05 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/282/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
18 січня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0034861702/3 від 03.01.2012 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 20729 грн та № 0034871702/4 від 04.01.2012 в частині визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 595 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на необґрунтованість та безпідставність висновків перевірки, а тому зазначав, що, працівники Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції дійшли помилкового висновку щодо порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 положень Законів України "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ " Технооптторг-Трейд " ПП "Фірма Попов і К", ТОВ "Політрейд" підтверджені первинними бухгалтерськими документами. При цьому зазначені контрагенти під час здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку, в тому числі, як платники податку на додану вартість.
Податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб визначено з порушенням власних висновків перевіряючих, оскільки згідно пояснень до акту перевірки, оподатковуваний дохід позивача складає 2000 грн, а сума податку відповідно 300 грн, при цьому перевіряючий всупереч власних висновків визначив зобов'язання в розмірі 3236 грн.
В ході судового розгляду представник позивача неодноразово змінював розмір позовних вимог щодо податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. В останній редакції позову просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0034871702/4 від 04.01.2012 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 2936 грн, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23344,50 грн, оскільки позивачем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3236,00 грн у зв'язку із порушенням позивачем вимог Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 зареєстровано Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.07.1996 та взято на облік в органах державної податкової служби (Кременчуцькою ОДПІ) 25.07.1996.
В період з 01.12.2011 по 14.12.2011 податковими інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010.
За результатами перевірки складено акт від 21.12.2011 № 8613/17-311/НОМЕР_1 в якому відображено, зокрема, порушення:
- підпунктів 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, в результаті чого занижено податкові зобов'язання в грудні 2010 року;
- статей 3-4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 23344,00 грн;
- статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92, в результаті чого було занижено ПДФО на суму 3236 грн.
На підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№0034861702/3 від 03.01.2012, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 29638,37 грн (в тому числі за основним платежем - 23710,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 5927,67 грн).
-№0034871702/4 від 04.01.2012, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності" на загальну суму 3236 грн.
Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а тому оскаржив їх до суду.
Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Перевіркою правильності визначення податкового кредиту по податку на додану вартість податковим органом встановлено завищення і податкового кредиту на 23344 грн, в тому числі по періодах: у грудні 2008 року - 1178,14 грн, у травні 2009 року - 1437.07 грн, у жовтні 2009 року - 2062,71 грн, у березні 2010 року -3309,24 грн, у квітні 2010 року - 6160,92 грн, у липні 2010 року-9195,57 грн.
Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23344 грн стали господарські операції позивача з придбання товарів з наступними контрагентами:
- у грудні 2008 року з ПАТ "Укрнафта" у розмірі податку на додану вартість 1178,14 грн;
- у травні 2009 року з ТОВ "Псьол" на суму податку на додану вартість 1437,07 грн
- у жовтні 2009 року з ТОВ "Технооптторг-Трейд" на суму податку на додану вартість 2062,71 грн;
- у березні 2010 року з ПП "Фірма Попов і К" на суму податку на додану вартість 3309,24 грн;
- у квітні 2010 року з ПП "Фірма Попов і К" на суму податку на додану вартість 6160,92 грн;
- у липні 2010 року з ТОВ "Політрейд" на суму податку на додану вартість 9195,57 грн;
- у грудні 2010 року з ПП "Аріадна" на суму податку на додану вартість 366,7 грн.
Позивач не погодився з визначенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20729 грн за господарськими операціями з "Технооптторг-Трейд" у жовтні 2009 року на суму податку на додану вартість 2063 грн, ПП "Фірма Попов і К" в березні 2010 року на суму податку на додану вартість 3309 грн та квітні 2010 року на суму податку на додану вартість 6161 грн, а також ТОВ "Політрейд" в липні 2010 року на суму податку на додану вартість 9196 грн та оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0034861702/3 від 03.01.2012 саме в цій частині.
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності господарських операцій з "Технооптторг-Трейд", ПП фірма "Попов і К", ТОВ "ПОЛІТРЕЙД" внаслідок результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме ПП "Фірма Попов і К" має стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження, а іншими контрагентами згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА не було включено вищезазначені суми податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу від 03.08.2009 з ПП "Фірма Попов і К" на придбання дизельного палива. На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань позивач надав рахункі-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.
Також, ФОП ОСОБА_3 придбав шини від ТОВ "Технооптторг-Трейд" на суму податку на додану вартість 2062,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №24029075 від 09.11.2009 та рахунком №2402907 від 30.10.2009, оплата була здійснена платіжним дорученням №72 від 30.10.2009 на суму 12376 грн, та включені суми податку на додану вартість до податкового кредиту за жовтень 2009 року згідно податкової накладної №24029075 від 30.10.2009 на суму податку на додану вартість 2062,67 грн.
Крім того, ФОП ОСОБА_3 згідно договору куплі-продажу від 29.04.2010 придбав дизельне паливо від ТОВ "Політрейд", що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними на підставі чого включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суму 9195,57 грн.
Разом з тим, суд враховує, що позивачем надані первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Політрейд" в сумі податку на додану вартість 8515,10 грн, в іншій частині (680,90 грн) ці операції не підтверджені податковими накладними.
Придбані шини позивач використав у власній господарській діяльності, оскільки як встановлено перевіркою ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту для чого отримав відповідну ліцензію НОМЕР_2 від 21.12.2004 №49, на підтвердження цього позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів - вантажних автомобілів.
Придбане дизельне паливо позивач також використав у власній господарській діяльності при перевезенні вантажів, на підтвердження чого надав договори з ТОВ "Юнімілк", податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг).
З наданих документів вбачається що ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді здійснював перевезення товарів на замовлення ТОВ "Юнімілк" за маршрутами - м. Кременчук -м. Київ, м. Кременчук -м. Запоріжжя та м. Кременчук -м. Дніпропетровськ, що підтверджує необхідність придбання дизельного палива та шин саме у м. Дніпропетровську.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи те, що господарські операції позивача з "Технооптторг-Трейд", ПП "Фірма Попов і К", а також ТОВ "Політрейд" підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами окрім операцій з ТОВ "Політрейд" на 680,90 грн, та беречу до уваги те, що КОДПІ не подано доказів неможливості видавати податкові накладні зазначеними контрагентами (припинення, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість) суд вважає правомірним формування податкового кредиту позивача з податку на додану вартість в розмірі 20048,10 грн в перевіряємому періоді.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0034871702/4 від 04.01.2012 в частині в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 2936 грн, суд виходить з наступного.
Як вбачається з акту перевірки, при перевірці правильності визначення валового доходу за 4 квартал 2008 року встановлено, що згідно декларації про дохід (звіту) валовий дохід склав 27818 грн, згідно акту перевірки (стор. 7) - 26235 грн. При перевірці валових витрат за 4 квартал 2008 року - згідно даних декларації про доходи валові витрати - становили 48388,95 грн, згідно акту перевірки (стор. 8) - 24235 грн.
При визначенні результату оподаткування (чистого доходу) у вищезазначеному акті перевірки в пункті 2.2.3 оподатковуваний дохід (чистий дохід) становить 2000 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено, що оподатковуваний дохід (чистий дохід) за 4 квартал 2008 року становить 2000 грн, тобто податок з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2008 року становить 2000*15%=300 грн. В результаті чого сума з податку з доходів фізичних осіб позивача у IV кварталі 2008 року повинна складати 300 грн.
Представник позивача підтвердив, що висновки акту перевірки відповідають дійсності і перевіряючим правильно визначено об'єкт оподаткування в розмірі 2000 грн.
Згідно частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Тому висновок акту перевірки в цій частині, а відповідно і податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму в частині податку з доходів фізичних осіб в сумі 2936 грн є необгрунтованим та протиправним.
Враховуючи викладені обставини податкове повідомлення-рішення № 0034861702/3 від 03.01.2012 з урахуванням непідтвердження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Політрейд»на суму 680,90 грн є протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі основного платежу -20048,10 грн.
Оскільки основний платіж з податку на додану вартість в розмірі 20048,10 грн визначено неправомірно, а штрафних санкцій позивач не оскаржив, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ФОП ОСОБА_3, та визнати протиправним застосування штрафних санкцій у відповідній частині - 5012,03 грн.
В частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість 680,90 грн основного платежу та 170,23 грн штрафних санкцій, податкове повідомлення рішення є обгрунтованим і правомірним.
Податкове повідомлення-рішення № 0034871702/4 від 04.01.2012 є протиправним в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2936 грн.
За викладених обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0034861702/3 від 03.01.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25060,13 грн., в тому числі основний платіж - 20 048,10 грн. та штрафні санкції - 5012,03 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0034871702/4 від 04.01.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2936 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 16,10 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2012 року.
Суддя К.І. Клочко