Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
06 квітня 2012 р. № 2а- 2023/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Король Д.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача - Нікіфорова О.О.,
представника 1-го відповідача - не прибув,
представника 2-го відповідача - Єршова О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Печенізького районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Харківській області, Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач, Печенізький районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати в повному обсязі вимогу відповідача від 19.01.2012 року № 121-15/138.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав аналогічні пояснення викладеним в матеріалах справи та просив адміністративний позов задовольнити.
Представник Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Харківській області, надав заперечення на позов, зміст яких доповів в судовому засіданні 28.03.2012р. та просив в задоволенні позову відмовити. В судове засідання 06.04.2012 р. представник не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник Державної фінансової інспекції в Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував просив суд залишити адміністративний позов без задоволення.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника 2-го відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
14.12.2011 року Контрольно-резізійним відділом по Чугуївському та Печенізькому районах Контрольно-ревізійного управління в Харківській області проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Печенізького районного центру зайнятості за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 14.12.2011 року № 121-20/106 (а.с. 9-13).
З актом від 14.12.2011 року № 121-20/106 позивач не погодився та направив до Контрольно-ревізійного відділу по Чугуївському та Печенізькому районах Контрольно-ревізійного управління в Харківській області заперечення з супровідним листом № 827 від 23.12.2011 року (а.с.14).
20.01.2012 року на адресу позивача надійшла вимога Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції про усунення порушень виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності № 121-15/138 від 19.01.2012 року (а.с. 8), яку позивач оскаржує.
Відповідно до п.1 вимоги № 121-15/138 від 19.01.2012 року, вибірковою ревізією правильності нарахування заробітної плати під час знаходження працівників у чергових відпустках встановлено, що в порушення п.7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, з розрахункового періоду не виключались дні перебування працівників у відпустках без збереження заробітної плати, внаслідок чого було занижено середньоденну заробітну плату, працівнику ЦЗ недонараховано та не виплачено відпускних на суму 15,60 грн. та зобов'язано позивача забезпечити донарахування та виплату відпускних працівнику в сумі 15,60 грн.
Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, та зазначає що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством праці. Так, Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.07.2008 року № 3144/0/10-08/13 " Щодо окремих питань трудового законодавства", роз'яснено, що коли працівник знаходився у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», то час такої відпустки не виключається з розрахункового періоду, оскільки в цьому випадку зменшення середньої заробітної плати працівника залежить від рішення самого працівника.
Однак, суд не погоджується з такою позицію позивача та вважає її помилковою виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (із відповідними змінами) (далі по тексту-Порядок).
Відповідно до п.7 Порядку при нарахуванні виплат за час щорічної відпустки, тривалість якої розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду.
Абзацом 6 вказаного Порядку закріплено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Відпустка без збереження заробітної плати це і є час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток.
Отже, даним Порядком чітко визначено, що час, протягом якого працівник не працював з поважних причин, тобто знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, виключається з розрахункового періоду.
Посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики від 28.07.2008 р. №3144/0/10/-08/13 „Щодо застосування окремих положень нормативно - правових актів" суд вважає необґрунтованим, оскільки Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 є нормативно-правовим актом, зареєстрованим Міністерством юстиції України в Єдиному Державному реєстрі нормативних актів та є обов'язковим для виконання, і відповідно до цієї постанови Міністерству праці надано право надавати роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження. Однак, суд звертає увагу на те, що роз'яснення Міністерства соціальної політики не є нормативно-правовим актом та не носить обов'язкового характеру.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач при встановленні порушення позивачем п.7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 діяв правомірно, на підставі та в межах повноважень, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п.2 вимоги № 121-15/138 від 19.01.2012 року, ревізією зобов'язано позивача вжити заходи щодо відшкодування незаконних видатків по прибиранню приміщення через не проведення моніторингу в сумі 22255,82 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, п. 1.3 Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 року №346/1025/685/53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року №1166/13040 збитки - це незаконні грошові або матеріальні витрати, проведені кредитором - об'єктом ревізії (перевірки), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання були виконані боржником у межах терміну позовної давності.
Таким чином, завищена чи занижена ціна господарського договору, не можуть визначатися як збитки, оскільки за своєю суттю не належать до незаконних витрат.
Крім того, визначення в актах ревізії ефективності використання коштів Фонду не відноситься до питань інспектування, яке регламентується абз. 5 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»та п. 16 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Зокрема, Закон України від 03.12.1990 № 507 "Про ціни і ціноутворення" визначає, що в господарському обігу застосовуються вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ст. 9 Закону № 507).
Статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Діючим законодавством України не встановлено ніяких норм та обмежень щодо формування вартості послуг з прибирання.
В акті зазначено, що вартість наданих послуг Печенізькому РЦЗ по комплексному прибиранню приміщень в порівнянні з Чугуївським МРЦЗ завищено на суму 22255,82 грн.
Однак, в акті не зазначено джерело інформації, відповідно до якого повинна бути визначена інша вартість одиниці товару, окрім посилання та порівняння з цінами і вартістю аналогічних за видом надання послуг у Чугуївському МРЦЗ.
Судом встановлено, Печенізьким РЦЗ були укладені договори №01/11-12 від 30.12.2010, № 02/11-1 від 31.01.2011, № 03/11-1 від 28.02.2011, № 04/11-1 від 31.03.2011 про надання послуг з ТОВ «Клінінгова компанія «Домовой». Відповідно до вказаних договорів Печенізькому РЦЗ були надані послуги з прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території своїм інвентарем та миючими засобами.
Дані договори не визнані недійсними чи нікчемними.
Послуги по комплексному прибиранню приміщень Печенізького РЦЗ виконані в повному обсязі, про що складені акти виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, висновок ревізора щодо завищення вартості наданих послуг Печенізьким РЦЗ порівняно з Чугуївським МРЦЗ по комплексному прибиранню приміщень на суму 22255 грн., 82 коп. є недоведеним відповідачем та безпідставним.
Крім того, в акті ревізор посилається на те, що через не проведення моніторингу цін Печенізьким районним центром зайнятості закуплено вищезазначені послуги за завищеною ціною, чим завдано збитки Фонду на загальну суму 22255 грн. 82 коп., що є порушенням. Разом з тим, ревізором не визначена норма Закону яка порушена, тобто відсутнє правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно пункту 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Таким чином Печенізький районний центр зайнятості є робочім органом виконавчої дирекції Фонду і не бюджетною установою.
Також суд зазначає, що на державну службу зайнятості та її органи, відповідно до законів України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою КМУРСР від 24.06.1991 року № 47, не покладено функцію щодо здійснення моніторингу ринку цін на товар, який закуповується.
Відповідно до бази даних підприємств та організацій на території Печенізького району відсутні підприємства, які надають послуги з прибирання.
Отже, посилання в акті щодо нанесення позивачем збитків у результаті не проведення органами служби зайнятості моніторингу ринку цін на товар, який закуповується, є безпідставними, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до п.3 вимоги № 121-15/138 від 19.01.2012 року, ревізією зобов'язано забезпечити відшкодування незаконних видатків з оплати компенсації вартості проїзду в сумі 197 грн. 88 коп.
Суд не погоджується з зазначено вимогою, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 26 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №308 безробітним компенсуються фактичні витрати на проїзд до населеного пункту, це розташований навчальний заклад і назад транспортом загального користування, а при відсутності квитків допускається компенсація проїзду в транспорті загального користування за тарифами, що підтверджуються відповідними довідками транспортних підприємств, згідно з відміткою про прибуття громадянина до навчального закладу та вибуття до місця проживання.
Так, відповідно до вимог п. 26 Порядку в кінці місяця разом з табелем відвідувань безробітним ОСОБА_4 був поданий до центру зайнятості, який направлявся на навчання , маршрутний лист з відмітками про прибуття до навчального закладу та вибуття до місця проживання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено запит до ДП «АСКанія»від 31.10.2011 року № 752 стосовно вартості проїзду в обох напрямках по маршруту Артемівка - Харків, та підстав надання довідки на прохання громадян у формі, якій вона надана. У відповідь отримано лист підприємства від 31.10.2011 р. №112, яким визначено, що вартість проїзду по маршруту Артемівка - Харків чи то Харків -Артемівка становить 16 грн. 49 коп.
Крім того, Печенізьким РЦЗ перевізнику направлений додатковий лист від 06.12.2011 за № 807, на який отримано відповідь ДП «АСКанія»від 07.12.2011 року № 115, в якій роз'яснено, що вартість проїзду розраховується виходячи з тарифної мережі - вартості одного пасажиро-кілометра, (тобто пасажир платить за відстань, яку він проїхав), а відстань від Артемівки до Харкова і з Харкова до Артемівки однакова.
Суд звертає увагу, що перевізник не підтверджує саме факт проїзду безробітного у напрямку Артемівка - Харків або Харків -Артемівка, а надає довідку про вартість проїзду за затвердженим тарифом у будь-якому напрямку чи то Артемівка-Харків, чи то Харків-Артемівка.
Факт того, що ОСОБА_4 направлявся позивачем на навчання підтверджується договором №2000/46/11 від 26.07.2011р. укладеним між Печенізьким районним центром зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Міжнародним Соломонівим університетом з додатком №1, копією корінця направлення на навчання ОСОБА_4, Витягом з наказів по ОСОБА_4, наказом від 27.07.2011р. про зарахування слухачів на факультет післядипломної освіти, табелями відвідування занять слухачами групи ЦЗ-131 за липень-серпень 2011р., маршрутними листами , протоколом №31 від 11.08.2011р. засідання випускної екзаменаційної комісії, наказом про відрахування слухачів від 11.08.2011р. (а.с.78-89).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави у відповідача констатувати факт здійснення позивачем незаконних видатків у сумі 197 грн. 88 коп., так як проїзд безробітного у даному випадку оплачено не за наявності квитків, а за наявності довідки від перевізника про вартість проїзду за затвердженим маршрутом Артемівка-Харків в обох напрямках та маршрутні листи з відмітками про прибуття та вибуття з навчального закладу, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Також, відповідно до п.4 вимоги № 121-15/138 від 19.01.2012 року, ревізією зобов'язано позивача зробити коригування в бухгалтерському обліку вартості активів (багаторічних насаджень) на рахунку 108 "Багаторічні насадження" в сумі 3735 грн. 00 коп. З цього приводу суд зазначає наступне.
Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України 17.07.2000 року № 64 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ.
Відповідно до Інструкції № 64, затвердженої наказом Державного казначейства України 17.07.2000 року, до основних засобів відносяться матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання яких становить більше 1 року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю. Окремо, п.2.2 вищевказаної Інструкції визначено перелік матеріальних цінностей, які належать до основних засобів незалежно від їх вартості. Багаторічні насадження у вказаний перелік не включаються. Відповідно до п. 3.3 Інструкції, до інших необоротних матеріальних активів відносяться малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 1000 гривень за одиницю включно без податку на додану вартість.
Згідно Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України 10 грудня 1999 року № 114, молоді насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та інше.
Судом було встановлено, що Печенізьким районним центром зайнятості в грудні місяці 2010 року були оприбутковані на бухгалтерський рахунок 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»молоді насадження, вартість яких за одиницю без податку на додану вартість не перевищувала 1000 гривень, а саме: саджанці єлі в кількості 2 штук вартістю 162 грн. за одиницю, саджанці берези в кількості 9 штук вартістю 43 грн. за одиницю, саджанці бузку кущового в кількості 5 штук вартістю 303 грн. за одиницю, саджанці горобини в кількості з штуки вартістю 146 грн. за одиницю та саджанці чагарників спіреї в кількості 17 штук вартістю 63 грн. за одиницю, що підтверджується матеріалами справи (а.с.91-94).
На момент перевірки вказані молоді насадження ще не досягли повного розвитку. Крім того, під час проведення інвентаризації встановлено, що перелічені саджанці, крім 1 саджанця берези та 2 саджанців єлі в зв'язку з засушливими погодними умовами засохли і не розвиваються, про що складено протокол №2 від 18.11.2011р.
Таким чином, для обліку зазначених саджанців як основних засобів на бухгалтерському рахунку 108 "Багаторічні насадження»немає підстав, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Печенізького районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов Печенізького районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Харківській області, Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Скасувати вимогу Чугуївської міжрайонної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Харківській області від 19.01.2012 року № 121-15/138 в частині п.2, п.3, п.4.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 11.04.2012р.
Суддя С.О. Чудних