відповідача від 09.08.2011 року надано відповідь від 02.09.2011 року № 87/2594 де зазначено, що фактів встановлення позивачем високого розміру заробітної плати ОСОБА_5 для подальшого отримання останньою матеріального забезпечення за рахунок коштів відповідача, не встановлено (а.с. 67-69).
Крім того, судовим розглядом встановлено, що відповідачем 27.01.2009 року було здійснено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового використання і правильного витрачання позивачем коштів за період з 01.05.2007 року по 01.09.2009 рік, за результатами якої складено Акт. Актом перевірки від 27.01.2009 року не встановлено порушень та зафіксовано, що позивач є уповноважений із соціального страхування відповідно до Наказу від 22.05.2007 року №2/1 (а.с. 83-86).
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" №2240 (надалі -Закон №2240) встановлено, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст.2 Закону №2240 страховий випадок -це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Частиною першою ст. 4 Закону №2240 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 27 Закону №2240 визначено, що страхувальник має право на фінансування з коштів Фонду фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Статтею 38 Закону №2240 встановлено умови надання та тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах. Так, допомога по вагітності і пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яка компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 ( уразі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей-70) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від 22.12.2010 року № 26 (далі Порядок №26) визначено умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, передбаченого статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Відповідно до Порядку №26 підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
У разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою на підставі поданих документів, передбачених статтею 51 Закону, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 23.06.2008 №25 (далі Положення №25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №636/15327, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.
Твердження відповідача про невиконання позивачем п.п. 2.2. п. 2 Положення №25 при призначенні матеріального забезпечення ОСОБА_5 по листку непрацездатності серії АБЗ №НОМЕР_4 терміном з 17.06.2011 року по 20.10.2011 року, тобто на момент проведення перевірки позивача відсутнє рішення уповноваженого із соціального страхування, не відповідає дійсності, оскільки відповідачем не взято до уваги Акт попередньої перевірки позивача від 27.01.2009 року, яким зафіксовано, що позивач є уповноважений із соціального страхування, відповідно до Наказу від 22.05.2007 року №2/1, а сам лист непрацездатності не є документом, який фіксує призначення такого уповноваженого.
Згідно ст. 39 Закону №2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 51 Закону №2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а у разі роботи за сумісництвом -копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Статтею 53 Закону №2240 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі Порядок № 1266).
Порядок № 1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 Порядку №1266 встановлено, що якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
Відповідно до п. 14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески.
Відповідно до ст. 241 Кодексу законів про працю України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. На виконання даної норми, при прийнятті на роботу ОСОБА_5, укладено трудовий договір між працівником і позивачем від 23.07.2007 року, який був зареєстрований Чернівецьким міським центром зайнятості 23.07.2007 року за №1801-7 вказаний договір є чинним і в установленому порядку не розірваний.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 червня 2001 року №260 затверджено Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Проте, з аналізу вказаного наказу не встановлено обов'язок проведення реєстрації змін та доповнень до вже зареєстрованого в державній службі зайнятості трудового договору. Таким чином, твердження відповідача, щодо необхідності реєстрації змін і доповнень до договору від 23.07.2007 року за №1801- 7 є необґрунтованими, оскільки порядок реєстрації та форма таких змін чинним законодавством не встановлено.
Що стосується тверджень відповідача, про те, що наказом №2/1-о від 30.04.2008 року, яким ОСОБА_5 з 01.05.2008 року переведено на посаду адміністратора, фактично припинилась дія трудового договору від 23.07.2007 року №1801-7, то такі висновки є необґрунтованими. Статтею 36 Кодексу законів про працю України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення трудового договору, однак, що стосується внесення змін до трудового договору, а також переведення працівника на іншу посаду, то положеннями вказаної норми такі підстави припинення трудового договору не визначено.
Обставинами справи встановлено, що ОСОБА_5 з 23.07.2007 року перебувала в трудових відносинах з позивачем. Відповідно до наказу позивача №2/1-о від 30.04.2008 року ОСОБА_5 з 01.05.2008 року переведено на посаду адміністратора на якій працювала на момент настання страхового випадку по вагітності та пологам.
Як встановлено судовим розглядом, страховий випадок по вагітності та пологам ОСОБА_5 настав 17.06.2011року, що підтверджується листком непрацездатності серії АБЗ №НОМЕР_4 виданого 17.06.2011року Міським клінічним пологовим будинком.
На момент настання страхового випадку, згідно затвердженого позивачем 03.01.2011року штатного розкладу працівників салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1»на 8-годинний робочий день, розмір окладу праці ОСОБА_5 на посаді адміністратора, становив 4000,00грн. на місяць.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу законів про працю України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Таким чином, суд вважає, що позивач складаючи Заяву-розрахунок від 19.07.2011року матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_5 вірно зазначив суму 16556,40 грн., виходячи з посадового окладу праці адміністратора в сумі 4000,00грн. на місяць.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем за результатами проведеної позапланової перевірки позивача щодо правомірності призначення, правильності розрахунку допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_5 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованості складання заяви-розрахунку за результатами якої складено Акт від 20.09.2011 року №730010009691 здійснено помилкові висновки порушення позивачем ч. 2 ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року №2240-ІІІ та пункту 10, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001року №1266.
З огляду на викладене, суд вважає, що прийняте відповідачем Рішення №303 від 05.10.2011 року про повернення позивачем до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірні використані суми страхових коштів в сумі 13038,96 грн. є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Рішення №303 від 05.10.2011 року "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 30,12 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі складено 28 лютого 2012 року.
Суддя В.О. Григораш