07 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - судді - Бутенка В.І.,
суддів : Горбатюка С.А.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.І.,
при секретарі Якименко О.М.,
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість по грошовому забезпеченню.
В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що з 19 січня 2000 року по 10 липня 2003 року проходив військову службу в Магдалинівському районому військовому комісаріаті, з 10 липня тимчасово виконував обов'язки начальника відділу офіцерів запасу та кадрів, з 26 серпня 2003 року призначений на посаду начальника відділу офіцерів запасу та кадрів Нікопольського об'єднаного міського військового комісаріату.
Першого грудня 2004 року ОСОБА_1 був звільнений в запас в зв'язку із скороченням штатів.
Посилаючись на те, що в період проходження служби з травня по червень 2003 року та з липня 2003 року по грудень 2004 року, надбавка за безперервну військову службу виплачувалась йому в розмірі 20 %, а не 90 %, як це передбачено Указом Президента України №389/03 від 05.05.2003р., позивач просив стягнути з відповідачів відповідно 793,84 грн. та 10505,40 грн., в тому числі і допомогу на оздоровлення.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто на його користь грошового забезпечення : з Новомосковсько-Магдалинівського ОМВК 793,84 - грн., з Нікопольського ОМВК - 10505,40 грн.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2005 року рішення місцевого суду скасовано та постановлено нове, яким ОСОБА_1 відмовлено у позові.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому в скарзі він посилається на те, що апеляційним судом було порушено норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем своїх вимог, проте даний висновок обґрунтовано визнано апеляційним судом таким, що протирічить матеріалам справи та вимогам діючого на час розгляду справи законодавства.
Між тим, судами як першої, так і апеляційної інстанцій було встановлено, що при звільненні з дійсної військової служби ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності з правилами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Згідно ст. 43 названого Закону, пенсії особам, які мають право на неї за цим законом, та членам їх сімей, обчислюються з грошового забезпечення з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення : окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військові звання; процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
В той же час, Указом Президента України №389 від 05 травня 2003 року надано право Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема при наявності стажу військової служби понад 25 років - до 90 відсотків.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано посилався на наказ Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149, яким затверджена "Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", згідно якого розмір щомісячної надбавки визначається щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 пенсія була призначена у 2004 році в зв'язку із звільненням його в запас з військової служби у Збройних Силах України, при цьому до розрахунку розміру його пенсії увійшли щомісячні надбавки, передбачені Указами Президента України №173 від 23 лютого 2002 року, № 847 від 14 липня 1999 року та №389 від 05 травня 2003 року, Постановою Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000р., які він отримував під час проходження служби в порядку і розмірах, передбачених чинним на той час законодавством.
Таким чином, судом апеляційної зроблено правильний висновок щодо безпідставності вимог позивача і відмовлено йому у позові.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.