05 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2224/10/2470
10:42
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Радиш-Джуровець Н.В..
сторін:
представника позивача та третьої особи - ОСОБА_1;
представника відповідача - Маренчука Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних і тютюнових виробів ДПА України в Чернівецькій області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду із згаданим адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 26.06.2009 р. № 240514.
В обґрунтування позовних вимог вказував на неправильне застосування приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що потягнуло за собою необґрунтоване завищення розміру застосованої до нього фінансової санкції, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Вважає, що сума застосованої фінансової санкції значно перевищує розмір суми майна, яке йому належить, а вартість самого товару значно завищена та визначена не виходячи із відповідних товарно-супровідних документів та накладних по ним, що й призвело до винесення незаконного рішення про застосування фінансової санкції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Аналогічні пояснення надано представником третьої особи.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято правомірно на підставі вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за допущені позивачем порушення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
В судовому засіданні 03.04.2012 р., ухвалою суду занесеною до журналу судового засідання, суд допустив заміну процесуальної сторони - відповідача на його правонаступника - регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Чернівецькій області, у зв'язку із внесення змін до установчих документів, а саме змінено назву з регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернівецькій області на регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Чернівецькій області.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 (60410, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований 21.04.2000 р. Глибоцькою районною адміністрацією Чернівецької області як фізична особа - підприємець (а.с. 28).
08.04.2009 р. позивач отримав ліцензію серії НОМЕР_2 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 17.04.2009 р. до 17.04.2010 р. (а.с. 29).
08.04.2009 р. працівниками ВБНОПТіТ ОУ УПМ ДПА в Чернівецькій області спільно з співробітниками ВФЗ ВПМ ДПІ у м. Чернівці та працівниками Чернівецького прикордонного загону в с. Стерче Глибоцького району Чернівецької області в рамках діючої операції «Бар'єр» встановлено факт реалізації громадянином ОСОБА_5 з гаража, що належить ОСОБА_6, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, двох пляшок горілки «Пшенична» виробництва ТОВ «Грааль» з марками акцизного збору з ознаками фальсифікації по ціні 8 грн. за пляшку та 2 блоків цигарок «Мальборо» по ціні 55 грн. за блок з марками акцизного збору з ознаками фальсифікації.
В ході перевірки, в даному гаражі було виявлено та вилучено: 577 пляшок горілки «Пшенична», виробник ТОВ «Грааль» ємністю 0,5 літра; 220 пляшок горілки «Медоф» ємністю 0,5 літра, виробник «Союз Віктан ЛТД»; 280 пляшок «Цісарська» ємністю 0,5 літра виробник ТзОВ «Станіславська»; 35 шт. поліетиленових банки ємністю 5 літрів, з прозорою рідиною з різким запахом спирту; 37 блоків цигарок «Мальборо»; 41 блок цигарок «2222»; 3 ящики цигарок «Палмал»; 4 ящики цигарок «Класік»; 5 ящиків цигарок «Честерфільд»; 11 ящиків цигарок «Монте-Карло»; 9 ящиків цигарок «Море»; 10 ящиків цигарок «Вечеров»; 16 ящиків цигарок «Сент Джорж»; 48 ящиків «Ронсон», про що складено протокол огляду місця події (а.с. 13).
Всього вилучено 1077 пляшок горілки на суму 21540,00 грн., з яких 577 пляшок горілки «Пшенична» виробник ТОВ «Грааль» ємністю 0,5 літра, за ціною 8,000 грн. з марками акцизного збору з ознаками фальсифікації; 155 літрів прозорої рідиною з різким запахом спирту на суму 5425,00 грн. та 56280 пачок цигарок на суму 225120,00 грн., з них 37 блоків (370 пачок) цигарок «Мальборо» по ціні 55 грн. за один блок (5,50 грн. за одну пачку) з марками акцизного збору з ознаками фальсифікації.
09.04.2009 р. працівниками ВБНОПТіТ ОУ УПМ ДПА в Чернівецькій області відібрано зразки тютюнових та алкогольних виробів, які вилучені у гр. ОСОБА_3 згідно протоколу огляду місця події для проведення експертного дослідження, про що складено акт відібрання зразків (а.с. 44-45).
