"18" жовтня 2006 р.
Справа № 1/338-06-9143
За позовом ТОВ «АВЕР-ТЕХ»
до відповідача: ПП «Агентство 2500»
про стягнення 13 505,19 грн.
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: Шиманська Н.В., на підставі довіреності,
Гололобов В.В., на підставі довіреності;
від відповідача: Журавель В.О., на підставі довіреності,
СУТЬ СПОРУ: позивач - ТОВ «АВЕР-ТЕХ», звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - ПП «Агентство 2500», про стягнення 13 505,19 грн., в тому числі 13 318,73 грн. заборгованості, 119,87 грн. нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, 66,59 грн. 3 % річних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Згідно видаткової накладної від 01.11.2005р. № АО-01365 та на підставі довіреності від 01.11.2005р. серії ЯИК № 171127, згідно видаткової накладної від 07.11.2005р. № АО-01381 та на підставі довіреності від 07.11.2005р. серії ЯИК № 171129, згідно видаткової накладної від 08.11.2005р. № АО-01389 та на підставі довіреності від 07.11.2005р. серії ЯИК № 171130 ТОВ «АВЕР-ТЕХ» відвантажило, а ПП «Агентство 2500» одержало товар загальною вартістю 13 318,73 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно фіскального чеку ТОВ «АВЕР-ТЕХ» 03.07.2006р. скерувало на адресу ПП «Агентство 2500» претензію від 30.06.2006р. № 384 з вимогою оплатити вартість зазначеного товару.
З огляду на викладене й ту обставину, що ПП «Агентство 2500» названу претензію залишило без виконання, а відтак - належним чином не виконало зобов'язання щодо здійснення в повному обсязі розрахунків за отриманий товар, ТОВ «АВЕР-ТЕХ» в судовому порядку вимагає стягнути наявну заборгованість в сумі 13 318,73 грн., а також річні проценти та кошти, нараховані на суму грошової заборгованості внаслідок інфляції за період прострочення.
Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач отримав товар на суму 13 318,73 грн., вартість якого не оплатив, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість у розмірі 23 620,20 грн.
Згідно положень статей 173, 174 Господарського кодексу України господарський договір та дії суб'єктів господарювання розглядаються в якості підстав виникнення господарського зобов'язання, в силу якого зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (стаття 175).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, господарський суд вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов'язання щодо здійснення оплати вартості придбаного товару.
Крім того, дії позивача, які виразилися в попередньому надісланні згідно фіскального чеку від 03.07.2006р. відповідачу претензії від 30.06.2006р. із вимогою оплатити наявну заборгованість, узгоджуються з нормою частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Докази належного виконання зобов'язань з оплати придбаного товару в матеріалах справи відсутні. Відповідач згідно наданого відзиву на позов факт поставки товару не заперечує, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення заборгованості слід визнати підставними.
Розглянувши позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з наступних підстав.
Згідно положень ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України; а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача розмір заборгованості відповідача внаслідок інфляції збільшився на 119,87 грн., сума процентів річних, нарахованих у розмірі 3 %, складає 66,59 грн.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
З урахуванням усіх обставин справи, викладені у відзиві на позов заперечення відповідача господарським судом не можуть братися до уваги з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення, як доводи, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не доведені у встановленому чинним законодавством порядку та не впливають на вирішення спору по суті.
Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ПП «Агентство 2500» /67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 77, ід. код 25048752, р/р 26008305510813 в ПІБ м. білгород-Дністровський МФО 328458/ на користь ТОВ «АВЕР-ТЕХ» / 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-ж, ід. код 21665318, р/р 2600800000082 в АКБ «Правекс-Банк» в м. Києві, МФО 321983/
13 318,73 грн. /тринадцять тисяч триста вісімнадцять грн. 73 коп./ заборгованості,
119,87 грн. /сто девятнадцять грн. 87 коп./ нарахованих внаслідок інфляції,
66,59 /шістдесят шість грн. 59 коп./ процентів річних,
135,05 грн. /сто тридцять п'ять грн. 05 коп./ витрат з оплати державного мита,
118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Усього 13 758,24 грн. /тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 24 коп. /.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Гарник Л.Л.