03 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/106/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
за участю:
представника позивача - Крагель В.В., Харсіка Н.І., Янєва М.О,
представника відповідача - Куліш Л.М., Давиденко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень, -
10 січня 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 55 281,43 грн., в тому числі основний платіж - 44 225,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 056,29 грн.; № 0000362301 від 28.12.2011 про визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в розмірі 13 023,51 грн., в тому числі основний платіж - 11 934,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1088,65 грн.; № 0000602331 від 28.12.2011 року застосування штрафних санкцій на суму 542 538,85 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
- висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України;
- всупереч п.п. 78.1.5 ПК України позапланова перевірка за запереченнями позивача проводилася з питань, що не були предметом оскарження;
- порушення у вигляді завищення позивачем валових витрат в перевіряємому періоді зафіксовано з порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010, оскільки перевіряючим не зазначено, яка саме господарська операція призвела до цього порушення, та які первинні документи при цьому складалися;
- неоприбуткування готівки в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 в перевіряємому періоді позивачем допущено не було, помилки в заповненні касової книги ніяк не вплинули на оприбуткування готівки;
Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
В період з 10.11.2011 по 23.11.2011 Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТОВ «Агротехніка») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2011., за результатами якої складено акт № 3212/23/32750280 від 30.11.2011.
Перевіркою встановлено порушення:
- ст. 5, п. 5.2 п.п. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 - ВР від 28.12.1994, а саме: товариством завищено валові витрати від сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2011 рік у сумі 176 900,56 грн. (за ІІІ квартал 2010 року), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44 225,14 грн.;
- п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997 р. та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VІ , а саме: завищено податковий кредит з ПДВ на 11 934,86 грн.;
- п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 на суму 192,07 грн.
Позивач не погодився з актом та надіслав заперечення за вих. № 143 від 06.12.2011.
У зв'язку із надходженням заперечень на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 та ст. 79 Податкового кодексу України Лубенською ОДПІ видано наказ № 780 від 07.12.2011 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Агротехніка».
В період з 08.12.2011 по 14.12.2011 Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агротехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 3640/23/32750280 від 21.12.2011.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 - ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 44225,14 грн.;
- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VІ , а саме: завищено податковий кредит з ПДВ на 11 934,86 грн.;
- п. 2.6., 4.2., 4.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, в результаті чого несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в касу підприємства в розмірі 108 507,77 грн.
На підставі перевірки Лубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 0000352301 від 28.12.2011 року про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 55 281,43 грн., в тому числі основний платіж - 44 225,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 056,29 грн.;
- № 0000362301 від 28.12.2011 про визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в розмірі 13 023,51 грн., в тому числі основний платіж - 11 934,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1088,65 грн.;
- № 0000602331 від 28.12.2011 року застосування штрафних санкцій на суму 542 538,85 грн.
Позивач не погодився із зазначеними повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовґязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств на суму 44225,14 грн. суд встановив наступне.
Як вбачається з актів перевірок № 3212/23/32750280 від 30.11.2011 та № 3640/23/32750280 від 21.12.2011, податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на суму 176 900,56 грн. (Т .№ 1, а.с. 31). При цьому завищення встановлено на підставі даних бухгалтерського обліку (головної книги, господарських накладних, рахунків тощо) (Т. № 1, а.с. 81).
Які саме господарські операції призвели до зазначеного порушення, та якими саме первинними документами вони підтверджуються, ні в акті № 3212/23/32750280 від 30.11.2011 ні в акті № 3640/23/32750280 від 21.12.2011 не зазначено.
В судових засіданнях представники відповідача не змогли пояснити, яким чином визначено завищення валових витрат на 176 900,56 грн., та по яких операціях.
Лише в письмових пояснень Лубенської ОДПІ від 03.04.2012 року (Т. № 4, а.с. 233) зазначено, що відповідно до даних головної книги по 371 рахунку та журналів - ордерів по 371 рахунку, суми по платіжним дорученням № 458 від 16.04.2010 (85 000 грн) та № 5 від 30.06.2010, сплачені ДП «ДеЛаваль», віднесено до валових витрат ІІ кварталу 2010 року. У липні 2010 року ТОВ «Агротехніка» здійснено оприбуткування товару від ДП «ДеЛаваль» згідно видаткової накладної № 32422 від 07.07.2010. на суму без ПДВ 305 447,33 грн. На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що позивач у ІІІ кварталі 2010 року завищив валові витрати по взаємовідносинам з ДП «ДеЛаваль» на 193 750 грн., внаслідок повторного включення суми передоплати у валові витрати за ІІ та ІІІ квартал.
