Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
13.02.2012 р. Справа № 2а-8207/11/1470
м.Миколаїв
10:50
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Первомайськ,Миколаївська область,55200
доУправління ПФУ в м. Первомайську Миколаївської області, вул. Грушевського, 3,Первомайськ,Миколаївська область,55213
провизнання протиправною та скасування вимоги № Ф 589 від 27.07.2011р.,
05.01.2012 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він підтримав позицію викладену в адміністративному позові (а.с.21).
13.02.2012 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він не визнає адміністративний позов в повному обсязі.
На підставі п.10 ч.1 ст.3 та ч.4 ст.122 КАС України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Позивачка звернулася до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Миколаївської області №589 від 27.07.2011.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вимога підлягає скасуванню, як протиправна, оскільки позивач сплачує страхові внески до Пенсійного фонду України в розмірі 42% із суми визначеної Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 (надалі -Указ №727/98). В Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09.07.2003 (надалі -Закон №1058-IV) передбачено, що фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. Вимога відповідачем прийнята на підставі ч.3 ст.106 Закону №1058, яка на момент прийняття вимоги втратила свою чинність. Також, відповідно до п.8.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від від 19.12.2003 (надалі -Інструкція №21-1), узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтовує тим, що оскільки вимога прийнята відповідно до Закону №1058-IV, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 (надалі -Закон №400/97-ВР) та Інструкції №21-1, то вона є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Управління ПФУ в м.Первомайську Миколаївської області 27.07.2011 на підставі ст.106 Закону №1058-IV та картки особового рахунку виставлено вимогу про сплату боргу №Ф-589 на суму 1196, 40 грн.
Позивач оскаржував вимогу в адміністративному порядку до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївської області, Головного Управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Пенсійного фонду України, якими скарги ФОП ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а вимогу №Ф-589 від 27.07.2011 - без змін.
Відповідно до п.3 ст.11 Закону №1058-IV, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) є застрахованими особами. На підставі п.8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що особи, зазначені в п.3 і 4 статті 11 сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом №400/97-ВР, але не менше мінімального страхового внеску. Сума страхового внеску з урахуванням частини фіксовано або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст.4 Закону №400/97-ВР, для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності встановлена ставка внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2% від фактичних витрат на оплату праці.
На підстав вимог пп.4 п.8 «Прикінцевих положень»Закону №400/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивач повинен здійснити доплату до мінімального страхового внеску за ІІ квартал 2010 в розмірі 1196,40 грн. (з урахуванням сум сплачених фіксованого податку).
Згідно з п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464 від 08.07.2010 (надалі -Закон №2464) встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в т.ч. нарахованих внесків строк сплати яких на 01.01.2011 не настав та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач правомірно виставив позивачу вимогу №Ф-589 від 27.07.2011 про сплату 1196,40 грн.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом скористався, свою позицію виклав у своїх запереченнях.
За таких обставин, у задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1.В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва