19 жовтня 2006 р.
№ 04/1055
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
скаргу
не з'явились повідомлені належним чином
не з'явились повідомлені належним чином
судовому засіданні касаційну
Приватного підприємства “ТЗЕ»
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від
17.05.2006 року
у справі
№ 04/1055
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансзерноекспорт»
до
Приватного підприємства “ТЗЕ»
про
стягнення 22348,8грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансзерноекспорт» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства “ТЗЕ» 22348,8 грн. вартості кукурудзи, переданої останньому за накладною № РН-0000048 від 19.02.2004 року та довіреністю № 65608- від 19.02.2004 року, виданою на Андрієнко С.О.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 06.03.2006 року (суддя Упир І.І.) позовні вимоги задовольнив, стягнув з Приватного підприємства “ТЗЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансзерноекспорт» 22348,8грн. основного боргу, судові витрати поклав на відповідача. Рішення вмотивоване доведеністю позовних вимог.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 17.05.2006 року (судді Швець В.О., Зеленіна Н.І., Андрейцева Г.М.) рішення Доповідач Гоголь Т.Г.
господарського суду Черкаської області від 06.03.2006 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Приватне підприємство “ТЗЕ» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, статей 6, 229, 230, 231, 638 Цивільного кодексу України. Скаржник посилається на те, що довіреність, про яку йдеться , не може вважатись належним доказом укладення договору купівлі-продажу, оскільки вона оформлена всупереч вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ( затв. наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99).
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Черкаської області та постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансзерноекспорт» за накладною № РН-0000048 від 19.02.2004 року передало Приватному підприємству “ТЗЕ» 32 тони кукурудзи вартістю 22348,8коп.
В ході здійснення судового провадження господарським судом Черкаської області також встановлено, що Приватне підприємство “ТЗЕ» товар отримало на підставі довіреності № 656080 від 19.02.2004 року, проте оплату його вартості не здійснило, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за несвоєчасну оплату у розмірі 22348,8грн.
Оскільки сторони не передбачили стоків виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, 02.02.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансзерноекспорт» направило на адресу відповідача претензію, з вимогою погасити заборгованість, яку останній залишив без задоволення.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій відносного того, що відносини, які складися між сторонами у справі підпадають під ознаки договору купівлі-продажу .
Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.
Разом з тим, статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено порушення Приватним підприємством “ТЗЕ» своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, беручи до уваги викладені вище норми законодавства, касаційна інстанція визнає правомірним висновок господарського суду Черкаської області щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22348,8грн.
Фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, які містяться у матеріалах справи, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117 , 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року у справі № 04/1055 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства “ТЗЕ» -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич