Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
28 березня 2012 р. № 2-а- 1374/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,
за участю представників сторін: позивач - Машир В.О., відповідач - Вєтрова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олді" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ОЛДІ»звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010922340, № 0010982340, № 0010942340 від 24.01.2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з питань оподаткування, а тому підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.
Представники сторін у судовому засіданні 28.03.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ОЛДІ»пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 33197800), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 08.05.2007 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області видане відповідне Свідоцтво № 100039540 НБ № 021168, перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області з 18.10.2004 року за № 3213.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ОЛДІ»за КВЕД є орендна інших машин та устаткування (71.34.0), виробництво плит, штаби, труб та профілі з пластмас (25.21.0), виробництво тари з пластмас (25.22.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0).
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ОЛДІ», затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «ОЛДІ», Протокол № 2/2 від 09.02.2012 року, зареєстрованого 09.02.2012 року за № 14711050026000108 ( в новій редакції) Товариство є юридичною особою і має такі ж цивільні права та обов'язки, як фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Мета та предмет діяльності Товариства визначені у п. 6 Статуту.
Судом встановлено, що в період з 24.10.2010 року по 02.12.2011 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 рік , за результатами якої складено акт перевірки від 09.12.2011 року № 2815/234/33197800.
Перевіркою позивача встановлено порушення:
- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 577 373,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року -на 1 685 718,00 грн., за 3 квартал 2011 року -на 1 891 655,00 грн.;
- п.п. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, позивачем занижено суму податку на додану вартість до сплати всього у сумі 1 658 196,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року -на 403 341,00 грн., травень 2011 року -447 314,00 грн., вересень 2011 року -807 541,00 грн.;
- п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 2 480 726,00 грн.;
- ст. 8, абз. «а»пп. 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз. «е»п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, в наслідок чого позивачем занижено податку у липні 2010 року -вересні 2011 року, листопад 2010 року у сумі 3266,23 грн.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0010922340, яким позивачу, у зв'язку з порушенням пп. 138.1.1 п. 138.1, 138,2 ст. 138, ст. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибуток приватних підприємств на суму 3 577 373,00 грн., з яких 3 577 373,00 грн. -за основним платежем;
- податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0010982340, яким позивачу, у зв'язку з порушенням п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 480 726,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0010942340, яким позивачу, у зв'язку з порушенням п. 198.3, п. 198.6, п. 201. Ст.. 201 Податкового Кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 960 917,50 грн., з яких 1 658 196,00 грн. -за основним платежем, 302 721,50 грн. -за штрафними санкціями.
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку і додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом, 03.09.2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Науково- виробниче об'єднання «Харківський завод свічей запалювання і електрообладнання»(Постачальник) був укладений договір № 03-09/10, відповідно до умов якого Продавець поставляє, а Покупець приймає і сплачує суперконцентранти для полімерів (Мастербатч) Antistatic виробництва компанії Polyone, ColorMatix, Cloriant та інш., в подальшому -Товар.
Відповідно до п.2.1 Договору вартість Товару за 1 кг складає 198,00 грн. Загальний обсяг поставки -124 000 кг. (п. 2.2 Договору). Сума поставки складає -24 552 000,00 грн. (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 3.1 форма оплати в національній валюті України -100% передоплати.
Умови поставки передбачені розділом 4 Договору. Відповідно до якого Продавець передає товар в кількості, вказаній в заявці, Покупцю на умовах СРТ-Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешково, 1А. При цьому Продавець назначає Перевізника.
Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, копію листа безпеки (Material Safety Data Sheet) завод -виробника, копію гігієнічного сертифікату МОЗ України) (п. 4.1 Договору). Покупець отримує товар окремими партіями, до кожної з якої додаються окремі супровідні документи (п. 4.2 Договору). Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем. Цією ж датою Продавець виписує видаткову накладну (п. 4.3 Договору). Товар поставляється тільки при умові виконання покупцем 3умов п.п. 3.1 і. 3.2 Договору (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.6 Договору Покупець використовує тільки якісний товар, параметри якого вказуються в сертифікатах якості і відповідності. Товар використовується Покупцем тільки згідно Інструкції до виконання, розробленої Продавцем і обов'язково прийнятою в роботу Покупцем, яка є невід'ємною частиною даного Договору і вказаною в Додатку № 1. Дана Інструкція включає в себе порядок використання товару. Виконання Покупцем Інструкції є обов'язковою умовою даного Договору.
Згідно п. 7.1 Договору здача-прийомка товару здійснюється за кількістю -відповідно до товаросупровідних документів -видаткової накладної, яку видає Продавець; за якістю -відповідно до сертифіката якості/аналізу завода -виробника.
Передача товару здійснюється за наявності у представника Покупця довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 7.3 Договору).
Відповідно до розділу 11 Договору даний Договір діє з моменту підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2011 року.
07.09.2010 року між Сторонами Договору була підписана додаткова угода до Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, відповідно до якої розділ 11 Договору викладено у наступній редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами по договору, але не раніше 31.12.2012 року».
08.09.2011 року між сторонами Договору була підписана додаткова угода до Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, згідно якої п. 4.1 Договору викладений у наступній редакції: «Продавець передає товар у кількості, вказаній в заявці, Покупцю на умовах СРТ-Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешкова, 1А. При цьому Покупець визначає Перевізника. Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна; сертифікати якості Постачальника; копію гігієнічного сертифіката МОЗ України)».
Пункт 5.6 виключений з даного Договору.
Пункт 7.1 Договору згідно додаткової угоди від 08.09.2010 року необхідно читати у наступній редакції: «Здача-прийомка товару здійснюється за кількістю -відповідно до товаросупровідних документів -видаткової накладної, яку видає Продавець; за якістю -відповідно до сертифікату якості Постачальника».
Відповідно до п. 6 Додаткова угода набирає чинності та припиняє у першоначальній редакції відповідні умови Договору поставки № 03-09/10 від 03.09.2010 року з моменту підписання даної додаткової угоди Сторонами.
Судом встановлено, що на підставі договору 03-09/10 від 03.09.2010 року ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»та адресу позивача були виписані податкові накладні № 2 від 04.05.2011 року на суму 1980000,00 грн., в т.ч. ПДВ -330000,00 грн., № 4 від 10.05.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № 1 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № 2 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № 1 від 01.04.2011 року на суму 153954,00 грн., в т.ч. ПДВ -25659,00 грн., № 3 від 18.04.2011 року на суму 1584000,00 грн., в т.ч. ПДВ -264000,00 грн., № 6 від 15.08.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № 1 від 04.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № 2 від 05.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч ПДВ -99000,00 грн., № 3 від 06.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № 4 від 08.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № 5 від 09.08.2011року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № 1 від 5.09.2011 року на суму 15468,00 грн., в т.ч. ПДВ -2578,00 грн., № 13 від 30.08.2011 року на суму 3845532,00 грн., в т.ч. ПДВ -640922,00 грн., № 34 від 03.09.2010 року на суму 1240000,00 грн., в т.ч. ПДВ -206666,67 грн., № 35 від 06.09.2010 року на суму 1180046,00 грн., в т.ч. ПДВ -196674,33 грн., на загальну суму 24 849 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -4 141 500,00 грн. (номенклатура постачання товару -суперконцентрат для полімерів (Antistatic));
видаткові накладні № РН-0000110 від 05.09.2011 року на суму 3861000,00 грн., в т.ч. ПДВ -643500,00 грн., № РН-0000103 від 15.08.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № РН-0000102 від 09.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № РН-0000101 від 08.08.2011 року 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № РН-0000100 від 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № РН-0000099 від 05.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № РН-0000098 від 04.08.2011 року на суму 594000,00 грн., в т.ч. ПДВ -99000,00 грн., № РН-0000053 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № РН-0000052 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № РН-0000036 від 10.05.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № РН-0000034 від 04.05.2011 року на суму 1980000,00 грн., в т.ч. ПДВ -330000,00 грн., № РН-0000028 від 18.04.2011 року № 1584000,00 грн., в т.ч. ПДВ -264000,00 грн., № РН-0000026 від 01.04.2011 року на суму 2574000,00 грн., в т.ч. ПДВ -429000,00 грн. на загальну суму -24 849 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -4 141 500,00 грн. (номенклатура постачання товару -суперконцентрат для полімерів (Antistatic)).
