Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 26 червня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2006 року в справі за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про продовження строку на прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини і визнання права на спадкове майно,
У квітні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті її тітки, ОСОБА_4, яка була сестрою відповідачок, залишилася ½ частина будинку АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_4, яка була інвалідом дитинства другої групи і потребувала догляду, проживала з нею однією сім'єю, позивачка просила визнати за нею право спадкування тієї ж черги, що і відповідачки.
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначаючи, що вона має дочку, яка є інвалідом дитинства і потребує постійного догляду, в зв'язку з чим вона не змогла вчасно прийняти спадщину. Крім того, вона вважала, що на спадщину існує заповіт.
Просила продовжити їй строк на прийняття спадщини.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним зустрічним позовом, просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що вона вважала, що ОСОБА_4 оформила заповіт на ОСОБА_2, і про його відсутність дізналася за минуванням строку на подання відповідної заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2006 року, визначено ОСОБА_3 і ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4; допущено ОСОБА_2 до спадкування разом із спадкоємцями другої черги, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності за кожною на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати з кожної в сумі по 25 грн. 50 коп. та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі з кожної в сумі по 250 грн., з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати з кожної в сумі 25 грн. 50 коп., з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 4 грн. 25 коп. з кожної та витрати за надання юридичної допомоги по 195 грн. з кожної; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави в частині вимог про визнання права власності на спадкове майно.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, невідповідність висновків судів обставинам справи та ставить питання про скасування зазначених судових рішень.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Задовольняючи позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є за законом спадкоємицями другої черги і пропустили строк прийняття спадщини з поважних причин; ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікувалася і надавала матеріальну допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4, яка через тяжкі хронічні захворювання й інвалідність була у безпорадному стані, та проживала з нею фактично однією сім'єю, що підтверджується матеріалами справи.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про продовження строку на прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини і визнання права на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.