03 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/272/12
12:13 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,
розглянувши у порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача голова апеляційного суду Чернівецької області Черновський О.К. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до апеляційного суду Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача голова апеляційного суду Чернівецької області Черновський О.К, в якому просив: визнати дії апеляційного суду Чернівецької області протиправними щодо неправильного визначення йому стажу роботи на посаді судді, неправильного нарахування та виплати заробітної плати за січень 2012 р.; зобов'язати апеляційний суд Чернівецької області вчинити наступні дії: зарахувати йому, як судді апеляційного суду Чернівецької області, до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, одержання грошового утримання, отримання щомісячної доплати за вислугу років половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті та період роботи на посаді стажиста в прокуратурі Кельменецького району Чернівецької області, здійснити перерахунок та виплату заробітної плати виходячи з розміру щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків від посадового окладу починаючи з 01.01.2012 р.; стягнути із апеляційного суду Чернівецької області на його користь 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно не зарахував йому до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також роботу на посаді стажиста в органах прокуратури до стажу роботи на посаді судді, яка дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Вважає, що помилкове тлумачення відповідачем норм законів, які регулюють питання визначення стажу роботи на посаді судді призвело до порушення його конституційного права на отримання належної суддівської винагороди.
Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що половина навчання позивача у Харківському юридичному інституті в період з 01.09.1985 р. по 30.06.1989 р. зарахована йому до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді станом на 02.05.2011 р.
Стосовно вимог зарахування до такого стажу перебування на посаді стажиста в органах прокуратури Чернівецької області відповідач вказував, що така вимога також є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, оскільки посада стажиста не охоплюється тлумаченням «прокурор» наведеним у ст. 56 Закону України «Про прокуратуру».
В судове засідання призначене на 03.04.2012 р. сторони та третя особа не з'явилися, проте подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. З урахуванням положень ст.ст. 122 та 128 КАС України, суд дійшов висновку, що дану справу можливо розглянути у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
З дослідженої в судовому засіданні копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що в період з 01.09.1985 р. по 25.06.1989 р. позивач навчався за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті (а.с.45-48).
Згідно запису № 12 в трудовій книжці, позивач в період з 01.08.1989 р. по 28.04.1990 р. працював стажистом на посаді помічника прокурора Кельменецького району.
В період з 28.04.1990 р. по 10.07.1992 р. позивач працював на посаді помічника прокурора Кельменецького району (запис № 13 в трудовій книжці).
З 10.07.1992 р. по 31.05.2007 р. ОСОБА_1 працював на посаді судді Кельменецького районного суду Чернівецької області (записи № 15-17 в трудовій книжці).
Як вбачається із запису № 18 в трудовій книжці, позивач 01.06.2007 р. обраний суддею апеляційного суду Чернівецької області безстроково та працює до теперішнього часу.
Згідно довідки про обчислення стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1 станом на 02.05.2011 р. стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання становить 25 років 0 місяців 0 днів.
Зокрема, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання відповідачем зараховано календарний період проходження строкової військової служби - 2 роки 1 місяць 0 днів, половина строку навчання у Харківському юридичному інституті в період з 01.09.1985 р. по 30.06.1989 р. - 1 рік 11 місяців 0 днів, роботу на посаді помічника прокурора Кельменецького району Чернівецької області з 28.04.1990 р. по 10.07.1992 р. - 2 роки 2 місяці 12 днів, роботу на посаді судді Кельменецького народного суду Чернівецької області - 14 років 10 місяців 21 днів, а також 3 роки 11 місяців 0 днів на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області.
Отже, відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді, яка дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання робота на посаді стажиста в органах прокуратури Чернівецької області.
Згідно розрахунку стажу роботи судді, який дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років станом на 01.01.2012 р. стаж роботи ОСОБА_1 становить 24 роки 5 місяців 26 днів, у зв'язку з чим розмір щомісячної доплати за вислугу років складає 50 %.
Так, до стажу роботи судді, який дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років відповідачем зараховано календарний період проходження строкової військової служби - 2 роки 0 місяців та 25 днів, роботу на посадах стажиста та помічника прокурора Кельменецького району Чернівецької області з 01.08.1989 р. по 10.07.1992 р. - 2 роки 11 місяців 9 днів, роботу на посаді судді Кельменецького народного суду Чернівецької області - 14 років 10 місяців 21 днів, а також 4 роки 7 місяців 1 день на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області.
Як слідує із дослідженого розрахунку, до стажу роботи судді, який дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років станом на 01.01.2012 р. відповідач не зарахував позивачу половину строку навчання у Харківському юридичному інституті.
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо неправильного визначення стажу роботи на посаді судді, а також нарахування та виплати заробітної плати, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Україна є соціальною, правовою державою; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 1, ч. 2, 3 ст. 8 Основного Закону України).
За ч.1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; судову владу реалізовують професійні судді (ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI)).