У податковому обліку з податку на додану вартість податкові накладні відображені у складі податкового кредиту за листопад 2010 року, квітень, травень, червень, серпень, вересень 2011 року на загальну суму 4 141 500,00 грн.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Видані ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.
Доказами фактичного постачання товару є наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № 60/1 від 05.09.2011 року на суму 3861000,00 грн., № 5 від 01.04.2011 року на суму 2574000,00 грн., № 21 від 18.04.2011 року на суму 1584000,00 грн.,№ 29 від 04.05.2011 року на суму 1980000,00 грн., № 30 від 10.05.2011 року на суму 2970000,00 грн., № 39 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., № 38 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., № 54 від 15.08.2011 року на суму 2970000,00 грн., № 51/5 від 09.08.2011 року на суму 594000,00 грн., № 51/4 від 08.09.2011 року на суму 594000,00 грн., № 51/3 від 06.08.2011 року на суму 594000,00 грн., № 51/2 від 05.08.2011 року на суму 594000,00 грн., № 51/1 від 04.08.2011 року на суму 594000,00 грн., з яких вбачається, що Автопідприємством ФО-П ОСОБА_4 на замовлення позивача (вантажовідправник -ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», вантажоодержувач -ТОВ ПІІ «ОЛДІ») з пункту навантаження -м. Харків, вул.. Біологічна, 6 до пункту розвантаження -с. Васищеве, в'їзд Орешкова, 1А автомобілем МАН НОМЕР_5 , причеп НОМЕР_6, було здійснено транспортування товару суперконцентрат для полімерів (Antistatic) на загальну суму 24 849 000,00 грн. та одержаний позивачем.
Оплата за транспортні послуги Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 здійснена позивачем, що підтверджується відповідними копіями рахунків-фактур та платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.
На виконання умов п. 4.1 Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року в матеріалах справи наявні Сертифікати якості Суперконцентрата для полімерів (Мастербатч) Antistatic та Висновок державної санітарно-епідіоміологічної експертизи від 13.10.2009 року № 05.03.02-03/64018.
На підтвердження виконання умов п. 7.3 Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, а саме наявності довіреносте на право отримання товарно-0матервальних цінностей, позивачем до матеріалів справи наданий Реєстр документів за 01.07.2010 рік -30.09.2011 рік, в переліку якого зареєстровані довіреності № 000152, № 000153 від 01.08.2011 року та 15.08.2011 року відповідно.
Доставка товару від ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»здійснювалась на склади позивача, які розташовані в Харківській області, Харківський район, смт. Васищеве, вїзд Орешкова, 1А, наявність яких у позивача підтверджується Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Українська Правничо-Консалтингова Спілка» від 18.05.2008 року по справі № 1ц-2008 за позовом ТОВ ПІІ «ОЛДІ»до Харківської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності, ухвали Господарського суду Харківської області про визнання рішення третейського суду та видачі наказу від 04.06.2008 року по справі № 47/140-08 за позовом ТОВ ПІІ «ОЛДІ»до Харківської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2008 року № 47/140-08 за позовом ТОВ ПІІ «ОЛДІ»до Харківської обласної спілки споживчих товариств»про визнання права власності, а також витягом про державну реєстрацію прав № 27866555, виданого Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації»03.11.2010 року, з якого вбачається, що нежитлові будівлі, розташовані за адресою за адресою Харківська область,Харківський район, смт. Васищеве, в'їзд Орешкова, 1А, належать на праві приватної власності ТОВ ПІІ «ОЛДІ».
Розрахунки між ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» на загальну суму 24 849 900,00 грн., в т.ч. ПДВ -4 171 500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки позивача, копіями платіжних доручень № 1020 від 15.08.2011 року, № 439 від 05.05.2011 року, № 494 від 13.05.2011 року, № 1168 від 15.09.2011 року, № 458 від 11.05.2011 року, № 459 від 11.05.2011 року. № 463 від 11.05.2011 року, № 974 від 08.2011 року, № 859 від 15.07.2011 року, № 478 від 12.05.2011 року, № 1074 від 30.08.2011 року, № 1075 від 30.08.2011 року , № 1060 від 23.08.2011 року.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача придбаний позивачем суперконцетрат необхідний йому у власній господарській діяльності з метою виготовлення полімерів.
В підтвердження викладених ним фактів в матеріалах справи наявні:
- копія наказу директора ТОВ ПІІ «ОЛДІ»Коваль Є.Н. № 20/2 від 01.06.2008 року, з якого вбачається, що, у зв'язку з тим, що більша частина виробників продукції позивача преформи ПЕТ працює з високошвидкісним обладнанням, має особові вимоги до вхідної сировини на етапах видува і транспортировки, а також з метою усунення статистичних зарядів в коробах з готовою продукцією і, враховуючи побажання споживачів отримувати ПЕТФ з особовими фізико-хімічними властивостями (а саме захист від ультрофіолета, бар'єр СО2, бар'єр кислороду, зменшення температури розігріву в печі видува та інш), наказно розробити методику по вводу в ПЄТФ жидких і твердих (мастербатчей) суперконцентратів-добавок (надалі -добавки) для полімерів; закупити необхідне додаткове обладнання; використовуя технологію лиття ПЄТ під тиском, забезпечити використання наявних на виробництві добавок з метою надання преформам ПЄТ фізико-хімічних властивостей, які відповідають вимогам замовника, використовуя інструкції від виробника і дані Технічних Умов підприємства з дозировки добавок в преформах ПЕТ і практично змінюючи вхідні дані готової продукції за час виробництва (прозорість, колір та інш.); у кінці кожного місяця надавити звіт в бухгалтерію про кількість витрачених добавок на виробництво продукції. Головному бухгалтеру наказано вираховувати середній за місяць процент вводу суперконцентратів-добавок к ПЕТФ при виробництві преформ і враховувати його в калькуляціях;
- Зміни № 2 до ТУ У 25.2-33197800-001:2005 «Преформи поліетилентерефталатні. Технічні умови», розроблені керівником Виробництва ТОВ ПІІ «ОЛДІ»Бровко А.С. 23.02.2010 року, погоджені Харківською обласною СЕС Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/49298 від 16.07.2010 року, затверджені директором ТОВ ПІ «ОЛДІ»Коваль Є.М. 17.07.2010 року, зареєстрованих в Держспоживстандарті України 22.07.2010 року за № 100/009990/02, чинними з 22.07.2010 року з необмеженим терміном дії. Відповідно до п. 1 Технічних умов дані Технічні умови поширюються на преформи з поліетилентерефталату, призначені для виробництва пляшок з поліетилентерефталату місткістю від 0,25 до 2,0 дм3, зо застосовуються для розливу, закупорювання, транспортування та зберігання безалкогольних напоїв, оцту, пива олії та інше;
- копії остаточних калькуляцій вартості виробництва продукції, підписаних Головним бухгалтером ТОВ ПІІ «ОЛДІ», затверджених керівником підприємства, з яких вбачається, що в склад витрат для виробництва продукції входить суперконцентрат для полімерів Antistatic.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Крім того, суд звертає увагу, що висновки податкового органу щодо відсутності обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, в порушення умов Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року не надані листи безпеки Заводу виробника, а також Інструкції по застосуванню, яка є невід'ємною частиною Договору.
Як вже було встановлено судом, відповідно до п. 4.1 Договору Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, копію листа безпеки (Material Safety Data Sheet) завод -виробника, копію гігієнічного сертифікату МОЗ України.
Відповідно до п. 5.6 Договору Покупець використовує тільки якісний товар, параметри якого вказуються в сертифікатах якості і відповідності. Товар використовується Покупцем тільки згідно Інструкції до виконання, розробленої Продавцем і обов'язково прийнятою в роботу Покупцем, яка є невід'ємною частиною даного Договору і вказаною в Додатку № 1. Дана Інструкція включає в себе порядок використання товару. Виконання Покупцем Інструкції є обов'язковою умовою даного Договору.
Проте, суд зазначає, що 08.09.2011 року між сторонами Договору була підписана додаткова угода до Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, згідно якої п. 4.1 Договору викладений у наступній редакції: «Продавець передає товар у кількості, вказаній в заявці, Покупцю на умовах СРТ-Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешкова, 1А. При цьому Покупець визначає Перевізника. Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладана, податкова накладна; сертифікати якості Постачальника; копію гігієнічного сертифіката МОЗ України)».
Пункт 5.6 виключений з даного Договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача листа безпеки Заводу-виробника, а також Інструкції по застосуванню не випливає на реальність здійснення господарських операції позивача та на формування його податкового обліку, оскільки не є умовами Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, у зв'язку з чим обґрунтування відповідача на висновки суду не впливають.
Крім того, як вбачається з акту перевірки позивача від 09.12.2011 року № 2815/234/33197800 під час перевірки податковим органом були використані:
1) акт невиїзної перевірки від 30.03.2011 року № 560/18-33067821 ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»з питань перевірки правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 рік та обчислення валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 рік, згідно якого документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «ВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»та позивачем за вересень 2010 року на суму 2420046,00 грн., в т.ч. ПДВ -403341,00 грн.
Так, в ході зазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»п. 3 ст.5, 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 188, 185 а,в Податкового Кодексу України, в результаті чого завищені податкові зобов'язання всього на 10890985,00 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього у сумі 10341420,00 грн., ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; не встановленні об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим дані, наведені у деклараціях за перевіряє мий період не є дійсними.
2) акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевського районі м. Харкова від 30.08.2011 року № 1663/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавгаз», НВП «Вітактум», ТОВ фірма «Промислово-технологічна компанія», ПАТ «Нафтопроммаш», ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ ПІІ «ОЛДІ», ТОВ «Агротехснаб-сервіс», ПАТ «ТЦРП»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 рік, згідно якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»та позивачем.
Так, в ході зазначеної зустрічної звірки було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 рік; дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей підприємством ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»у ТОВ фірма «Сат імпекс», ТОВ «Самай 10», ТОВ «НВП «Холодпроект», ТОВ «Торговий будинок «Радегаст-Харків»; за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 рік ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавгаз»на загальну суму ПДВ 12726360,8 грн., ТОВ «НВП «Вітактум»на загальну суму ПДВ 1000,00 грн., ТОВ фірма «Промислово - технологічна компанія»на загальну суму ПДВ 220692,00 грн., ТОВ «Ластівка ЛТД»на загальну суму ПДВ -1033333,5 грн., ПАТ «Нафтопроммаш» на загальну суму ПДВ -220692,00 грн., ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція»на загальну суму ПДВ -882768,00 грн., ТОВ ПІІ «ОЛДІ»на загальну суму ПДВ -1114659,00 грн., ТОВ «Агротехснабсерівс»на загальну суму ПДВ -268,8 грн., ПАТ «ТЦРП «на загальну суму ПДВ -442656,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року по справі № 2а-15214/11/2070 адміністративний позов ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій незаконними -задоволено; визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова з проведення 30.08.2011 року зустрічної звірки щодо господарських відносин ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року з підприємствами-контрагентами, про результати якої складено акт № 163/23-306/33067821 від 30.08.2011 року. На час розгляду справи постанова не набрала законної сили.
3) акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22.11.2011 року № 2297/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ ПІІ «ОЛДІ», ПрАТ «ТЦРП», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік.
Так, в ході зазначеної зустрічної звірки встановлено, неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік; документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ ПІІ «ОЛДІ»на загальну суму ПДВ 1630922,00 грн., ПАТ «ТЦРП»на загальну суму ПДВ -73776,00 грн.
4) акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 12.09.2011 року № 1737/23-306/33067821 про результати зустрічної звірки ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ ПІІ «ОЛДІ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік, за результатами якої було встановлено відсутність факту реального вчинення господарських відносин з ТОВ ПІІ «ОЛДІ».
Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року по операціям з ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»складено акт № 2008/234/33197800 від 30.09.2011 року, в ході якої встановлено порушення ТОВ ПІІ «ОЛДІ»вимог п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 Податкового Кодексу України, занижено суму податкового кредиту у червні 2011 року на загальну суму 990 000,00 грн., внаслідок чого підприємству зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за вказаний період на 990 000,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки позивача останній висновки акту перевірки № 2008/234/33197800 від 30.09.2011 року оскаржує у судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року по справі № 2а-59/12/2070 адміністративний позов ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій незаконними -задоволено; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ «Ферозіт-Альфа», ПрАТ «ТЦРП», АТ «Харківська агропромислова спілка», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої було складено акт від 12.09.2011 року № 1738/23-206/33067821; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо встановлення в акті «Про результати зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ «Ферозіт-Альфа», пРат «терп», ат «Харківська агропромислова спілка»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року висновку про відсутність факту реального вчинення господарських відносин з ТОВ «Самай-10», ТОВ «Сатур-СЮ»на загальну суму сформованого податкового кредиту 2153813,88 грн. та ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ «Ферозіт-Альфа», ПрАТ «ТЦРП», АТ «Харківська агропромислова спілка»на загальну суму сформованого податкового обліку господарської операції з ТОВ «Самай-10», ТОВ «Сатур-СЮ», ТОВ «Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 «Стальконструкція», ТОВ «Ластівка ЛТД», ТОВ «Ферозіт-Альфа», ПрАТ «ТЦРП», АТ «Харківська агропромислова спілка»за червень 2011 року. Постанова не набрала законної сили.
На підставі вищезазначених висновків проведених податковим органом зустрічних перевірок, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 Податкового Кодексу України, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»на загальну суму 3 148 922,00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року -403341,0 грн., квітень 2011 року -289659,00 грн., травень 2011 року -825000,00 грн., серпень 2011 року - 99000,00 грн., вересень 2011 року -640922,00 грн.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року відповідачем встановлено його заниження всього в сумі 1 658 196,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року -на 403341,00 грн., травень 2011 року -447314,00 грн., вересень 2011 року -807541,00 грн.
За результатами перевірки, внаслідок встановлених порушень, відповідачем позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у рядку 24 Декларації з ПДВ за вересень 2011 року у сумі 2 480 726,00 грн.
Судом встановлено, що ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікдзевському районі м. Харкова, є платником податку на прибуток на загальних підставах, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що 26.07.2004 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова видано відповідне Свідоцтво № 29585840.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.
Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.
За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання за договорами виконав, розрахунки за надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеними підприємствами по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.
Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 , п. п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Враховуючи доведення у судовому порядку реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», суд приходить до висновку, що сторнування відповідачем податкового кредиту та зменшення суми від'ємного значення та нарахування грошового зобов'язання є незаконним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олді" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0010922340, № 0010982340, № 0010942340 від 24.01.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олді" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11, код 33197800) судовий збір в сумі 2 150 (дві тисячі сто пятдесят) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03.04..2012 року.
Суддя Горшкова О.О.