Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 20 червня 2006 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права на частину будинку в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 р.,
У січні 2002 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом. У позовній заяві вказував, що в грудні 1997 р. помер його батько, якому належав будинок АДРЕСА_1. В будинку залишилась проживати дружина померлого батька, ОСОБА_2 та її донька. Зі згоди ОСОБА_2 він заселився в одну з кімнат у будинку, але через деякий час вона його вигнала. Посилаючись на те, що він має право на 9/100 частин спірного будинку в порядку спадкування за законом, просив визнати за ним право на цю частину.
ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому також просила визнати за нею та її донькою, ОСОБА_3, право на 6/50 частин будинку, посилаючись на те, що вони фактично прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_1 у встановлений законом строк спадщину не прийняв та права на неї не має.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2003 р. ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
На зазначене рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у прийнятті якої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2003 р. відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 р. ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2003 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для виконання вимог закону і направлення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції для розгляду в апеляційний суд.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2003 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції були допущені порушення або неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 р відхилити та зазначене судове рішення залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України
Ярема А.Г.
Охрімчук Л.І.
Сенін Ю.Л.