Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
03 квітня 2012 р. № 2а- 580/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Король Д.О.,
за участю представників сторін:
представників позивача - Верещака Н.В., ОСОБА_2,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар - 2010" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення відповідача № 0002341720 та № 0001072303 від 04.10.2011 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року по справі № 2а-580/12/2070 було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова, на належного відповідача -Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України.
В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002341720 та № 0001072303 від 04.10.2011 року прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовове засідання не прибув, на адресу суду надав заперечення на позов, в яких виклав свою позицію по справі та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Враховуючи, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Інтар - 2010" вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2010 р. по 09.09.2011 р.
За результатами даної перевірки складено акт № 2374/23-03-05/370905119 від 23.09.2011 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну на суму 916843,0грн. отримані від ПП "Биа-Плюс", ТОВ "Слобожанський метал плюс", ТОВ "Будмашпост", ТОВ "ТПК Схід - Інвест Ойл", ФОП ОСОБА_3, ПП "Український центр екології", ТОВ "Сінергія-А", ТОВ "Николіна" , п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3000,00грн.
На підставі акту перевірки прийнятті податкові повідомлення - рішення від 04.10.2011 року за № 0001072303, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 916843,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. та від 04.10.2011 року № 0002341720, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на дохід фізичних осіб на 3000,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 750,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового кодексу України виключно з мотивів обставин організації господарської діяльності постачальниками контрагента - ПП "Биа-Плюс", ТОВ "Слобожанський метал плюс", ТОВ "Будмашпост", ТОВ "ТПК Схід - інвест ойл", ОСОБА_3, ПП "Український центр екології", ТОВ "Сінергія-А", ТОВ "Николіна"за другою та попередніми ланками руху товарно-матеріальних цінностей.
Судом було встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП "Биа-Плюс", ТОВ "Слобожанський метал плюс", ТОВ "Будмашпост", ТОВ "ТПК Схід - інвест ойл", ОСОБА_3, ПП "Український центр екології", ТОВ "Сінергія-А", ТОВ "Николіна".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну на суму 916843,0грн. отримані від ПП "Биа-Плюс" у сумі 80520 грн., ТОВ "Слобожанський метал плюс" у сумі 286708 грн., ТОВ "Будмашпост" у сумі 50000 грн., ТОВ "ТПК Схід - інвест ойл" у сумі 278182 грн., ОСОБА_3 у сумі 34666 грн., ПП "Український центр екології" у сумі 130636 грн., ТОВ "Сінергія-А" у сумі 40736 грн., ТОВ "Николіна" у сумі 15666 грн.
Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Аналогічні вимоги до податкового кредиту були визначені і Законом України "Про податок на додану вартість".
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Судом витребовувалось у позивача первинна документація на підтвердження правовідносин ПП "Биа-Плюс", ТОВ "Слобожанський метал плюс", ТОВ "Будмашпост", ТОВ "ТПК Схід - інвест ойл", ФОП ОСОБА_3, ПП "Український центр екології", ТОВ "Сінергія-А", ТОВ "Николіна" за спірний період.
Однак, ТОВ "Інтар-2010" не надано достатньо доказів на підтвердження реальності правовідносин з його контрагентами та можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.
Крім того, представниками позивача в судовому засіданні не заперечується факт того, що по правовідносинам ТОВ "Інтар-2010" з ПП "Український центр екології", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Будмашпост" взагалі договори не були виконані, а саме товар не був поставлений на адресу ТОВ "Інтар-2010" (т.2 а.с.124,135,136,147,191,201, т.3 а.с. 24, 36).
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що факт порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну на суму 916843,0грн. встановлені в ході проведення перевірки позивача, та штрафні санкції застосовані відповідачем правомірно, отже останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо порушення позивачем п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3000,00 грн. суд зазначає наступне.
У квітні 2010 року згідно акту прийому - передачі від 27.04.2010 року фізичною особою ОСОБА_2 внесено до статутного фонду товариства рухоме майно на загальну вартість 20000,00 грн., а саме: комп'ютер 2 піт. загальною вартістю 16600,00 грн., стіл комп'ютерний 2 шт. вартістю 1400,00 грн., стіл керівника 1 шт. вартістю 2000,00 грн.
Згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закону№889 дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами.
Терміни, інші ніж визначені Законом, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому закону у частині визначення термінів (п. 1.21 ст. 1 Закону №889 ). Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон N 334) інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів (пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону N 334). Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п.1.8 ,ст..1 Закону №334).
Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України від 19.09.1991р. №1576-ХП "Про господарські товариства" товариство є власником майна, зокрема, переданого йому засновниками і учасниками у власність, як внески.
Згідно із ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна.
Товариство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із п. 1.15 ст. 1 Закону №889 є податковим агентом щодо вартості такого майна.
Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону № 889. Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону №889 дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою , встановленою пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону. Згідно п. 12.3 ст.12 Закону №889 якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Податковий агент, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 15 Закону №889).
Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення п.1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.2003року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб", якою визначено зобов'язання податкового агента щодо утримання, нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, п. 17.2 сі. 17 Закону України від 22.05.2003року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" яким визначено що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент та ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003року №889-IV, а саме: товариством не було утримано, нараховано та перераховано зазначений податок з доходу, одержаного фізичною особою ОСОБА_2 у квітні 2010 року на загальну суму 3000,00 грн..
Таким чином, товариством не утримано не нараховано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 3000,00 грн. (20000,00 грн.* 15%) за ставкою податку, визначеною п.7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями».
Згідно з нормами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.
Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм пп. 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону N 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.
За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.
Враховуючи викладене, згідно з прямими нормами Закону N 889 вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону N 889.
Виходячи з вищевикладеного висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.09.2011 №2374/23-03-05/370905119, в частині встановленого порушення позивачем вимог п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.20003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3000,00грн. не обґрунтовані, не законні, а тому податкове повідомлення рішення від 04.10.2011 року № 0002341720 підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар - 2010" про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 04.10.2011 року № 0002341720, № 0001072303 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтар - 2010" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 04.10.2011 року № 0002341720.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Чудних
Повний текст постанови виготовлено 09.04.2012р.