Проведеними дослідженнями НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області встановлено, що марки акцизного збору України на пачках цигарок «Мальболо» виробництва ЗАТ «Філіп Моріс Україна» та пляшках горілки «Пшенична» виробництва ТОВ «Грааль», що вилучені у гр. ОСОБА_3 08.04.2009 р. в с.Стерче, Глибоцького району не відповідає зразкам аналогічних марок акцизного збору на тютюнові та алкогольні вироби, що знаходяться в офіційному обігу в Україні, про що складено довідки за № 0791, 0792 та 0793 від 10.04.2009 р. (а.с. 46, 47, 48).
Марки на решта наданих тютюнових та алкогольних виробах за дослідженими способами виготовлення та захисту відповідають аналогічних марок акцизного збору на тютюнові та алкогольні вироби, що знаходяться в офіційному обігу в Україні
Також встановлено, що постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.06.2009 р. в справі № 3-633/09, за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 164 КУпАП України, визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. з конфіскацією 220 склянних пляшок алкогольних напоїв ємністю 0,5 л. кожна з етикетками «Медоф», виробництво «Союз Віктан» ЛТД, промаркованими марками акцизного збору; 280 склянних пляшок алкогольних напоїв ємністю 0,5 л. кожна з етикетками «Цісарська», виробництво ТзОВ «Станіславська ТК», промарковані марками акцизного збору; 37 блоків цигарок «Мальборо» з наклеїними марками акцизного збору; 41 блок цигарок «2222»; 3 ящика цигарок «Палмал»; 4 ящика цигарок «Класік»; 5 ящиків цигарок «Некст»; 5 ящиків цигарок «Честерфілд»; 11 ящиків цигарок «Монте-Карло»; 9 ящиків цигарок «Море»; 10 ящиків «Вечеров», 16 ящиків цигарок «Сент-Джорж» та 48 ящиків цигарок «Ронсон» у дохід держави (а.с. 9).
Не погоджуючись з постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.06.2009 р. позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити захід додаткового стягнення у вигляді конфіскації та виключення із конфіскації 41 блок цигарок «2222», 3 ящика цигарок «Палмал», 4 ящика цигарок «Класік»; 5 ящиків цигарок «Некст», 5 ящиків цигарок «Честерфілд», 11 ящиків цигарок «Море», 10 ящиків «Вечеров», 16 ящиків цигарок «Сент-Джорж», 48 ящиків цигарок «Ронсон», що належить ОСОБА_4, а в іншій частині постанову залишити в силі.
Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2009 р. апеляційну скаргу позивача залишено без розгляду, а постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.06.2009 р. без змін (а.с. 50-51).
Крім того, судом встановлено, що 26.06.2009 р. на підставі матеріалів перевірки від 08.04.2009 р. відповідачем прийнято рішення № 240514 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 499971,00 грн., в тому числі 6651,00 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка та 493320,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з огляду на таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР торгівля - це діяльність, яка здійснюється з метою продажу товарів іншим суб'єктам господарювання чи громадянам. Продаж товарів, у свою чергу, є операціями, які передбачають передачу прав власності на товари, що продаються (Закони № 1775-III, № 334/94-ВР, № 168/97-ВР). Залежно від того, який споживач чи суб'єкт господарювання набуває права власності на алкогольні напої, які були йому реалізовані (продані) суб'єктом господарювання, залежить i віднесення діяльності суб'єкта господарювання, що продає ці алкогольні напої та тютюнові вироби, до оптової чи роздрібної торгівлі.
Частиною 10 ст. 15 цього Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно з приписами ч. 14 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ч. 1 ст. 16 Закону № 481/95-ВР).
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 509-ХІІ) органи державної податкової служби здійснюють контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, та мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
До суб'єктів підприємницької діяльності згідно абз. 3 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
З матеріалів справи слідує, що постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.06.2009 р. в справі № 3-633/09, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2009 р., визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією підакцизних товарів в доход держави.
Отже, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 займався придбанням та збутом алкогольних напоїв та тютюнових виробів у с. Стерче Глибоцького району Чернівецької області, тобто без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП України та набранням законної сили судовими рішеннями з цього приводу.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За наведених обставин, суд вважає, що обставини встановлені постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.06.2009 р. в справі № 3-633/09, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2009 р. щодо придбання та збуту позивачем алкогольних напоїв і тютюнових виробів без одержання ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, не підлягає доказуванню під час розгляду вказаної справи.
Також суд зазначає, що відповідно до абз. 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Абзацом 2 ст.1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» 15.09.1995 року № 329/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 329/95-ВР) дано визначення терміну «марка акцизного збору» - це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Отже, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пункт 12 постанови Кабінету міністрів України від 30.07.1996 р. № 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» встановлює, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.
