Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
29.02.2012 р. Справа № 2а-6536/11/1470
м.Миколаїв
10:00
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Асафової О.Д.,
представників позивача: ОСОБА_1 -договір від 12.04.2011,
представників відповідача: ОСОБА_2 -дов. №312/9/10-023 від 24.01.2012,
представника прокуратури: Дзюбан О.В. -посв. №253 від 26.03.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ФОПОСОБА_5, АДРЕСА_1,Миколаїв,54001
доДПІ Центрального району, вул. Потьомкінська,24/2,Миколаїв,54030 Прокуратура Миколаївської області (на підставі повідомлення про вступ прокурора у справу від 28.10.2011) (54030, м.Миколаїв, вул..Спаська, 28)
проскасування податкових повідомлень рішень № 0001883510,№ 0001893510,№000190510, №0001913510, № 000192510 від 20.04.11р., №0000523500, 0000543500, 0000553500 від 05.07.11р.,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001883510, №0001893510, №0001903510, №0001913510, №000192510 від 20.04.2011 та №0000523500, №0000543500, №0000553500 від 05.07.2011.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне:
- оскільки позивач у ІІ кварталі 2008, ІІІ та IV кварталі 2009 року, ІІІ та IV кварталі 2010 року був платником єдиного податку, то відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 (надалі -Указ №727/98), він не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва) та податку на додану вартість. Згідно п.5 Указу №727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (перевищення обсягу виручки понад 500 тис. грн.), платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), що і було зроблено позивачем. Будь-якої іншої відповідальності за порушення положень п.1 Указу №727/98 чинним законодавством не встановлено, тому донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001893510 від 20.04.2011 податку з доходів фізичних осіб у сумі 283699,0 грн., донарахування рішеннями №000192510 від 20.04.2011 і №0000523500 від 05.07.2011 податку на додану вартість, а також застосування рішеннями №0001913510 від 20.04.2011 і №0000553500 від 05.07.2011 до позивача штрафних санкцій за відсутність у вказані періоди патенту у сумі 240,0 грн. є неправомірним.
- податкове повідомлення-рішення №0001903510 від 20.04.2011 ґрунтується на тому, що всі продукти харчування закупались позивачем виключно у фізичних осіб, тому позивач як податковий агент мав сплачувати податок з доходів фізичних осіб Однак, вказаний висновок зроблений без повного з'ясування всіх обставин у справі, а саме проігноровані надані позивачем докази про закупку продуктів харчування в період, що перевірявся, у суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб.
- донарахування податковими повідомленнями-рішеннями №0001883510 від 20.04.2011 та №0000543500 від 05.07.2011 збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1871,0 грн. є неправомірним, оскільки належний позивачу автомобіль «FIAT DUCATO»не використовувався ним у підприємницькій діяльності.
Відповідач проти позову заперечує (т.1 а.с.144-147, 245-250, т.2 а.с.1,2), просить в позові відмовити посилаючись на наступне:
- єдиним податком можуть бути оподатковані доходи позивача лише у межах 500 тис. грн., тому суми перевищення позивачем доходу у ІІ кварталі 2008 року вважається валовим доходом СПД та є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб за загальними правилами. Що стосується доходів отриманих позивачем у ІІІ та IV кварталі 2009 року, ІІІ та IV кварталі 2010 року, то вони в повному обсязі підлягаю оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за загальними правилами, оскільки позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування враховуючи недотримання вимог, установлених статтею 1 цього Указу (перевищення обсягу виручки понад 500 тис. грн.) протягом попереднього календарного року. Враховуючи вказані обставини, позивач не міг здійснювати реалізацію товарів за готівкові кошти без наявності торгового патенту, що стало підставою для застосування штрафних санкцій за його відсутність.