При цьому, чому сума завищення зафіксована в акті перевірки не співпадає із сумою зазначеною в поясненнях відповідача представники відповідача пояснити не змогли.
Між тим, головний бухгалтер ТОВ «Агротехніка» категорично заперечив факт віднесення сум передоплати за платіжним дорученням № 458 від 16.04.2010 (85 000 грн) та № 5 від 30.06.2010, сплачених ДП «ДеЛаваль» до валових витрат ІІ кварталу 2010 року. При цьому вона пояснила, що дійсно, згідно даних головної книги та журналів ордерів зазначені суми були відображені в ІІ кварталі 2010 року, але до валових витрат вони були віднесені в ІІІ кварталі 2010 року за наслідками отримання товару від ДП «ДеЛаваль». На підтвердження зазначених обставин головний бухгалтер ТОВ «Агротехніка» надала журнали - ордери (Т. № 4, а.с.6 - 19, 22 - 25), бухгалтерські довідки по рахунку 371 (Т. № 4, а.с. 20 - 21), платіжні доручення на підтвердження передоплати (Т. № 4, а.с. 26 - 35)., а також первинні документи, на підставі яких було сформовано валові витрати за ІІ квартал 2010 року (Т. № 4, а.с. 35 - 229).
В поясненнях представників позивача зазначено склад валових витрат за ІІ квартал 2010 року, сума яких складає 312 120,16 грн. В складі витрат ІІ кварталу 2010 року відсутні суми передоплати, сплачені позивачем ДП «ДеЛаваль».
Представники відповідача ознайомившись з наданими документами ніяких заперечень не висловлювали, посилаючись лише на те, що, оскільки в головній книзі та журналах ордерах вищезазначену передоплату було відображено у ІІ кварталі, значить і включено її було до валових витрат ІІ кварталу.
Суд не погоджується із твердженням податкового органу враховуючи наступне.
Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п. 5. 2. змісту акту, визначеного Порядком, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.
Згідно п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п. 5.1. цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.1. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За викладених обставин висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на суму 176 900,56 грн. зроблено Лубенською ОДПІ всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та спростовується матеріалами справи, тому визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 44225,14 грн. є неправомірним.
Твердження податкового органу, що позивачем помилково віднесено до складу валових витрат за ІІІ квартал 2010 року суму 158 288,07 грн. згідно зовнішньоекономічного контракту на поставку обладнання з фірмою «Бернард Ван Ленгерих», оскільки згідно вантажно - митної декларації суму товару в гривнях складає 153 380,82 грн., також спростовується матеріалами справи.
ТОВ «Агротехніка» на виконання умов договору з фірмою «Бернард Ван Ленгерих» (Німеччини) №VA/000010 було придбано іноземну валюту:
- 05.08.2010 меморіальний ордер № 11 - 5000 Євро по курсу 10,41 грн. за 1 Євро, на суму 52050 грн. (Т. № 4, а.с. 221) та заява про купівлю ( Т. № 4, а.с. 222);
- 09.09.2010 меморіальний ордер № 12 - 3000 Євро по курсу 10,075 грн. за 1 Євро, на суму 30 225 грн. (Т. № 4, а.с. 223) та заява про купівлю (Т. № 4 а.с. 224);
- 09.09.2010 меморіальний ордер № 22 - 7162 Євро по курсу 10,62 грн. за 1 Євро, на суму 76 013 грн. (Т. № 4, а.с. 225) та заява про купівлю (Т. № 4, а.с. 226).
Всього було придбано 15 162 Євро на суму 158 288 грн.
Відповідно до п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати понесені платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначається в сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземеної валюти визначеної згідно із положенням пунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обміну курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Таким чином позивач правомірно відніс до валових витрат ІІІ кварталу 2010 року суму придбання валюти для оплати товару фірмі «Бернард Ван Ленгерих» в розмірі 158 288 грн.
Перевіряючи правомірність висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 11 934,86 грн. в перевіряємому періоді суд встановив наступне.
Як вбачається з акту перевірки № 3640/23/32750280 від 21.12.2011, (Т. № 1, а.с. 102) ТОВ «Агротехніка» до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008 року було віднесено суму 3730 грн. згідно податкової накладної № 92, дата - 30.10.2008, виписаної ТОВ «АГ-Баг Україна».
В ході проведення перевірки ТОВ «Агротехніка» не було надано зазначеної накладної.
