Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв
23.03.2012 Справа № 2а-33/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мельника О. М.
за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доГолови Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області Скрипника Василя Васильовича, вул. Миру, 208, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56000 Казанківська районна державна адміністрація, вул. Миру, 208, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область,56000
провизнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась з позовними вимогами до Миколаївського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій голови Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області Скрипника Василя Васильовича з приводу розгляду звернень про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту; визнання неправомірними дій Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області з приводу розгляду звернень про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту; зобов'язання відповідачів винести рішення про продовження строку на виготовлення проектної документації для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка передавалась покійному чоловіку позивача ОСОБА_3 за державним актом серії МК №91.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2011 року позивачка я та її син ОСОБА_4 звернулися до відповідачів із письмовими заявами та додатками до них про винесення розпорядження з передачі у постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га, яка від 14 грудня 1993 року знаходиться у користуванні родини за державним актом серії МК № 91 виданого на ім'я мого покійного чоловіка. Відповідачі всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, не видали ні розпорядження на дозвіл з виготовлення технічної документації, ні мотивованої постанови щодо відмови виготовлення технічної документації для отримання державного акту на право користування земельною ділянкою, якою позивач добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 18 років і за вимогою ст. 119 ЗК України та ст. 344 ЦК України має право отримати її у власність. 27 жовтня 2011 року позивач вдруге звернулася до відповідачів із письмовою заявою про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту, однак відповідач допустив неправомірні дії і надав розпорядження своїм підлеглим не реєструвати мою письмову заяву та написав до міліції заяву. Пізніше відповідач 1 дав своїм підлеглим розпорядження зареєструвати заяву. До 25 листопада 2011 року позивач не отримала жодного рішення за заявою від 27 жовтня 2011 року. 25 листопада 2011 року позивач втретє звернулась до відповідачів. 02 грудня 2011 року позивач отримала від відповідачів поштовий лист з календарним штемпелем дати його відправки від 29 листопада 2011 року. У конверті були два листи за № 623 від 25 листопада 2011 року та за № М-189-15-11 від 28 листопада 2011 року за підписом відповідача 1 згідно якого було роз'яснено про відмову в виданні розпорядження всупереч вимогам ст. 17 та ч. 3 ст. 222 ЗК України і в місячний строк не приймали рішення та не виносили мотивованої постанови про задоволення або відмову в задоволенні звернень про надання дозволу на продовження строку для виготовлення технічної документації для отримання державного акту на земельну ділянку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату і час судового розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень до суду не надав, причин неявку суду не повідомив.
Від представника позивача надійшло клопотання про слухання справи за його відсутності.
Вивчивши доводи позову, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно матеріали справи, суд встановив наступне.
10.10.2011 року, 27.10.2011 року, 25.11.2011 року (а.с. 13, 15,16) позивач ОСОБА_1 зверталась до Казанківської районної державної адміністрації з заявами про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту, та просила винести розпорядження про передачу у постійне користування землею площею 0,85 га для ведення особистого підсобного господарства на ім'я сина ОСОБА_4 та дозволу на виготовлення державного акту посилаючись на норми статті 118 Земельного Кодексу України.
Як стверджує позивач, вона на свої звернення від 10.10.2011 року, 27.10.2011 року, 25.11.2011 року у відповідь 02.12.2011 року отримала поштовий конверт з календарним штепмпелем дати його відправки від 29.11.2011 року, у якому були два листи №623 від 25.11.2011 року та № М-189-15-11 від 28.11.2011 року. Жодних інших відповідей не отримувала. Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивачем до суду надано копію відповіді на звернення ОСОБА_1, ОСОБА_4 від 19.10.2011 року, що підтверджує факт отримання позивачем і відповіді Казанківської районної державної адміністрації від 19.10.2011 року.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Зважаючи на те, що відповіді були направлені позивачці в межах місячного терміну, строків розгляду звернень судом не встановлено.
Зі змісту відповідей від 19.10.2011 року №557№558, №623 від 25.11.2011 року та № М-189-15-11 від 28.11.2011 року вбачається, що звернення було розглянуто та з'ясовано не можливість набуття громадянином у постійне користування земельних ділянок з посиланням на статті 92, 140 Земельного кодексу України, та роз'яснено право щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами на підставі статей 118,121 Земельного кодексу України (а.с. 17-19).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи 14.12.1993 року на підставі рішення Казанківської селищної ради від 09.11.1993 року №73 ОСОБА_3, надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,85 га згідно з планом, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії МК 91(а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що вбачається з свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с.9).
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09.11.2011 року в справі №22ц-2900/11 встановлено, що після смерті ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_1 прийняла спадщину та продовжувала користуватись земельною ділянкою. Вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться за межами Казанківської селищної ради, і з моменту її передачі ОСОБА_3 і по теперішній час належить до земель державної власності.
Відповідно до норм ч.1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, з наведеного вбачається що фактичним користувачем на даний момент є ОСОБА_1, а власником є держава в особі Казанківської районної державної адміністрації.
Відмови відповідача від 19.10.2011 року №557№558, №623 від 25.11.2011 року та № М-189-15-11 від 28.11.2011 року в передачі у постійне користування ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,85 га суд вважає правомірними зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України: "право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ( 4442-17 )."
Нормами статті 116 передбачено підстави набуття права на землю та встановлено: "громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на
земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. 2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. 4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. 5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системний правовий аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про відсутність у громадян України права на отримання земельної ділянки, що перебуває в державній власності, у постійне користування.
Щодо твердження позивача про наявність у нього права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) суд зазначає наступне.
Відповідно до норм ч. 1 статті 119 Земельного кодексу України: "громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Таким чином, як вбачається з вказаної правової норми для виникнення у громадянина права набувальної давності на земельну ділянку обов'язковими в сукупності є такі умови як добросовісне, відкрите і безперервне користування земельною ділянкою протягом 15 років, але за відсутності документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку.
Позивачка добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою з 09.11.1993 року маючи документ, який свідчить про наявність прав на цю земельну ділянку, а саме на підставі акту на право постійного користування землею серії МК 91 виданого ОСОБА_3 Після смерті чоловіка, а саме з червня 2006 року, позивачка продовжувала користуватись земельною ділянкою не маючи документа, який свідчить про наявність прав на цю земельну ділянку.
Таким чином, як встановлено судом, право набувальної давності на земельну ділянку у позивача ОСОБА_1 не виникло, оскільки вона користується земельною ділянкою не маючи документа, який засвідчує право на земельну ділянку лише с червня 2006 року, тобто не більше повних 5 років.
Крім того, при розгляді звернень відповідачем позивачеві було роз'яснено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, передбачений 118 Земельного кодексу України, відповідного до якого можлива реалізація права на земельну ділянку.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, виходячи з наведеного дії голови Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області з приводу розгляду звернень про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту є правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій голови Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області Скрипника Василя Васильовича з приводу розгляду звернень про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту; визнання неправомірними дій Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області з приводу розгляду звернень про передачу у постійне користування землею та продовження строку на виготовлення державного акту; зобов'язання відповідачів винести рішення про продовження строку на виготовлення проектної документації для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка передавалась покійному чоловіку позивача ОСОБА_3 за державним актом серії МК №91-відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник