04 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/1000/2012
15 год. 00 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі - Чемерин І.В.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги,-
27.03.2012р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій відповідача стосовно нарахування та стягнення з нього недоїмки зі сплати єдиного страхового внеску в сумі 2375 грн. 35 коп. неправомірними та скасувати вимогу відповідача форми Ф -196 від 20.02.2012р. № 2659/03 на суму 2375 грн. 35 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з квітня 1994 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер, звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за вислугою років, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб». Крім цього відповідно до ст. ст. 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та набув право на пенсію за віком. Згідно вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Ф -196 від 20.02.2012р. № 2659/03 його зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2373 грн. 35 коп. Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування йому недоїмки за вказаною вимогою, оскільки частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заперечення проти позову, в якому просив справу розглянути без його участі. В обґрунтування заперечення зазначив, що на позивача не розповсюджуються положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»оскільки станом на 01.03.2012р. ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, однак отримує пенсію, призначену відповідно до інших законів України, тому зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. З огляду на зазначені обставини дії відповідача вважає правомірними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Канівської міської ради 15.12.2010р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
З 16.03.1994р. позивачу призначено пенсію за вислугу років, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх спарав», що підтверджується посвідченням №126/5181 від 16.06.1994р.
Згідно повідомлення - розрахунку управління Пенсійного фонду України в м. Каневі від 08.02.2012р. № Ф -196 позивачу нараховано доплату до мінімального страхового внеску за 2011 рік у сумі 2373 грн. 35 коп. та виставлено вимогу від 08.02.2012р. №2659/03 на суму недоїмки 2373 грн. 35 коп.
Статтями 18, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011р.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно частини 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058 -IV.
Таким чином, від сплати єдиного внеску звільняються особи, яким призначено пенсії за віком чи по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058 -IV.
Оскільки пенсія позивачу призначена за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органі внутрішніх справ», положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»на нього не розповсюджується.
Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 159, 162, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 9 квітня 2012 року.
Суддя А.В. Руденко