Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
21.03.2012 р. Справа № 2а-466/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Котенкової Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПФУ в Новоодеському районі Миколаївської області, вул. Червоних Партизан, буд. 63 "а",Нова Одеса,Новоодеський район, Миколаївська область,56600
доВідділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоодеському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 177,Нова Одеса,Новоодеський район, Миколаївська область,56600
прозобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоодеському районі Миколаївської області про зобов'язання прийняти до заліку та включити в щомісячний акт звірки суму 1581,23 грн., в т.ч. витрат виплаченої допомоги на поховання ОСОБА_2 в сумі 1568 грн. та витрат на виплату та доставку пенсії в розмірі 13 грн. 23 коп.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, просив суд розглядати справи без участі представника позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відмовив включити в акт звірки допомоги на поховання в сумі 1568 грн. на померлого ОСОБА_2, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 13, 23 грн. за жовтень 2011 р.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факт смерті ОСОБА_2 внаслідок раніше отриманого трудового каліцтва та не надано висновок медичного закладу про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку:
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплатити йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 1 Закону України від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV- у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Потерпілий ОСОБА_2 отримував пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який помер 05.10.2011 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч.8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV-У передбачено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. № 826 « Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання»передбачено п 7.1., що у разі настання страхового випадку робочі органи виконавчої дирекції Фонду в установленому законодавством порядку організовують поховання померлого, відшкодовують вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV-У , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб та зазначеного вище Порядку дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести та обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Позивач не надав суду доказів причинного зв'язку смерті потерпілого ОСОБА_2 та одержаним трудовим каліцтвом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту ( відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонда та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
Вищезазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167, 254 КАС України суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст рішення відповідно до ч.3ст.160 КАС України
підписаний суддею 22.03.2012 р.