02 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/627/2012
11 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Педані О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати штрафної санкції та пені,-
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якому ставить питання про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати штрафної санкцій та пені в сумі 603,15грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як страхувальник зобов'язана сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачувала, як наслідок на підставі матеріалів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків відповідачу було нараховано штрафну санкцію та пеню. Згідно розрахунку наданому до позовної заяви, загальна сума боргу відповідача становить 603,15грн. у т.ч. штрафна санкція 38,71грн. та пеня -564,44грн., що зумовило необхідність звернення до суду.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області. Відповідач суду не повідомила причини повторної неявки у судове засідання.
Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи у таких випадках не відкладається, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом -«Закон №400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом -Закон №1058), в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1, 2 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками, що згідно статті 17 Закону №1058-IV зобов'язані, окрім іншого нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду є:
- роботодавці, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;
- застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058-IV, як то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності та особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 21.01.1999р. та з огляду на викладені вище норми Закону №1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду було проведено перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.11.2008р. по 20.05.2011р.
На підставі вказаної перевірки, відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058 до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 38,71грн. та нараховано пеню в розмірі 564,44грн., про що винесено рішення №319 від 04.07.2011р. (а.с.6). Вказане рішення отримано особисто відповідачем 08.07.2011р. (а.с.6 зв.).
Стаття 20 Закону №1058 визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За підсумками року страхувальники -фізичні особи-підприємці (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 01 квітня наступного за звітним роком (п. 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р.).
Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який, як зазначалося вище, здійснюється ним до 01 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 вищезазначеної Інструкції.
Згідно п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, сума заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків та штрафної санкцій відповідно до розрахунку складає 603,15грн. (38,71грн. штрафна санкція + 564,44грн. Пеня = 603,15грн.)
Беручи до уваги те, що сума заборгованості до Пенсійного фонду України у розмірі 603,15грн. відповідач у встановлені законом строки не сплатила, а також ту обставину, що рішення про застосування фінансових санкцій у встановленому законом порядку не оскаржувались, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 128, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати штрафної санкції та пені - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20400, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул. Соборна, 15, ідентифікаційний код - 21366691) заборгованість зі сплати штрафної санкцій та пені на загальну суму 603 (шістсот три) гривні 15 копійок.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська
в повному обсязі постанова виготовлена 04.04.2012р.