Згідно пояснень головного бухгалтера підприємства, ТОВ «АГ- Баг - Україна» видало позивачу податкову накладну № 92 від 31.08.2007 року на суму ПДВ 101 200 грн. Зазначену суму не було включено в серпні 2007 року, а було розбито з метою уникнення декларування відґємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування понад 100 000 грн. З цією метою зазначену суму було розбито на декілька сум і внесено до наступних податкових періодів: - у вересні 2007 року - 2583,33 грн.; у жовтні 2007 року - 5087 грн.; в листопаді 2007 року - 950 грн.; в грудні 2007 року - 3094 грн.; в січні 2008 року - 1700 грн.; в квітні 2008 року - 12 400 грн.; в травні 2008 року - 61 000 грн.; в червні 2008 року - 2585,67 грн.; в липні 2008 року - 3070 грн.; в серпні 2008 року - 5000 грн., в жовтні 2008 року - 3730 грн.
Перевіряючі зазначеним обставинами оцінки не надали та при визначення податкового зобовґязання до уваги не взяли.
Між тим, представниками позивача на підтвердження викладених обставин надано податкову накладну № 92 від 31.08.2007 року (Т. № 2, а.с. 65) та реєстри за відповідні податкові періоди (Т. № 2, а.с. 65 - 76).
За викладених обставин суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести суму 3730 грн. до податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2008 року, тому висновок податкового органу про завищення зазначеної суми ПДВ є протиправним.
Як встановлено перевіркою, ТОВ «Агротехніка» неправомірно віднесло до податкового кредиту з ПДВ у лютому, червні та липні 2010 року суму ПДВ 620,60 грн., а також в лютому 2011 року 537,60 грн. сплачені за готельні послуги АТХК «КиївміськБуд», оскільки згідно згідно АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобовґязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» на рівні ДПА України встановлено що АТХК «КиївміськБуд» не включив зазначену суму до податкового зобовґязання.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу враховуючи наступне.
Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами.
Згідно п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги звґязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав копії фіскальних чеків та копії готельних рахунків (Т. № 2, а.с. 83,84).
За викладених обставин позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у лютому, червні, липні 2010 року та січні 2011 року внаслідок оплати готельних послуг на суму 620,60 грн. та 537, 60 грн. відповідно.
Як встановлено перевіркою, позивач в порушення ст. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відніс до податкового кредиту з ПДВ 3333,33 грн. згідно податкової накладної № 0000021 від 20.01.2011, виданої ТОВ «Контракт - Оіл» внаслідок надання консультаційних послуг, оскільки в податковій накладній не зазначено вид цивільно - правового договору.
На підтвердження отримання консультаційних послуг від ТОВ «Контракт - Оіл», внаслідок яких позивачем було укладено і виконано контракт № 15/2010 BVL від 09 листопада 2010 року та № 09/2010 BVL від 01.10.2010 року щодо продажу с/г техніки, позивачем надано податкову накладну № 0000021 від 20.01.2011, договір № 1 від 01.09.2010, акт виконаних робіт № 1 від 20.01.2011 та платіжне доручення № 244 від 20.01.2011 (Т.№ 4, а.с. 78 - 82).
Відповідно до наказу № 165 від 03.05.1997 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» та Закону України «Про податок на додану вартість» незазначення реквізиту «вид цивільно - правового договору» в податковій накладній не має наслідком її недійсність.
Тому висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 3333,33 грн. в січні 2011 року є протиправним.
Також перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на 3333,33 грн. внаслідок отримання маркетингових послуг від ТОВ «Фірма «П.С.В.»., оскільки ТОВ «Фірма «П.С.В.» не знаходиться за юридичною адресою і згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2011 його визнано банкрутом.
Враховуючи те, що отримання послуг підтверджено належними первинними документами, а саме: договором № 2 від 12.09.2010, актом № 1 від 24.01.2011, податковою накладною № 240130 від 24.01.2011 та платіжним дорученням № 247 від 24.01.2011 (Т. № 2, а.с. 85 - 88) та беручи до уваги те, що ТОВ «Фірма «П.С.В.». визнано банкрутом значно пізніше спірних господарських операцій, суд вважає висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 3333,33 грн. в січні 2011 року протиправним.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивач у січні 2011 року завищив податковий кредит з ПДВ на 380 грн. внаслідок включення суми, сплаченої Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7, оскільки останній не включив зазначену суму до податкового зобовґязання та не знаходиться за податковою адресою.
Суд вважає помилковим такий висновок податкового органу враховуючи надані позивачем докази на підтвердження цих операцій, а саме: рахунки - фактури, платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно - транспортні накладні, а також свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_7 та свідоцтво про реєстрацію його як платника ПДВ (Т. № 2, а.с. 100 - 111).
За викладених обставин податковий орган неправомірно зменшив позивачу суму податкового кредиту з ПДВ в перевіряємому періоді на 11 934,86 грн.
Перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки на суму 108 507,77 грн. суд виходить з наступного.
Перевіркою проведення готівкових розрахунків встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства, а саме: залишок готівкових коштів на кінець дня в касовій книзі за перевіряємий період не виводився в 251 - му випадку на суму 108 507,77 грн. Субґєктом не забезпечено передачу щоденно в кінці робочого дня за підсумками операцій за день, виведення залишків готівки в касі на початок наступного дня і передачі до бухгалтерії як звіт касира других примірників аркушів касової книги, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі до бухгалтерії підприємства (Т. № 1, а.с. 114).
Згідно абз.1, 2, 3 п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (надалі - Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Згідно п. 4.2. Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касову книгу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів.
Згідно п. 4.3. Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не проводитися.
Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги, з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субґєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляд штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у пґятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Згідно пояснень представника відповідача, яка брала участь у проведенні перевірки, наявність у підприємства прибуткових та видаткових касових ордерів та відповідність сум, зазначених у цих ордерах записам у касовій книзі не перевірялися. Підставою для висновку про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки стало те, що в касовій книзі не виводився залишок готівки в касі на початок наступного дня, а також те, що підприємством не забезпечено передачу щоденно в кінці робочого дня до бухгалтерії як звіт касира других примірників аркушів касової книги.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу враховуючи наступне.
Як зазначалося вище, оприбуткуванням готівки в касах підприємств є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Як вбачається з копії касової книги ТОВ «Агротехніка» за період 01.01.2005 - 31.03.2011, а також прибуткових касових ордерів за перевіряємий період, підприємством в касовій книзі відображалися суми надходження і видачі готівки на підставі прибуткових і видаткових касових ордерів, а також виводився залишок готівки на початок наступного дня.
Підприємством помилково відображалися операції за декілька днів на одному аркуші касової книги, але на оприбуткування готівки це ніяк не впливає. Посилання представника відповідача на те, що підприємством не забезпечено щоденної передачі до бухгалтерії підприємства других примірників аркушів касової книги також не підтверджує факту неоприбуткування готівки в касі підприємства.
За викладених обставин, висновок податкового органу про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки на суму 108 507,77 грн. в касі підприємства суперечить обставинам справи, тому штрафні санкції в розмірі 542 538,85 грн. застосовані до ТОВ «Агротехніка» неправомірно.
Враховуючи викладені обставини позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскаржувані податкові повідомлення - рішення Лубенської обґєднаної державної податкової інспекції № 0000352301 від 28.12.2011 року, № 0000362301 від 28.12.2011 року, № 0000602331 від 28.12.2011 року є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги сух виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, повґязані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно ч. 3 ст. 90 цього кодексу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень кодексу встановлено, що положення ч. 3 ст. 90 набирає законної сили з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів.
Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.3012 виключено положення Постанови Кабінету Міністрів № 590 від 27.04.2006, якою визначався граничний розмір витрат, повґязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом з тим, 01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191 - VI, ст. 2 якого визначено, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як встановлено судом, 11.02.2012 між ТОВ «Агротехніка» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання юридичної допомоги та представництво в судах.
На виконання умов договору сторонами складено акт від 12.02.2012, згідно якого ФОП ОСОБА_3 виконав підготовку доповнення до позовної заяви по адміністративній справі № 2а-1670/106/12 (2 години); брав участь у судовому засіданні (4 години) та підготував додаткове обґрунтування та пояснення (4 години). Загальна вартість наданих послуг по договору складає 4292 грн.
Згідно видаткового касового ордеру від 12.02.2012 позивач сплатив вартість юридичних послуг ФОП ОСОБА_3 в розмірі 4292 грн.
З урахуванням граничного розміру, визначеного ст. 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню на користь позивача в розмірі 268,25 грн. (1073 грн. х 10 х 2,5 %).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000352301 від 28.12.2011 року, № 0000362301 від 28.12.2011 року, № 0000602331 від 28.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" витрати з надання правової допомоги в розмірі 268,25 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09.04.12.
Суддя К.І. Клочко