Відповідно до п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 567, до немаркованих прирівнює алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції.
Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закон № 329/95-ВР).
Відповідно до ст. 8 Закон № 329/95-ВР за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Таким чином, продавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів за недодержання порядку реалізації цих товарів мають нести відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Абзацом 13 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлено відповідальність суб'єктів господарювання за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору, у вигляді фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 грн.
Для застосування до продавця алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідальності на підставі вищенаведеної норми Закону достатньо самого факту здійснення продавцем зберігання або/та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору.
Відсутність вини продавця у фальсифікації алкогольних напоїв або у підробленні акцизних марок не може бути підставою для звільнення продавця від відповідальності, оскільки це буде суперечити основним засадам Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягають у забезпеченні високої якості алкогольних напоїв та тютюнових виробів та захисту здоров'я громадян, а також посиленні боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Враховуючи наведені вище норми права, а також встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансову санкцію в розмірі 499971,00 грн., в т. ч. 43080,00 грн. (21540,00 грн. Х 2) - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії у розмірі 200 відсотків вартості товару, що знаходилася в реалізації під час здійснення перевірки; 450240,00 грн. (225120,00 грн. Х 2) - здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії у розмірі 200 відсотків вартості товару, що знаходилася в реалізації під час здійснення перевірки; 4616,00 грн. (577 пл. Х 8,00 грн./пл.) - реалізацію та зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору у розмірі 100 відсотків вартості товару, що знаходилася в реалізації під час здійснення перевірки; 2035,00 грн. (370 пач. сигарет «Мальборо» Х 5,50 грн./ пачка) - реалізацію та зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного збору у розмірі 100 відсотків вартості товару, що знаходилася в реалізації під час здійснення перевірки.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував факту зберігання, реалізації алкогольних та тютюнових виробів з підробленими марками акцизного збору встановленого зразка, а також здійснення роздрібної торгівлі такими виробами без наявності ліцензії. Проте, наполягав на тому, що застосована до позивача сума фінансової санкції визначена відповідачем не виходячи із товарно-супровідних документів та відповідних накладних, а виходячи із вартості товарів, що знаходились в реалізації. На вказану обставину позивач також посилався в позовній заяві, як на обґрунтування своїх позовних вимог.
Вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки нормами ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР не встановлено обов'язку у органу, який здійснює контроль за дотриманням норм цього Закону застосовувати санкції за здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами без наявності ліцензії, а також за зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних та тютюнових виробів з підробленими марками акцизного збору виходячи із товарно-супровідних документів та відповідних накладних. Застосовуючи фінансові санкції, відповідач виходив із ціни реалізації вказаних товарів. Попри це, позивач та його представник не надав до суду та не довів допустимими і належними доказами завищення відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення суми підакцизних товарів роздрібна реалізація, яких проводилась без відповідної ліцензії, а також з підробленими марками акцизного збору.
Не бере до уваги суд також посилання представника позивача про належність на праві приватної власності частини підакцизних товарів, виявлених під час перевірки 08.04.2009 р. ОСОБА_4, оскільки докази, які б засвідчували вказаний факт, ні позивачем, ні третьою особою до суду подані не були.
Надані представником позивача та третьої особи видаткові накладні, посвідчення якості, фіскальні чеки та сертифікати відповідності жодним чином не підтверджують належність на праві приватної власності частини підакцизних товарів, виявлених під час перевірки 08.04.2009 р. ОСОБА_4
Спростовуються ці доводи також письмовими поясненнями наданими позивачем 08.04.2009 р. та 16.04.20009 р., в яких стверджував, що алкогольні та тютюнові вироби він придбавав особисто в м. Чернівці (а.с. 37, 40).
Крім того, судовими рішеннями, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зокрема постановою апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2009 р. встановлено, що будь-яких даних щодо належності іншій особі вилученого працівниками ДПА товару - алкогольних та тютюнових виробів - ОСОБА_3 під час проведення перевірник та при розгляді справи судом, не повідомляв, клопотань не заявляв про витребування чи долучення доказів на підтвердження обставин, які виклав у апеляційній скарзі не надав.
За наведених обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення від 26.06.2009 р. прийняте відповідачем з дотриманням вимог закону, а відтак немає підстав для його скасування.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв при винесенні оскаржуваного рішення, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 10.04.2012 р.
Суддя В.К. Левицький