- позивачем під час закупівлі на місцевих ринках продукції, необхідної для здійснення підприємницької діяльності, виплачувались фізичним особам грошові кошти, при цьому акти на закупівлю товару не складались, копії довідок про право зазначених осіб на отримання доходу від податкового агента без утримання податку з доходів фізичних осіб на закуплений товар, у позивача відсутні. Сума доходу виплаченого за товар фізичним особам становить 755442,75 грн., при цьому, під час виплати коштів, позивач не виконував функцію податкового агента, а саме: не нарахував, не утримував та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим, перевіркою донараховано позивачу 113316,42 грн. з цього податку.
- перевищивши обсяги виручки понад 500 тис. грн. у ІІ кварталі 2008 року позивач, в порушення пп.9.4.4 п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі -Закон №168/97-ВР), не направив до ДПІ реєстраційну заяву платника ПДВ, тому несе відповідальність за не нарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Позивач, в порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (із змінами та доповненнями) (надалі -Закон №2181-III), не надав до ДПІ податкові декларації з ПДВ за серпень 2008 року -грудень 2010 року та податок не сплатив, тому донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій є цілком правомірним.
- позивач використовував належний йому транспортний засіб автомобіль «FIAT DUCATO»у господарській діяльності, однак не надавав до ДПІ податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за податкові періоди 2008 - 2010 років, за що застосовано штрафну санкцію у сумі 1700,0 грн.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
29.02.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
В період з 22.03.2011 по 28.03.2011 Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.
За результатами перевірки відповідачем був складений акт №360/35-10/НОМЕР_5 від 04.04.2011 (а.с.10-48).
20.04.2011, на підставі акта перевірки, відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001883510 (а.с.57), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1700,0 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища за 10 податкових періодів.
- №0001893510 (а.с.51), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 283699,0 грн.
- №0001903510 (а.с.49), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 113316,42 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 28329,11 грн.
- №0001913510 (а.с.55), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 2160,0 грн. за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту за 9 податкових періодів.
- №0001923510 (а.с.53), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 466546,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 121567,0 грн.
Позивач не погодившись з прийнятими рішенням оскаржив їх до ДПА у Миколаївській області.
Рішенням ДПА у Миколаївській області №173/10/25-014 від 05.07.2011 (а.с.90-103) скаргу ФОП ОСОБА_5 задоволено частково, а саме: податкові повідомлення-рішення №0001883510, №0001893510, №0001903510, №0001923510 залишені без змін; податкове повідомлення-рішення №0001913510 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1920,0 грн.; збільшено ФОП ОСОБА_5 грошове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на 171,0 грн. та по ПДВ на загальну суму 29705,5 грн., у т.ч. основний платіж -23900,0 грн., штрафні санкції -5805,5 грн.
На підставі вказаного рішення, 05.07.2011 ДПІ у Центральному районі винесені наступні податкові повідомлення рішення:
- №0000523500 (а.с.59), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 23900,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 5805,5 грн.
- №0000543500 (а.с.60), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 171,0 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища.
- №0000553500 (а.с.61), яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 240,0 грн. за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту.
Скарга позивача до ДПА України залишена без задоволення рішенням №6538/Ч/25-0315 від 29.07.2011 (а.с.104-111).
Не погодившись з прийнятими ДПІ у Центральному районі податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позовні в вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
1. Відповідно до п.п.2, 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 (надалі -Порядок №303), збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, у тому числі, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення. Невключення підприємств, установ, організацій, громадян -суб'єктів підприємницької діяльності до переліку осіб, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, не звільняє їх від сплати збору.
Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.160), позивач використовував належний йому на праві власності автомобіль «FIAT DUCATO»у господарській діяльності, однак, в порушення Порядку №303 не надавав до ДПІ податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за податкові періоди 2008 - 2010 років та не сплачував збір.
За вказаних обставин, суд вважає правомірним застосування до позивача податковими повідомленнями-рішеннями №0001883510 від 20.04.2011 та №0000543500 від 05.07.2011 (а.с.60), штрафних санкцій на загальну суму 1871,0 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища.
2. Статтею 1 Указу №727/98, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування у наступні періоди: з 01.01.2008 по 31.12.2008 (2008 рік), з 01.07.2009 по 31.12.2009 (ІІІ та IV кв. 2009 року), з 01.07.2010 по 30.09.2010 (ІІІ кв.2010 року) та здійснював такі види господарської діяльності як оптова торгівля фруктами та овочами (КВЕД 51.31.0) та оптова торгівля іншими продуктами харчування (КВЕД 51.38.0) (а.с.12,16).
Податковим повідомленням-рішенням №0001893510 від 20.04.2011 позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 283699,0 грн.
Згідно акту перевірки, висновки якого у частині визначення валового доходу позивачем підтверджуються (а.с.133), у ІІ кварталі 2008 року позивачем був досягнутий обсяг виручки в сумі 619500,0 грн., тобто обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 тис. гривень на 119500,0 грн.
Відповідно до п.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993 (надалі -Інструкція №12), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до цієї Інструкції. Додаток 6 до Інструкції №12 визначає норму витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, при здійсненні торгівельної діяльності, у розмірі 25% від валового доходу.
З врахуванням того, що позивачем не були підтверджені валові витрати за ІІ квартал 2008 року, то база оподаткування та податок з доходів фізичної особи за вказаний податковий період розраховані податковим органом області наступним чином: (119500,0 грн. - (119500,0 грн. х 25%)) х 15% = 13444,0 грн. (а.с.95).
Позивач заперечує проти донарахування йому податку, посилаючись на те, що у разі перевищення обсягу виручки яких від реалізації продукції, платник єдиного податку повинен лише перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду. Будь-якої іншої відповідальності за порушення положень п.1 Указу №727/98 чинним законодавством не встановлено
Суд вважає позицію позивача помилковою, оскільки виходячи зі змісту п.5 Указу №727/98, у разі порушення вимог, установлених п.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а доходи (виручка), отримані таким суб'єктом, підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992, який діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
За вказаних обставин, суд вважає розрахунок податку з доходів позивача за ІІ квартал 2008 року правомірним.
У ІІІ кварталі 2009 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та його дохід за ІІІ квартал склав 487950,0 грн., тобто позивач не перевищив граничний обсяг виручки, однак, відповідачем було нараховано позивачу за вказаний період податок з доходу фізичних осіб у сумі 54894,38 грн., виходячи з розрахунку: (487950,0 грн. - (487950,0 грн. х 25%)) х 15%.
При цьому, відповідач посилається на те, що у ІІІ кварталі 2009 року позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки у попередньому календарному році (2008) він мав обсяг виручки, який перевищував 500 тис. гривень, що в силу приписів ст.1 Указу №727/98 унеможливлювало його перехід на спрощену систему у ІІІ кварталі 2009 року.
Суд не може погодитись з таким висновком, виходячи з наступного.
Згідно п.1 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України №599 від 29.10.1999 (надалі -Порядок №599), суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою.
Відповідно п.2 Порядку №599, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Додаток 1 до Порядку №599 визначає форму заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, пункт 7 якої передбачає зазначення підприємцем обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) з початку календарного року.
На виконання вказаного нормативного акта, позивач, при поданні заяви про перехід на спрощену систему оподаткування з ІІІ кварталу 2009 року, повідомив, що з початку даного (2009) календарного року він не мав доходів від реалізації продукції. Вказані обставини відповідачем підтверджені.
Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
За наслідками розгляду заяви, позивачу було видане податковим органом свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е №711217 від 18.06.2009 (термін дії з 01.07.2009 по 31.12.2009).
Крім того, приписи Указу №727/98 та Порядку №599 не містять норм, які б передбачали автоматичне скасування, анулювання, визнання недійним свідоцтва тощо, або ігнорування його існування податковим органом, у разі порушення порядку його отримання.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб за ІІІ квартал 2009 року у сумі 54894,38 грн., оскільки у вказаному періоді позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не вчинив перевищення граничного обсягу виручки.
У ІV кварталі 2009 року позивач отримав виручку 1603771,0 грн. Під час перевірки відповідачем нараховано позивачу за вказаний період податок з доходів фізичних осіб у сумі 180424,0 грн. (а.с.28), з врахуванням того, що у ІV кварталі 2009 року позивач, так же як і у ІІІ кварталі, не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування, але доходи в повному обсязі не задекларував та не сплатив.
