Копія
Справа № 2270/1847/12
23 березня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.
при секретарі Лоборчук Л.М.
за участі:позивача ОСОБА_3, представника третьої особи Матвіюка М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Міністерство оборони України до Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля, про визнання неправомірним рішень та стягнення коштів, -
14.02.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що до 01.02.2012 року проходив службу в Центрі прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля, після чого був звільнений у запас. Станом на 01.08.2011 року термін його безперервної військової служби становив 25 календарних років, тому йому відповідно до постанови КМ України №1294 від 07.07.2007 року йому повинно бути виплачено винагороду за 25 років безперервної служби у Збройних силах України у розмірі 2526 гривень ((1138 грн. + 125 грн.) х 2), чого не було зроблено, що є неправомірним. Крім цього, 14.12.2011 року він написав рапорт, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2011 рік, але йому було відмолено у її виплаті.
Просить, посилаючись на Конституцію України, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", постанови КМ України, судову практику, визнати неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті однаразової грошової винагороди і зобов"язати його нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду за 25 років безперервної служби у Збройних силах України у розмірі 2526 гривень, а також визнати неправомірним рішення відповідача про відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов"язати його нарахувати і виплатити цю допомогу за 2011 рік у розмірі 3218 гривень.
У суді позивач позовні вимоги підтримав, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.
Представник відповідача на судове засідання 23.03.2012 року не з"явився, але на інших судових засіданнях надав суду письмове заперечення №137 від 24.02.2012 року, яке підтвердив його представник у суді і просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог пояснив суду, що позивач проходив службу у Збройних силах України, але був відряджений до Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля, який на його думку є відповідачем у цій справі.
Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно Контракту на проходження військової служби у Збройних силах України, позивач уклав його з Міністерством оборони України на термін 5 років, який набув чинності з 01.02.2007 року.
З витягу із послужного списку майора ОСОБА_3 вбачається факт проходження ним служби у Збройних силах України безперервно 25 років.
Довідкою відповідача №69 від 03.03.2012 року стверджено, що майор ОСОБА_3 перебував на посаді інженера станції квантово-оптичної системи "Сажень-С" відділу командно-вимірювального Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля і в серпні 2011 року його посадовий оклад становив 1156 гривень, а оклад за військовим званням 125 гривень.
Позивач звертався до відповідача з рапортами про виплату одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних силах України і матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2011 рік на що отримував роз"яснення юрисконсульта у формі листа і довідки із змісту якими констатується відсутність підстав для цих виплат. Фактично ці роз"яснення позивач вважає рішеннями, які просить визнати неправомірними, але суд вважає, що ці роз"яснення не є рішеннями суб"єкта владних повноважень, так як юрисконсульт не є повноважною особою для їх прийняття, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню, адже цих рішень фактично не має, а є факт не виплати.
Відповідно до підпункту 3 п.5 постанови КМ України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Враховуючи вищезгадану постанову КМ України, суд вважає, що право керівника державного органу за умови дотримання ним меж виділених асигнувань не є обов"язком, тому не підлягає задоволенню позовна вимога, щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2011 рік у розмірі 3218 гривень.
З додатку №1 до постанови КМ України №1540 від 23.12.1996 року "Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності" вбачається, що ОСОБА_3 був відряджений до Національного космічного агенства. Відповідно до пунктів 7 і 8 цієї постанови за відрядженими до Національного космічного агенства військовослужбовцями і членами їх сімей зберігаються всі види матеріального забезпечення, а також гарантії та пільги, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", іншими нормативно-правовими актами. Установлено цим військовслужбовцям виплачуються посадові оклади за займаною посадою у цих установах, оклади за військовим званням і інші види грошового забезпечення, встановлені законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, за рахунок видатків державного бюджету відповідно на утримання апарату Національного космічного агенства і Національного центру управлінь та випробувань космічних засобів.
Додатком №25 "Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку" до постанови КМ України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу 25 років, виплачується одноразова винагорода за тривалість безперервної військової служби у розмірі 2 окладів за посадою і званням.
Згідно ч.4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України, зокрема, на утримання Збройних Сил України.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова КМ України №104 від 07.02.2001 року "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, державної служби спеціального зв"язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій" не позбавляє права позивача на виплату одноразової винагороди за 25 років безперервної військової служби у Збройних силах України , як вважає відповідач (стор. 2 його письмового заперечення), так як цією постановою відміняється тільки виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов"язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям. Тобто, позивачу з урахуванням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і згаданих постанов КМ України належить до виплати 2562 гривні ((1156 грн. х 2) + (125 грн. х 2)), а не 2526 гривень, як помилково просить позивач.
Згідно ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб"єкта владних повноважень.
Частинами 1 - 2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наведеного, керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і ст.ст. 4 -15, 158 - 163, 167, 186 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову відповідача, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість безперервної військової служби у Збройних силах України.
Стягнути з Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного космічного агенства України одноразову грошову допомогу за тривалість безперервної військової служби 2562 (дві тисячі п"ятсот шістдесят дві) гривні на користь ОСОБА_3.
В решті позовних вимог відмовити.
Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 28.03.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя/підпис/А.І. Петричкович
"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович