Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
03.04.2012 р. 15:20 Справа № 2а-7217/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство Жовтневого району", вул.Платнова 3, с.Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область, 57217;
доЖовтневої міжрайонної ДПІ Миколаївської області ДПС, вул.Торгова 63-а, м.Миколаїв, 54050;
треті особиКонтрольно-ревізійне управління в Миколаївській області, вул.Спаська 42-а, м.Миколаїв, 54001;
провизнання протиправним та скасування повідомлення - рішення №0000192308 від 31.08.11р.;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №38 від 21.03.12р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №932/8/10-024 від 26.03.12р.;
від третьої особи: не з'явився;
Житлово-комунальним підприємством Жовтневого району пред'явлено позов до ДПІ у Жовтневому районі м.Миколаєва з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000192308 від 31.08.11р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Під час судового засідання було замінено відповідача ДПІ у Жовтневому районі м.Миколаєва у зв'язку з проведенням реорганізації відповідача на його правонаступника Жовтневу міжрайонну ДПІ Миколаївської області ДПС (а.с.120).
Ухвалою суду від 21.11.11р. було залучено у справу в якості третьої особи на боці відповідача Контрольно-ревізійне управління в Миколаївській області (а.с.53);
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.3-5, 44-45, 62-65, 96-98, 121-124).
Позивачем також зазначено, відповідач не мав права застосовувати штрафні (фінансові) санкції до позивача з огляду на те, що чинним Податковим кодексом України не передбачено застосування таких штрафів, а Указ Президента України не є законом й тому не підлягає застосуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення №0000192308 від 31.08.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято у відповідності до чинного законодавства (а.с.36-37).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Житлово-комунальне підприємство Жовтневого району створено розпорядженням Голови Жовтневої РДА від 08.04.03р. №151-р та зареєстроване Жовтневою РДА 08.04.03р. за №0010008, засноване на комунальній власності територіальної громади Жовтневого району Миколаївській області. Згідно статті 3 статуту метою створення підприємства, серед інших, є:
- надання комунальних та інших послуг населенню і підприємствам;
- одержання прибутку і використання його на потреби підприємства (а.с.69-70).
Відповідно до п.2.3 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Миколаївській області на II квартал 2011р. Контрольно-Ревізійним відділом в Жовтневому районі проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008р. по 31.05.2011р.
За результатами перевірки Контрольно-ревізійним відділом в Жовтневому районі складено Акт №12-24/03 від 17.08.11р., яким встановлено факти не оприбуткування позивачем грошових коштів, чим порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637 (а.с.8-28).
Вказаний акт перевірки підписано посадовою особою позивача без зауважень (а.с.28).
Як вбачається з Акту №12-24/03 від 17.08.11р. (а.с.14), в ході ревізії встановлено факти не оприбуткування Позивачем грошових коштів, які надходили від громадян згідно укладених з ними Договорів-замовлень за послуги у періоді січень 2008р. - березень 2011р., у загальній сумі 96325,00грн., в тому числі:
- за 2008р. в сумі 14685,00грн.;
- за 2009р. в сумі 17290,00грн.;
- за 2010р. в сумі 29090грн.;
- за січень-березень 2011р. сумі 35260,00грн.
Відповідно до листа №12-15/548 від 23.08.11р. (а.с.99-102) КРВ в Жовтневому районі, керуючись п.4 Порядку взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи, затвердженого ГоловКРУ України та ДПА України від 22.12.01р. №143/514 надано інформацію та акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача для подальшого прийняття ДПІ у Жовтневому районі відповідного рішення.
Згідно з п.2.2. Розділу II Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10р. за №985, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма "С").
На підставі акту ревізії КРВ в Жовтневому районі від 17.08.11р. за №12-24/03 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000192308 від 31.08.11р. (форма «С») (а.с. 29) за порушення позивачем п.2.6 Положення №637 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з абз.2 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 481625,00грн. (а.с.35).
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст.2, 33, 56 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999р. Національний банк України (далі - НБУ) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року було затверджено "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320)
Відповідно до п.2.6. Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Відповідно до абз.2 п.1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.95р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст.1, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Підпунктом 54.3.3 п.54.3 ПК України від 02.12.10р. №2755-УІ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
В судовому засіданні та в наданих письмових поясненнях представник позивача не заперечував проти фактів порушень податкового та іншого законодавства встановлених актом КРУ. Крім того, суду надано копія листа (звернення) виконуючого обов'язки керівника позивача до Прокурора Жовтневого району з проханням вжити заходи прокурорського реагування у зв'язку з виявленням чисельних порушень податкового та іншого законодавства з боку колишнього керівника та головного підприємства позивача (а.с.88-91).
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що факти порушень встановлені в Акті КРУ дійсно мали місце.
Відтак, спірні правовідносини між сторонами виникли в наслідок різного тлумачення виду правопорушення та підстав застосування відповідальності до нього. Суд дійшов висновку, що третьою особою та відповідачем вірно встановлено суть та вид правопорушення вчиненого позивачем.
Суд не погоджується з правовою позицією позивача, щодо протиправності застосування Указу Президента з огляду на таке.
Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Як встановлено судом, відповідно до статуту позивача одній із цілей створення підприємства є отримання прибутку від діяльності підприємства та надання різноманітних послуг населенню (а.с.68-75).
Згідно положень ст.62, 63, 78 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до статті 5 статуту позивача (а.с.70) майно ЖКП Жовтневого району закріплене за ним на праві повного господарського відання.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що юридична особа позивача віднесена до комунальних комерційних підприємств й тому є суб'єктом підприємницької діяльності.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 1 Розділу XV "Перехідні Положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини 3 статті 106 Конституції України, Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.
З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, а також у зв'язку неврегульованістю правовідносин з питань обігу готівки, Президентом України було прийнято Указ "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"від 12.06.1995р. № 436/95.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
У взаємозв'язку з вищенаведеним судом, під час розгляду питання щодо чинності та юридичної значимості Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. № 436/95, також враховується, що цей Указ відсутній у переліку Указів Президента, визначених у п.3 Розділу XIX "Прикінцеві Положення" Податкового кодексу України, дія яких припиняється у зв'язку з набранням чинності ПКУ.
Відтак, виходячи з наведених вище положень Конституції України, вказаний Указ є чинним та обов'язковим для виконання.
Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як вбачається з матеріалів справи, неоприбуткування коштів позивачем відбувалося у період з 2008р. по березень 2011 року, тобто як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 31.12.2010р.) так і після цього (з 01.01.2011р.).
Пунктом 3.1 ст.3 Податкового кодексу України встановлене, що податкове законодавство України складається з таких документів: Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими ПК України.
Суд зазначає, що до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95р. №436/95, який за своєю правовою природою є спеціальним правовим актом (актом законодавства) з питань, зокрема, встановлення відповідальності за недотримання вимог щодо ведення касових операцій.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вказаний Указ Президента не відноситься до податкового законодавства, а у розумінні норм ПК України є іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В той же час, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача, щодо не застосування до спірних правовідносин положень статті 250 ГК з огляду на наступне.
Згідно положень статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Зазначені зміни до статті 250 ГКУ набрали чинності разом з Податковим кодексом України (з 01.01.11р.).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 241 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 6 статті 3 Господарського кодексу України під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, а тому санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні за своєю правовою суттю є адміністративно-господарськими і їх застосування врегульовано нормами глави 27 ГК України.
Суд не погоджується з позицією відповідача, що в спірних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним відповідною компетенцією, а також безпосередньо не здійснює повноважень щодо суб'єкта господарювання, тому застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК, а тому й відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст.250 ГК.
Зазначеного висновку суд дійшов також з огляду на аналіз чисельної судової практики Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді спорів за участю органів податкової служби щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання за порушення законодавства контроль за яким покладено на органи податкової служби (Ухвала ВАСУ від 10.01.2012р. по справі К/9991/7367/11, Ухвала ВАСУ від 15 лютого 2011р. по справі К-13536/07, Ухвала ВАСУ від 02.03.2011р. по справі К-19429/07).
Так в Постанові Верховного суду України від 17.10.2011р. було зазначено про необхідність застосування строку, протягом якого до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, встановленого ст.250 ГКУ до штрафних (фінансових) санкцій встановлених ст.17 Закону від 19.12.95р. №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
На думку Верховного Суду України, передбачена ст.17 Закону №481/95-ВР фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами гл.27 ГКУ.
В Постановах судової палати в адміністративних справах ВСУ від 13.02.2007 року та від 23.06.2009 року зазначено, що з своєю суттю передбачена статтею 17 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій) фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією і її застосування врегульоване нормами глави 27 ГКУ.
Верховний суд дійшов висновку, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а тому передбачений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації.
Також підлягають застосуванню положення статті 250 ГКУ при вчиненні суб'єктом господарювання порушення приписів Закону від 23.03.1996р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Ухвала ВАСУ від 10.01.2012р. по справі К-25320/09), строків встановлених статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР від 23.09.1994р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначені строки розрахунків при імпорті встановлюються з урахуванням Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року №136 (Постанова ВСУ від 16.01.2012р., Ухвала ВАСУ від 31.05.2011р. по справі К/9991/12929/11).
В той же час, не підлягають застосуванню положення ст.250 ГКУ до правовідносин врегульованих спеціальними законами, а саме Законом України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Законом України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Постанова судової палати в адміністративних справах ВСУ від 20.01.2009р., Постанова ВСУ від 04.07.2011р.).
Як вбачається з Акту №12-24/03 від 17.08.11р. (а.с.14-15), в ході ревізії встановлено факти не оприбуткування Позивачем грошових коштів, які надходили від громадян згідно укладених з ними Договорів-замовлень за послуги у періоді січень 2008р. - березень 2011р., у загальній сумі 96325,00грн., в тому числі:
- за 2008р. в сумі 14685,00грн.; за 2009р. в сумі 17290,00грн.; за 2010р. (квітень) в сумі 29090грн.; за січень-березень 2011р. сумі 35260,00грн.
Оскаржуване рішення прийняте відповідачем 31.08.2011р.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про неможливість застосування до позивача санкцій за правопорушення вчинені за межами строків встановлених ст.250 Господарського кодексу України.
Щодо порушень вчинених в січні -березні 2011 року, то рішення відповідача в цій частині є правомірним та не підлягає скасуванню (35260,00грн х 5 = 176300,00грн.).
Отже, на підставі акту ревізії КРВ в Жовтневому районі від 17.08.11р. за №12-24/03 відповідачем було частково правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення №0000192308 від 31.08.11р. за порушення п.2.6 Положення №637 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з абз.2 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 176300,00грн. В іншій частині рішення підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За таких обставин позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області №0000192308 від 31.08.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 305325грн.
3. В задоволені інших позовних вимог відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Житлово - комунальне підприємство Жовтневого району" суму сплаченого судового збору в розмірі 2грн. 16коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
Повний текст постанови складено
та підписано 06.04.12р.