Постанова від 09.04.2012 по справі 1209/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харків

09 квітня 2012 р. № 2-а- 1209/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Полях Н.А.,

за участі:

представника позивача - Ткаченко С.В.,

представника відповідача - Христофорова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ від 31.05.2010 року № 00000371520/0 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 170799,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 31.05.2010 року № 00000371520/0, прийнятим на підставі висновків акту Ізюмської ОДПІ від 18.05.2011 року №629/1520/32284148, оскільки вважає, що невиїзну документальну перевірку відповідачем проведено з порушенням вимог чинного законодавства, в ході проведення перевірки не перевірялись документи бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, позивача не було повідомлено про проведення такої перевірки, документи відповідачем у позивача не запитувались. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 27.03.2012 року відповідача - Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області, замінено його правонаступником - Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що перевірка позивача Ізюмською ОДПІ з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ була проведена на підставі карток особових рахунків по ПДВ за період з 31.03.2008 року по 22.04.2010 року. Така перевірка, на думку відповідача, не потребує документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Перевіркою встановлено, що позивач не виконав вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не сплатив в установлені строки узгоджених сум податкових зобов'язань. При цьому, представник відповідача зазначив, що посадові особи підприємства були запрошені до Ізюмської ОДПІ для проведення вказаної перевірки, однак, на запрошення прибути до податкової інспекції посадові особи не з'явились, докази своєчасності сплати податкових зобов'язань податку на додану вартість надані не були. В зв'язку з тим, що в платіжних дорученнях в призначенні платежу позивачем було зазначено про сплату заборгованості по ПДВ, відповідачем в порядку п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначені платежі розподілялись у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстровано 23.05.2003 року Ізюмською міською радою, код за ЄДРПОУ 32284148, та перебуває на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Ізюмського комунального підприємства теплових мереж з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №629/1520/32284148 від 18.05.2010р. (а.с. 24-25 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №629/1520/32284148 від 18.05.2010р. встановлені порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачені узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки №629/1520/32284148 від 18.05.2010р. відповідачем 31.05.2010 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000371520/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 170799,50 грн. (а.с. 26 том 1).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що був чинним на момент проведення податковим органом перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, що був чинним на момент проведення податковим органом перевірки, передбачено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

При цьому, виходячи з положень п. 1.11 вказаного Порядку у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Отже, проведенню невиїзної документальної перевірки передує направлення платнику податку податковим органом письмового запрошення для проведення такої перевірки, а у разі неявки посадових осіб для проведення перевірки - складається акт про неявку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом позивачу направлялось повідомлення про запрошення лише для підписання акту документальної невиїзної перевірки №2582/10/15-021 від 07.05.2010 року, яке позивачем отримано 13.05.2010 року, що підтверджено витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 44, 68).

Позивач не з'явився у призначений час для підписання акту перевірки, що підтверджується актом про неявку посадових осіб позивача для підписання акту перевірки (а.с. 45).

Доказів направлення позивачу запрошення на проведення вказаної перевірки та складання акту про неявку посадових осіб позивача для проведення такої перевірки суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка, на підставі якої було складено акт №629/1520/32284148 від 18.05.2010р., відповідачем проведена з порушенням п. 1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 статті 5 вказаного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки податкові зобов'язання самостійно визначені позивачем у поданих ним деклараціях - вони є узгодженими сумами податкових зобов'язань та підлягають сплаті до бюджету у строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена відповідальність, а саме при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, до податкового органу позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2008 року №3365 від 20.03.2008 року (а.с. 79-80), в якій визначено податкове зобов'язання з ПДВ - 341599,00 грн., граничний термін сплати якого - 31.03.2008 року.

Позивачем у 2010 року у певному розмірі сплачувались податкові зобов'язання з ПДВ, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень та виписок з особових рахунків (а.с. 111-165).

Сплата позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у певному розмірі відображена відповідачем в облікових картах позивача за 2010 рік (а.с. 159-205).

З акту перевірки №629/1520/32284148 від 18.05.2010р. та наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що сума штрафних санкцій відповідачем розраховувалась з урахуванням кількості днів затримки у розмірі 50% від сплаченої у 2010 році суми податкового боргу (а.с. 41-43).

Проте, суд зазначає, що визначений податковим органом в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій розмір сплачених позивачем сум з ПДВ не підтверджено даними облікових карток позивача та даними платіжних доручень з виписками по особових рахункам позивача.

Крім того, в призначенні платежу відповідно до наданих до суду виписок з особових рахунків позивача за 02.02.2010 року, за 03.02.2010 року, за 05.02.2010 року, за 08.02.2010 року, за 10.02.2010 року, за 12.02.2010 року, за 15-19.02.2010 року, за 23.02.2010 року, за 25.02.2010 року, за 01-05.03.2010 року, за 09-11.03.2010 року, за 12.03.2010 року, за 16-19.03.2010 року, за 22-26.03.2010 року, за 29-31.03.2010 року, за 08.04.2010 року, за 13-14.04.2010 року, за 19.04.2010 року, за 22.04.2010 року, 27-30.04.2010 року в призначенні платежу зазначено - в рахунок погашення дебіторської заборгованості по ПДВ за грудень 2009 року, за грудень 2010 року, за лютий 2010 року, за березень 2010 року, штрафні санкції згідно акту №01471 від 08.02.2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Тобто, єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999р. N679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Суд зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафних санкцій відповідача є необґрунтованим.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність здійсненого ним розрахунку штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи, що документальна невиїзна перевірка, на підставі якої було складено акт №629/1520/32284148 від 18.05.2010р., відповідачем проведена з порушенням п. 1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, правомірність здійсненого відповідачем розрахунку фінансових санкцій не підтверджено матеріалами справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 31.05.2010 року № 00000371520/0 є протиправним (незаконним), а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 31.05.2010 року № 00000371520/0 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 170799,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2012 року.

Суддя Піскун В.О.

Попередній документ
23537634
Наступний документ
23537636
Інформація про рішення:
№ рішення: 23537635
№ справи: 1209/12/2070
Дата рішення: 09.04.2012
Дата публікації: 21.04.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі: