05 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/590/2012
14 год. 55 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Коваленка В.І.,
при секретарі -Хоменку О.О.,
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 498 грн. 22 коп.,
Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 498 грн. 22 коп.
Позивач зазначає, що відповідач має не погашену заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 2 498 грн. 22 коп. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив, а тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, судом встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі за текстом -Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі за текстом -Закон № 400/97-ВР) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 400/97-ВР, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники , зазначені в статті 14 цього Закону.
Судом встановлено, що відповідач згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, зареєстрована 13.06.2007р. як фізична особа - підприємець, є страхувальником відповідно до статті 14 Закону України № 1058-IV та згідно пункуту 6 частини 2 статті 17 цього Закону (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) вона має нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., (надалі за текстом -Закон України № 400/97-ВР) встановлено, що ставка збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та тих, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, становить 33,2%.
У відповідності до пункту 4 статті 20 Закону України № 1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є місяць.
Суд враховує, що згідно пункту 12 статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
За змістом статті 23 зазначеного Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Абзацом 5 підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.
Згідно підпункту 6 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах мають право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Відповідно до статтей 18 та 20 Закону України № 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) -страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України № 1058.
Суд встановив, що у зв'язку з несплатою в повному обсязі самостійно визначених сум страхових внесків за 2010 рік, позивачем згідно статті 106 Закону України №1058 за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України, відповідачу надіслано вимогу № Ф-404 від 07.07.2011р. на суму 2 498 грн. 22 коп. Вказана вимога одержана відповідачем, однак у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.
В силу положень абзаців 5, 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 498 грн. 22 коп.
Суд зазначає, що невиконання відповідного зобов'язання платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України та до порушення статті 46 Конституції України, яка гарантує права громадян на забезпечення зокрема у разі втрати працездатності, втрати годувальника та в старості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, 19700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 35, м. Сміла, Черкаська обл., 19700, ідентифікаційний код 37802563, заборгованість в сумі 2 498 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 22 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко