Головуючий у 1 інстанції - Смирнов В.В. Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
12 серпня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-5588/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
Ляшенка Д.В.
суддів при секретарі
Колеснік Г.А., Ястребової Л.В. Агейченковій К.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області
на постанову
Краснодонського міськрайонного суду Луганської області
від
09 квітня 2008 року
по справі
№ 2-а-19/08
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області Головне управління праці та соціального захисту населення м. Луганська
про
визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недорахованої компенсації у зв'язку з втратою годувальника, -
У червні 2004 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недорахованої компенсації у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 11920,70 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що її чоловік - ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС 1-ої категорії, та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від захворювання отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивав ОСОБА_1 вважає, що їй у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку зі смертю чоловіка, має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Однак, відповідачем їй була виплачена компенсація по втраті годувальника у розмірі 379,30 гривень, відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 р.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 09 квітня 2008 року позовні вимоги позивача було задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто одноразова компенсація за втрату годувальника у розмірі 11920 гривень 70 копійок.
Суд першої інстанції задовольняючи позов про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоотриманої суми за втрату годувальника, виходив з того, що ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника, в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, яка на час виплати частини допомоги позивачу дорівнювала - 205 грн.
Не погодившись з таким рішенням, управління праці подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне останню залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Відповідно до висновків МСЕК, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) передбачена одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника у розмірі - 60 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент втрати годувальника. В такій редакції існувала ст. 48 Закону № 796 на час смерті чоловіка позивача, відтак у ОСОБА_1 виникло право на отримання зазначеної компенсації саме у розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
УПСЗН виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області виплатило ОСОБА_1 допомогу у розмірі 379,30 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 796 (який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час втрати годувальника) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для сімей, які втратили годувальника - 379,30 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796 та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004 рік, а не постанова № 836.
На час смерті чоловіка позивача Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» розмір мінімальної заробітної плати було встановлено в сумі 205 грн.
Таким чином, недоплата позивачу належної компенсації у зв'язку з втратою годувальника становить 11920,70 грн. (205 х 60 - 379,30), яка й підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними в частині виплати позивачу одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 379,30 гривень та стягнув з останнього на користь позивача недоплачену компенсацію у розмірі 11920,70 грн.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 09 квітня 2008 року у справі № 2-а-19/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області «про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недорахованої компенсації у зв'язку з втратою годувальника» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: