30 жовтня 2006 р.
№ 9/73-987
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
Відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Яйце-Райце"
на постанову
від 09.08.2006року Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 9/73-987 господарського суду Тернопільської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром"
до
про стягнення
Приватного підприємства "Яйце-Райце"
стягнення 49920,43 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПоліАгроПром" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Яйце - Райце", в якому, з урахуванням заяви про уточнення від 24.04.06 р., просило стягнути на свою користь 49920,43 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року у справі № 9/73-987, з урахуванням додаткового рішення від 22.05.2006 року, позовні вимоги задоволені частково в сумі основного боргу - 28600 грн., 491,2 грн. інфляційних витрат, 80,35 грн. річних та 410,06 грн. судових витрат по розгляду справи, в частині стягнення 11280 грн. пені та 5000 грн. боргу -в позові відмовлено та припинено провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. боргу за відсутності предмету спору.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно умов договору № 06 від 04.01.2006 року позивачем поставлено відповідачу товар, вартість якого визначена в п. 5 договору - 37 600 грн. і не може бути змінена в іншому порядку, а тому така сума підлягає сплаті у відповідності до вимог ст. ст. 334, 664, ч. 1 ст. 692 ЦК України з врахуванням інфляційних та 3% річних. В частині оплаченої відповідачем суми боргу до подачі позову - провадження у справі припинено. Щодо стягнення пені та штрафу, в цій частині позовних вимог відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідальність покупця визначена розділом 5 попереднього Договору.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоліАгроПром" постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006року рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2006 року скасовано частково; додаткове рішення господарського суду Тернопільської області від 22.05.2006 року у цій справі в частині припинення провадження у справі та в частині відмови у стягненні 4000 грн. боргу за відсутності предмету спору залишено без змін. В решті прийняте нове рішення яким позовні вимоги задоволені частково в сумі заборгованості у розмірі 35349,20 грн., штрафу у розмірі - 11280,00 грн., пені в розмірі 508,88 грн., індексу інфляції у розмірі - 451,20 грн., трьох відсотків річних у розмірі 80,35 грн.
Приватне підприємство «Яйце - Райце" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006року, в якій просить постанову скасувати як таку, що прийнята в результаті неправильного застосування норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.
Свої доводи заявник обґрунтував порушенням вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційним судом розглянуто вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме: в позовній заяві позивач просив стягнути 37600грн. основного боргу, а в апеляційній скарзі позивач вже ставить питання про стягнення 35349,20грн. основного боргу, незважаючи на те, що 22 лютого та 27 березня 2006 року на його рахунок перераховано 9000,00грн.
Крім того, апеляційна інстанція не прийняла до уваги приписи статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання, термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати підлягає виконанню з настанням цієї події, в зв'язку з чим невірно розцінила акт прийому-передачі від 05.01.2006р. не підписаний повноважним представником продавця та задовольнила вимоги позивача про стягнення з нашого підприємства 508,88грн. пені та 11280грн. штрафу, хоча сторони домовились, що відповідальність настає з моменту підписання акта прийому-передачі товару.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що спір, в частині що оспорюється в касаційному порядку стосується стягнення суми основного боргу, пені та штрафу.
Судами при розгляді справи встановлено, що 04.01.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоліАгроПром" та Приватне підприємство "Яйце-Райце" уклали договір купівлі - продажу № 06 (а.с. 9-10).
Пунктом 1.1. Договору передбачено , що продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю жмих соєвий , а покупець - прийняти та оплатити його в кількості, за ціною та у строки, зазначені у додатку до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Додатком до договору купівлі - продажу № 6 від 04.01.2006 року (а.с. 11) визначено, що на виконання п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцю жмих соєвий на умовах: кількість 20,00 тон +/- 20% , ціною з ПДВ за 1 т. 1880 грн., загальною вартістю 37 600 грн.
Відповідачем видана довіреність серії ЯЛИ №530118 від 06.01.2006 року (а.с. 27) Дзядику Олегу Зіновієвичу на отримання товару від ТОВ "ПоліАгроПром" - шрот соєвий жмих в кількості 24 тонни.
По накладній б/н від 06.01.2006 року Дзядик О.З. одержав у Позивача жмих соєвий в кількості 23 590 т. на суму 44349,2 грн. з ПДВ, про що свідчить його підпис. Дана накладна посвідчує факт передачі продавцем товару 06.01.2006 року.