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (ч.1 ст. 126 Основного Закону України).
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону № 2453-VI, згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Конституційний Суд України зазначав, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (п.п. 1.1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 129 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Суддям, згідно ч. 5 цієї статті Закону, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Згідно ч. 1 ст. 131 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Для визначення стажу роботи на посаді судді, який отримав статус судді до 30.07.2010 р., слід керуватися пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», яка втратила чинність згідно із Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VI, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закон України «Про статус суддів», яка втратила чинність 01.01.2011 р.).
Частиною 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» також передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка втратила чинність 01.01.2012 р., далі - Постанова № 865).
Згідно п. 31 Постанови № 865 судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
У відповідності до абз. 2 п. 31 Постанови № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби (дане положення до 2008 р. було передбачено в Указі Президента України № 584/95 від 10.07.1995 р. «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який втратив чинність).
Аналогічна позиція викладена в Положенні про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженим наказом ДСА України від 24.07.2009 р. № 81. Згідно п.5.1 даного Положення, до стажу роботи, що дає право судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як десять років, зараховується стаж роботи, передбачений частиною четвертою ст.43 Закону України «Про статус суддів» та абз.2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладів зараховується до стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, відтак таке навчання не зараховується в стаж роботи судді, який дає право на отримання доплати за вислугу років.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач правомірно не зарахував позивачу до стажу роботи судді, який дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років половину строку навчання у Харківському юридичному інституті, тому позовні вимоги позивача про визнати дії відповідача протиправними щодо неправильного визначення йому стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання доплати за вислугу років, неправильного нарахування та виплати заробітної плати за січень 2012 р., зобов'язання вчинити дії щодо зарахування йому, як судді апеляційного суду Чернівецької області, до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті не підлягають задоволенню.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому заробітної плати виходячи з розміру щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків від посадового окладу починаючи з 01.01.2012 р., оскільки на цю дату його стаж роботи, який дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років складає тільки 24 роки 5 місяців та 26 днів. Право на отримання такої доплата, відповідно до положень ч. 5 цієї ст. 129 Закону № 2453-VI, мають судді за наявності стажу роботи більше 25 років.
Стосовно вимог позивача про визнання дій протиправними щодо неправильного визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання зарахування до стажу роботи перебування на посаді стажиста в органах прокуратури суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно наказу прокуратури Чернівецької області від 01.08.1989 р. № 98-л ОСОБА_1 після закінчення Харківського юридичного інституту призначено стажистом на посаді помічника прокурора Кельменецького району з 01.08.1989 р. з окладом 130 крб. в місяць та з постановкою на квартирний облік.
Як видно із подання про надання згоди на скорочення строку стажування ОСОБА_1, рішенням атестаційної комісії прокуратури області від 16.04.1990 р. визнано, що він (позивач) програму стажування виконав повністю та може самостійно виконувати роботу помічника району.
Наказом прокуратури Чернівецької області від 28.04.1990 р. № 40-л, стажиста на посаді помічника прокурора Кельменецького району ОСОБА_1 призначено помічником прокурора цього ж району з 28.04.1990 р.
У зв'язку з обранням позивача народним суддею Кельменецького районного народного суду, наказом прокуратури Чернівецької області від 09.07.1992 р. № 121-л, помічника прокурора Кельменецького району ОСОБА_1 звільнено з роботи з 10.07.1992 р.
Матеріали справи свідчать, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді, яка дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання відповідачем не зараховано позивачу роботу на посаді стажиста в органах прокуратури Чернівецької області.
Визначення стажу роботи на посадах прокурорських працівників регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII).
Так, згідно ст. 56 Закону № 1789-XII під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Відповідно до ч. 5 ст. 501 цього Закону до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1789-XII прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.
Таким чином, період роботи на посаді стажиста помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, посада стажиста в органах прокуратури не охоплюється роз'ясненням поняття «прокурор», яке дається у ст. 56 Закону № 1789-XII, відтак період роботи на посаді стажиста помічника прокурора, згідно положень ст. 43 Закону України «Про статус суддів», не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право судді на відставку. Дія статті ст. 501 Закону № 1789-XII стосується лише пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих; у згаданій вище ст. 56 Закону зроблено посилання також на цю норму.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо неправильного визначення йому стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, а також зобов'язання відповідача зарахувати до стажу його роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання час перебування на посаді стажиста в прокуратурі Кельменецького району в період з 01.08.1989 р. по 28.04.1990 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вимога позивача про стягнення із апеляційного суду Чернівецької області на його користь 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на думку суду також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача, причинний зв'язок та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при визначенні позивачу стажу роботи на посаді судді, нарахуванні та виплати заробітної плати за січень 2012 р., а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 62, 126 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71-76, 86, 94, 158 - 163 та 167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 09.04.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.
Суддя В.К. Левицький