03 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/420/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Рубан Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
23 січня 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що при винесенні спірних податкових рішень відповідачем не взято до уваги наявні належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, квитанцію до прибуткового касового ордеру. Крім того, у висновках до акту перевірки не визнано, що реєстраційні документи контрагента (ТОВ "Торгсервіспостач") як суб'єкта господарювання є недійсними та відсутні будь-які посилання на те, що дане підприємство має ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на ті обставини, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" п. 5.1, п.п. 5.2.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за IV квартал 2010 року на суму 6259,31 грн. та п.п. 7.4.4., 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8345,76 грн. Крім того, за юридичною адресою ТОВ "Торгсервіспостач" директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Також не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Торгсервіспостач" до підприємців-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.11.2002 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець рішенням Семенівської райдержадміністрації, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1, взята на облік в Семенівському відділені Хорольської МДПІ. Згідно свідоцтва № НОМЕР_2, серії НБ ¹ 131521 від 05.12.2002 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
В період з 23.08.2011 року по 29.08.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Яцишиним Ю.Г. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_1 з питань правомірності формування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року, а також податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за четвертий квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Торгсервіспостач".
За результатами перевірки складено акт від 01.09.2011 року № 937/17-2158207866, в якому відображено порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за IV квартал 2010 року на суму 6259,31 грн., та п.п. 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8345,76 грн.
На підставі акту перевірки Семенівським відділенням Хорольської МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 року № 0005991700, яким СПД-ФО ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 6 259,31 грн. та № 0005981700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10 432,20 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8 345,76 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2 086,44 грн.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями від 16.09.2011 року № 0005991700 та № 0005981700, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 216.09.2011 року № 0005991700 та № 0005981700, суд виходить з наступного.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.
Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.
Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.
Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит у четвертому кварталі 2010 року за рахунок придбання жита у ТОВ "Торгсервіспостач".
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем до суду надано: податкову накладну № 251 від 25.07.2010 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 238 від 26.07.2010 року, видаткову накладну № РН-000251 від 26.07.2010 року, рахунок фактури № СФ-0000191 від 26.07.2010 року та складську квитанцію на зерно № 0367 від 05.08.2010 року, накладні № 12 та № 14 від 05.08.2010 року, реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою № 0317 за 05.08.2010 року та кількісно-якісний облік (форма 36) за 01.07.2010 року - 29.11.2011 року.
Дослідивши надані докази судом встановлено, що у податковій накладній не визначено клас жита, яке було придбано; зі змісту видаткової накладної та рахунку-фактури неможливо ідентифікувати осіб, які їх підписали, у графі одержувач не вказано інформацію про ПП ОСОБА_1, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та місце знаходження, не вказано хто саме є платником, у рядку платник вказано "той самий". Крім того, у видатковій накладній вказано, що товар отримано за довіреністю № 9 від 26.07.2010 року, однак ні з власної ініціативи, ні на вимогу суду позивачем вказане доручення не надано.
Разом з тим, видаткова накладна датована 26.07.2010 року, у той час як згідно складської квитанції на зерно № 0367 ТОВ "Семенівський елеватор" прийняв на зберігання від ОСОБА_1 жито лише 05.08.2010 року.
Як пояснив позивач в судовому засіданні в період з 26.07.2010 року по 05.08.2010 року жито перебувало на зберіганні у ТОВ "Торгсервіспостач", однак доказів на підтвердження цього суду не надано.
В матеріалах справи також відсутні докази транспортування жита. Позивач в судовому засіданні посилався на те, що транспортування придбаного товару відбувалось транспортними засобами контрагента, а саме: автомобілями марки КАМАЗ номерні знаки ВІ 0482 АТ та ВІ 0185 ВА.
Згідно інформації наданої УДА УМВС України в Полтавській області на запит суду власником транспортних КАМАЗ 5320, синій, номерний знак НОМЕР_4 та КАМАЗ 5320, червоний, номерний знак НОМЕР_5 є ОСОБА_4. Доказів укладання договору надання транспортних послуг між ТОВ "Торгсервіспостач" та ОСОБА_4 суду не надано.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В ході перевірки шляхом дослідження первинних документів встановлено та не спростовано позивачем під час судового розгляду, що первинні документи податкового обліку щодо операції з придбання жита, надані платником податків не вповному обсязі, оформлені з порушенням чинного законодавства. Так акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ від ТОВ "Торгсервіспостач" позивачем для перевірки не надавалися, тобто операції з оприбуткування, приймання-передачі товару не підтверджено документально.
Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже не можуть слугувати належним підтвердженням правомірності формування валових витрат по придбанню товарів у ТОВ "Торгсервіспостач".
Таким чином, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження формування витрат, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 завищено валові витрати четвертого кварталу 2010 року на суму 41 728,75 грн., що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу на 41 728,75 грн.
Отже, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про порушення позивачем приписів статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок громадян", підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств" та правильним донараховання податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 6259,31 грн.
Крім того, як встановлено податковим органом, у ТОВ "Торгсервіспостач" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.
Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. 3 Господарського Кодексу України.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 216.09.2011 року № 0005991700 та № 0005981700.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Хорольською МДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Хорольська МДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09 квітня 2012 року.
Суддя Р.І. Молодецький