05.01.2006 року сторонами складений акт здачі-приймання жмиху, в якому відображено факт поставки Позивачем Відповідачу жмих соняшника в кількості 23,590 т. загальною вартістю 37 600 грн. (а.с. 12). Даний акт не підписаний уповноваженим представником Відповідача , хоча скріплений печаткою останнього.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду розцінила зазначений акт як неналежний та недопустимий доказ в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України та погодилась з оцінкою, наданою місцевим господарським судом накладній б/н від 06.01.2006 року як товарно-розпорядчому документу, яка поряд з довіреністю, виданою покупцем своєму представникові, є доказом виконання продавцем його обов'язку з передачі товару у власність покупця, незалежно від того, чи складався між сторонами акт прийому-передачі товару.
При цьому, апеляційна інстанція зазначила, що господарський суд Тернопільської області безпідставно дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 37600 грн., як вказано в акті від 05.01.2006 року, а не 44349,2 грн. як вказано в накладній б/н від 06.01.2006 року та стягнув суму боргу в розмірі 35 349,20 грн., а не 28 600 грн., як встановлено судом першої інстанції.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки, як правильно зазначено в касаційній скарзі позивач ТзОВ «ПоліАгроПром" в позовній заяві до Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2006 року просить стягнути 49920грн.43коп, з них 37600грн. основного боргу /без врахування проведених оплат /.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням сплати 20.02.06 р. та 27.03.06 р. в сумі 9000 грн., повинна дорівнювати 35349,20 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи питання збільшення розміру позовних вимог в першій інстанції ТзОВ «ПоліАгроПром" не ставилося.
Згідно пункту 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в зв'язку з чим постанова апеляційної інстанції в частині суми основного боргу підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційної інстанції на новий розгляд в цій частині.
В частині застосування штрафних санкцій, касаційна інстанція зазначає таке:
Заявник у касаційній скарзі посилається на безпідставне стягнення пені в сумі 508,88грн. та 11280грн. штрафу, оскільки, на його думку, сторони домовились, що відповідальність настає з моменту підписання акта прийому-передачі товару.
Суд першої інстанцій відмовляючи у позові в цій частині виходив з того, що відповідальність, передбачена розділом 7 договору, на підставі якого пред'явлено вимоги, застосовується у разі, порушення порядку розрахунків, передбаченого розділом 5 договору, в той час, як пунктом 2 додатку №1 до договору передбачений інший порядок розрахунків.
Апеляційний господарський суд такий висновок спростував тим, що укладений між сторонами додаток до договору конкретизує умови договору купівлі продажу № 6 від 04.01.2006 року щодо кількості та ціни товару, що поставляється, та строків його оплати, оскільки такий є невід'ємною частиною вказаного договору, але ні в якому разі не змінює цей договір, адже п. 11.2 цього договору передбачено, що зміни до вказаного договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, які оформляються додатковими угодами до цього договору, тому відповідальність, передбачена п. 7.3 та 7.5 не може бути скасована додатком до договору, метою укладення якого є конкретизація відповідних вимог. Тож, відповідач пропустив строк оплати за поставлений товар і несе відповідальність відповідно до умов договору, додатку до договору та положень чинного законодавства, а саме повинен сплати продавцю: пеню у розмірі 1% від вартості отриманого та не сплаченого товару, яка становить 508,88 грн.; штраф, передбачений п. 7.5 Договору у розмірі 30% від вартості поставленого та несплаченого товару в розмірі 11 280,00 грн.
Але при цьому поза увагою апеляційної інстанція залишились приписи статті 692 Цивільного кодексу України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судами, строк оплати передбачений як розділом 5 договору так і пунктом 2 додатку №1 до договору та пов'язаний із фактом поставки товару. Факт поставки товару згідно пункту 6.1 договору оформлюється актом, але аналіз цих умов договору залишився поза увагою апеляційного суду.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже поставка товару та його оплата це два зобов'язання, які можуть мати різні строки виконання та не співпадати у часі.
Відповідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом при розгляді справи та прийнятті постанови порушено процесуальні норми, а також не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтований і законний судовий акт.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2006року у справі № 9/73-987 господарського суду Тернопільської області скасувати.
Справу направити до Львівського апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Яйце - Райце" задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л. Рогач