Суд часткового погоджується з сумою нарахованого відповідачем податку, з врахуванням того, що факт перебування позивача у ІV кварталі 2009 року на спрощеній системі не спростований, а отримана підприємцем, понад граничного обсягу, виручка від реалізації продукції, підлягає оподаткуванню на загальних підставах з врахуванням приписів п.13 Інструкції №12.
Так, позивач у ІV кварталі 2009 року отримав виручку 1603771,0 грн., тобто обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 тис. гривень на 1103771,0 грн.
З врахуванням того, що позивачем не підтверджені валові витрати за вказаний податковий період, то податок з доходів фізичної особи за ІV кварталі 2009 року має бути розрахований наступним чином: (1103771,0 грн. - (1103771,0 грн. х 25%)) х 15% = 124174,24 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним нарахування позивачу податку з доходів позивача за ІV кварталі 2009 року лише у сумі 124174,24 грн.
Аналогічна ситуація має місце і ІІІ та ІV кварталах 2010 року.
За вказані періоди відповідачем нараховано позивачу податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 157725,0 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2010 року -67892,0грн., а за ІV квартал 2010 року -89831,0 грн. (а.с.29).
У ІІІ кварталі 2010 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, на підставі свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е №102207 від 09.06.2010 (термін дії з 01.07.2010 по 31.12.2010). У ІV кварталі 2010 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки за ІІІ квартал 2010 року.
Суд вважає нарахування відповідачем податку за вказані періоди правомірним частково, виходячи з наступного.
У ІІІ кварталі 2010 року позивач отримав виручку 603500,0 грн. Під час перевірки відповідачем нараховано позивачу за вказаний період податок з доходів фізичних осіб у сумі 67892,0 грн., з врахуванням того, що у ІІІ кварталі 2010 року позивач не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування, але доходи в повному обсязі не задекларував та не сплатив.
Суд часткового погоджується з сумою нарахованого відповідачем податку, з врахуванням того, що факт перебування позивача у ІІІ кварталі 2010 року на спрощеній системі оподаткування не спростований, а отримана підприємцем, понад граничного обсягу, виручка від реалізації продукції, підлягає оподаткуванню на загальних підставах з врахуванням приписів п.13 Інструкції №12.
Таким чином, оскільки у ІІІ кварталі 2010 року позивач отримав виручку у сумі 603500,0 грн., тобто обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 тис. гривень на 103500,0 грн.
З врахуванням того, що позивачем не підтверджені валові витрати за вказаний податковий період, то податок з доходів фізичної особи за ІІІ кварталі 2010 року має бути розрахований наступним чином: (103500,0 грн. - (103500,0 грн. х 25%)) х 15% = 11643,75 грн.
За ІV кварталі 2010 року позивач отримав виручку у сумі 195000,0 грн., доходи не задекларував, податок не сплатив. Таким чином, відповідачем за вказаний період правомірно нараховано податок на суму 21937,0 грн.
Враховуючи викладене, правомірним є податкове повідомлення-рішення відповідача №0001893510 від 20.04.2011 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 171199,49 грн. В частині нарахування 112499,51 грн. -рішення підлягає скасуванню.
3. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№98/96-ВР від 23.03.1996 (надалі -Закон №98/96-ВР), який діяв на час існування спірних правовідносин, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Згідно п.2) ч.3 Закону №98/96-ВР, його дія не поширюється на торговельну діяльність суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст.8 Закону №98/96-ВР, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності із зазначеним порушенням;
Нараховуючи позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001913510 від 20.04.2011 штрафну санкцію у сумі 2160,0 грн., яка податковим повідомленням-рішенням №0000553500 від 05.07.2011 була зменшена до 240,0 грн., за здійснення торгівельної діяльності за готівку без придбання патенту, відповідач виходив з того, що у періоди з 01.07.2009 по 31.12.2009 та з 01.07.2010 по 30.09.2010 позивач здійснював продаж товарів за готівкові кошти без придбання патенту, не маючи у цей період права перебувати на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, відповідачем встановлено 25 випадків порушення Закону №98/96-ВР. Штрафні санкцій розраховані податковим органом наступним чином: 120,0 грн. (вартість патенту) : 30 х 2 х 25 (т.1 а.с.101).
Суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 24,0 грн. за три випадки торгівлі за готівку без отримання патенту, а саме у І кварталі 2010 року (21.01.2010, 22.01.2010, 25.01.2010), коли позивач перебував на загальній системі оподаткування. Решта випадків стосується періодів, коли позивач мав свідоцтво платника єдиного податку, тому дія Закону №98/96-ВР на нього не розповсюджувалась.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0001913510 від 20.04.2011 та №0000553500 від 05.07.2011 підлягають скасуванню в частині нарахування позивачу 216,0 грн. штрафу.
4. Податковим повідомленням-рішенням №0001903510 від 20.04.2011 позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 113316,42 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 28329,11 грн.
У акті перевірки відповідачем зроблені посилання на порушення позивачем пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.9.12.3 п.9.12 ст.9, п.19.2 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003 (із змінами і доповненням), який діяв на час спірних правовідносин (надалі -Закон №889-ІV), а саме: ФОП ОСОБА_5, при виплаті грошових коштів під час закупівлі продукції на міських ринках у фізичних осіб, не утримано як податковим агентом та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2008 по 31.12.2010. Крім того, в порушення п.19.2 «б»ст.19 Закону №889-ІV, не надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма -1 ДФ) за І, ІІ квартали 2008 року, ІІІ квартал 2009 року, ІV квартал 2009 року, І, ІІІ квартали 2010 року.
З врахуванням викладеного, відповідачем зроблений висновок, що сума доходу, виплаченого громадянам за закуплений на ринках товар становить 755442,75 грн., при цьому під час виплати коштів позивач не виконував функцій податкового агента, тому перевіркою донараховано 113316,42 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафні санкції.
Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки фактами, позивач, у відповідності до абз.1 ч.6 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України №984 від 22.12.2010 (надалі - Порядок №984), направив до ДПА України у Миколаївській області скаргу №26/5 від 06.05.2011 та клопотання №27/5 від 13.05.2011 (т.1 а.с.183) з додатками на 19 аркушах, в підтвердження фактів придбання у період, що перевірявся, продуктів харчування не лише у фізичних осіб, а й у суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників, вказане клопотання було отримано податковим органом. У зв'язку з його отриманням ДПА України у Миколаївській області було навіть прийняте рішення від 30.05.2011 про продовження строку розгляду скарги (т.1 а.с.184).
Однак, у рішенні про результати розгляду скарги від 05.07.2011 (т.1 а.с.90-103), надані позивачем докази не знайшли свого висвітлення: при прийнятті рішення до уваги не взяті, але і не спростовані; обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях не наведено; підсумку щодо обґрунтованості заперечень не зроблено, що є порушенням абз.5 ч.6 розділу ІV Порядку №984.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе прийняти, надані позивачем видаткові накладні, фіскальні чеки, товарно-транспортні накладні тощо, в якості доказів придбання позивачем у період, що перевірявся товарів, не лише у фізичних осіб, а й у юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.185-219).
З врахуванням вказаних обставин, суд вважає, що висновки податкових органів не ґрунтуються на доказах, які беззаперечно б доводили здійснення позивачем закупівлі товарів виключно у фізичних осіб, а докази, які позивач надавав до ДПА України у Миколаївській області та до суду свідчать, що товари придбавались не лише у фізичних осіб, які не мали статусу суб'єктів підприємницької діяльності.
Що стосується посилання відповідача на надані позивачем під час перевірки письмові пояснення (т.1 а.с.160), слід зазначити, що вони також не свідчать про закупівлю товару виключно у фізичних осіб, оскільки продавцями на ринках міста можуть бути також і суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0001903510 від 20.04.2011.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню в повному обсязі.
5. За наслідками перевірки, податковим повідомленням-рішенням №0001923510 від 20.04.2011 позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 466546,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 121567,0 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, позивачу було збільшено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 29705,5 грн., у т.ч. основний платіж -23900,0 грн., штрафні санкції -5805,5 грн., що оформлено податковим повідомленням-рішенням №0000523500 від 05.07.2011.
Як зазначено у акті перевірки, підставою для донарахування стало те, що перевищивши обсяги виручки понад 500 тис. грн. у ІІ кварталі 2008 року позивач, в порушення пп.9.4.4 п.9.4 ст.9 Закону №168/97-ВР, не направив до ДПІ реєстраційну заяву платника ПДВ, тому несе відповідальність за не нарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Крім того, позивач, в порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III, не надав до ДПІ податкові декларації з ПДВ за серпень 2008 року - грудень 2010 року та податок не сплатив, тому донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій є цілком правомірним.
Заперечуючи проти позову в цій частині позивач вказує на те, що у ІІ кварталі 2008, ІІІ та IV кварталі 2009 року, ІІІ та IV кварталі 2010 року був платником єдиного податку, тому не мав сплачувати податок на додану вартість, а перевищення обсягу виручки понад 500 тис. грн. є підставою для переходу на загальну систему оподаткування починаючи з наступного звітного періоду, але не встановлює для платника податку обов'язку подавати декларації та сплачувати ПДВ за той період, коли він ще перебував на спрощеній системі оподаткування.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0001923510 від 20.04.2011 та №0000523500 від 05.07.2011 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз1яснення Указу Президента України №727 від 03.07.1998»№ 507 від 16.03.2000, у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством.
Згідно пп.6.1 п.6 розд.III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, реєстраційну заяву платника ПДВ необхідно подати (надіслати) до податкового органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення обсягу виручки 500 тис. грн.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 9.4 ст. 9 Закону №168/97-ВР).
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) (п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР).
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають
поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -
дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата
інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку
(п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Згідно акту перевірки, у ІІ кварталі 2008 року позивачем був досягнутий обсяг виручки в сумі 619500,0 грн., тобто обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 тис. гривень на 119500,0 грн., у зв'язку з чим, позивач зареєструватись як платник ПДВ та сплатити податок на додану вартість із суми перевищення обсягу виручки.
За вказаних обставин, донарахування позивачу, рішенням №0000523500 від 05.07.2011, 23900,0 грн. податку на додану вартість, виходячи з розрахунку: 119500,0 х 20%, суд вважає цілком правомірним.
У ІІІ кварталі 2009 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та його дохід за ІІІ квартал склав 487950,0 грн., тобто позивач не перевищив граничний обсяг виручки, однак, відповідачем було нараховано позивачу за вказаний період податок на додану вартість у сумі 108404,0 грн., у т.ч. за серпень 2009 року -27392,0 грн. та за вересень 2009 року -81012,0 грн. При цьому, відповідач посилається на те, що у ІІІ кварталі 2009 року позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки у попередньому календарному році (2008) він мав обсяг виручки, який перевищував 500 тис. гривень, що в силу приписів ст.1 Указу №727/98 унеможливлювало його перехід на спрощену систему у ІІІ кварталі 2009 року.
Судом, при розгляді правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, надана оцінка вказаній позиції відповідача з цього питання, яка, на думку суду, є безпідставною, оскільки у вказаному періоді позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, підтвердженням чого є видане податковим органом свідоцтво, та не вчинив перевищення граничного обсягу виручки.
Таким чином, нарахування позивачу 108404,0 грн. податку на додану вартість за ІІІ квартал 2009 року є неправомірним.
За даними перевірки у ІV кварталі 2009 року позивач отримав виручку, з якої мав сплати податок на додану вартість, у сумі 560218,0 грн. (1060218,0 грн. -500000,0 грн.).
Під час перевірки відповідачем нараховано позивачу за вказаний період податок на додану вартість у сумі 212044,0 грн., з врахуванням того, що у ІV кварталі 2009 року позивач, так же, як і у ІІІ кварталі, не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування, але декларації з ПДВ не подав та податок не сплатив.
Суд вважає, що за вказаний період правомірним є нарахування податку на додану вартість на суму перевищення граничного обсягу виручки, а саме: 560218,0 грн. х 20% = 112043,6 грн.
За І квартал 2010 року відповідачем правомірно нарахований позивачу податок на додану вартість у сумі 1992,0 грн., враховуючи поставку у цей період товару (перша подія) на загальну суму 9960,0 грн.
У ІІІ кварталі 2010 року позивач отримав виручку, з якої мав сплати податок на додану вартість, у сумі 220530,0 грн. (720530,0 грн. -500000,0 грн.).
Під час перевірки відповідачем нараховано позивачу за вказаний період податок на додану вартість у сумі 144106,0 грн., з врахуванням того, що у ІІІ кварталі 2010 року позивач не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування, але декларації з ПДВ не подав та податок не сплатив.
Суд вважає, що за вказаний період правомірним є нарахування податку на додану вартість на суму перевищення граничного обсягу виручки, а саме: 220530,0 грн. х 20% = 44106,0 грн.
Враховуючи викладене, правомірним є нарахування податковим повідомленням-рішенням №0001923510 від 20.04.2011 податкового зобов'язання з ПДВ (за основним платежем) на суму 158141,6 грн. (1992,0 + 112043,6 + 44106,0).
Що стосується нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 127372,5 грн., то в цій частині податкові повідомлення-рішення №0001923510 від 20.04.2011 та №0000523500 від 05.07.2011 підлягають скасуванню частково, у сумі , виходячи з наступного.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що правомірним є нарахування позивачу податковими повідомленнями-рішеннями №0001923510 від 20.04.2011 та №0000523500 від 05.07.2011 податкових зобов'язань з ПДВ (за основним платежем) на загальну суму 182041,0 грн. (158141,6 + 23900,0).
Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Таким чином, обґрунтованим є нарахування позивачу штрафу у сумі 45510,25 грн. (182041,0 х 25%).
Крім того, відповідачем на підставі абз.1,2 п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, застосовані до позивача штрафні санкції за неподання декларацій з ПДВ (28 випадків), що становило 4760,0 грн. (170,0 х 28) та 1,0 грн. за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 (п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
Судом визначено, що позивач порушив приписи податкового законодавства, в частині обов'язку подавати податкові декларації з ПДВ за 17 податкових періодів, а саме: серпень, вересень 2008 року; січень-червень 2009 року, січень-червень, жовтень, листопад 2010 року, січень 2011 року, з яких за 16 випадків порушення має бути застосована штрафна санкція у розмірі 170,0 грн., та в одному випадку (неподання декларації за грудень) -1,0 грн. Таким чином, розмір правомірно застосованих до позивача штрафних санкцій становить 2721,0 грн. = (2720,0 грн. (170,0 х 16) + 1,0).
Загальна сума правомірно нарахованих штрафних санкцій становить 48231,0 грн. (45510,25 + 2721,0).
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0001923510 від 20.04.2011 та №0000523500 від 05.07.2011 підлягають скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 79141,5 грн. (127372,5 - 48231,0).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0001903510 від 20.04.2011 скасувати в повному обсязі.
3. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0001893510 від 20.04.2011 скасувати частково на суму 112499,51 грн.
4. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0001913510 від 20.04.2011 скасувати частково на суму 216,0 грн.
5. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0000553500 від 05.07.2011 скасувати частково на суму 216,0 грн.
6. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0000523500 від 05.07.2011 скасувати частково на суму штрафу у розмірі 5805,5 грн.
7. Податкове повідомлення-рішення відповідача №0001923510 від 20.04.2011 скасувати частково на загальну суму 381740,8 грн. у т.ч. по основному боргу - 308405,0 грн. та штрафних санкціях - 73335,8 грн.
8. В решті позовних вимог відмовити.
9. Відшкодувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) понесені ним судові витрати у сумі 1,80 грн. з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 05 березня 2012 року.