12 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/675/2012
15 год. 35 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді: Паламар П.Г.,
при секретарі: Овсієнко О.І. ,
за участю позивача ОСОБА_1 -особисто, представника позивача ОСОБА_2 -за ордером, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1588 про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди, -
29.02.2012 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А1588 (далі -відповідач) про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач в порушення норм Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»неправомірно видав наказ від 02.11.2011 року № 229 про звільнення ОСОБА_1 із служби у запас, внаслідок чого позивач позбавлений права на пенсійне забезпечення та за період незаконного звільнення з 02.11.2011 року позбавлений виплати середньомісячного грошового забезпечення. Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдана значна моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав та надав письмове заперечення на адміністративний позов, в якому вказано, що вини в діях посадових осіб військової частини А1588 щодо обставин відмови ОСОБА_1, у призначенні пенсії немає. Наказ від 02.11.2011 року № 229 про звільнення ОСОБА_1 із служби у запас був виданий відповідно до вимог діючого законодавства.
Заслухавши пояснення позивача, представник позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1588 на посаді командира відділення, начальника радіостанції радіо відділення ІТВ.
23.08.2011 року позивачем був поданий рапорт за № 1651 до кадрового органу військової частини А1588 з клопотанням про звільнення його з лав Збройних Сил України.
Згідно наказу Командувача Сухопутними військами Збройних сил України № 190 ПМ від 26.09.2011 року позивач звільнений у запас Збройних сил за пунктом «в»ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(за віком).
Наказом командира військової частини А1588 від 31.10.2011 року № 227 що позивачу надано три дні для здачі посади, яку обіймає.
Наказом командира військової частини А1588 № 229 від 02.11.2011 року позивач звільнений у запас з правом носіння військової форми одягу, виключений зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Уманського ОМВК Черкаської області.
Судом встановлено, що календарна вислуга років позивача у збройних силах на день видачі наказу Командувача Сухопутними військами Збройних сил України № 190 ПМ від 26.09.2011 року становила 20 років 2 місяці, а на день видачі командиром військової частини №А1588 наказу № 229 від 02.11.2011 року становила 20 років 3 місяці 16 днів.
Пунктом «а»ч. 1 ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-ХІІ) визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Відповідно до п. «а», ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»- «д»статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
- по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше.
За таких обставин на день видачі командиром військової частини № А1588 наказу № 229 від 02.11.2011 року позивач не набув права на пенсію за вислугу років.
У той же час ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється (розривається) у зв'язку із закінченням строку контракту або у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням чи у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, за віком, за власним бажанням, за станом здоров'я, через службову невідповідність, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі, позбавлення військового звання, позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.
У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
Суд звертає увагу на те, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у період, коли він мав достатню вислугу років для виходу на пенсію за віком.
Відповідно до абз. 3 п. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Судом встановлено, що з позивачем не проведено розрахунків по речовому забезпеченню на загальну суму 8 927 грн. 90 коп., що підтверджується довідкою № 29/29. У той же час, заяви про виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків позивач командиру не подавав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ командира військової частини А1588 від 02.11.2011 року № 229 про звільнення в запас(за віком) за п. «в»ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та виключення зі списків особового складу частини ОСОБА_1, командира відділення - начальника радіостанції радіо відділення інформаційно -телекомунікаційного вузла підлягає скасуванню.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач не надав суду доказів, що його звільнення з військової служби в запас призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 20.12.2011, № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 2 ст. КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині скасування наказу від 02.11.2011 року № 229 та стягнення грошового забезпечення підлягають задоволенню, а в іншій частині задоволення позову необхідно відмовити.
Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати наказ командира військової частини А1588 № 229 від 02.11.2011 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді командира відділення, начальника радіостанції радіо відділення ІТВ.
Стягнути із військової частини А1588 на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період з 02.11.2011 року по 12.04.2012 року включно з розрахунку середньомісячного грошового забезпечення 2 148 грн. 13 коп.
Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 67 грн. (шістдесят сім) 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.