Справа № 2-а-3128/08
Іменем України
м. Харків 12 серпня 2008 року
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тацій Л. В.
при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.
за участю:
позивач - не прибув
представник відповідача 1- не прибув
представник відповідача 2- не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення сум допомоги на оздоровлення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації недоплачену у 2004-2007 роках щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 6593,30 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. Позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Разом з тим, у 2004-2007 роках позивач не отримав вказану допомогу в передбаченому законом розмірі.
В судове засідання, призначене на 12 серпня 2008 року, позивач не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 17).
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, до суду надав письмові заперечення (а.с. 27), в обгрунтування яких зазначив наступне. Законом України від 19.12.2006 було зупинено на 2007 рік виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005. Крім того, просив суд розглядати позовні вимоги тільки в обсязі одного року, враховуючи пропущений позивачем річний строк звернення до суду.
В судове засідання, призначене на 12 серпня 2008 року, відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, свого представника не направив, надав заяву з проханням слухати справу за відсутності їх представника за наявними у матеріалах справи письмовими доказами (а.с. 33).
Відповідач, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, до суду свого представника не направив, про час, дату та місце судового засідання була повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення на судове засідання, призначене на 12.08.2008, надала письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 35-36), мотивуючи їх з тих самих підстав, що і відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, до суду свого представника не направила.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має другу категорію, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданого 05.04.1993 (а.с. 5).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91, в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації за вих. № 3786 від 23.11.2007 року, щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік була нарахована і виплачена в жовтні 2004 року в розмірі 26,70 грн., за 2005 рік - в жовтні 2005 року в розмірі 100,00 грн., за 2006 рік - в серпні 2006 року в розмірі 100,00 грн., за 2007 рік - у листопаді 2007 року у сумі 100,00 грн. (а.с. 4).
З аналізу норм Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» вбачається, що норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинені не були та діяли. Однак в супереч діючого закону відповідачем було виплачено позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі 26,70 грн. (а.с. 4), а не в розмір п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність дій управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації щодо неповної виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2004 році.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 в редакції закону від 09.07.07, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Однак вимоги позивача щодо неналежних виплат у 2004 році не підлягають задоволенню.
Відповідно до листа № 3786 від 23.11.07, вбачається, що у 2004 році позивач отримав допомогу на оздоровлення в повному обсязі у жовтні 2004 року. Отже позивач, отримавши в 2004 щорічну допомогу на оздоровлення у іншому розмірі, ніж той, в якому, на думку позивача ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Згідно з ч. 1 зазначеної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до листа № 3786 від 23.11.07, вбачається, що у 2004 році позивач отримав допомогу на оздоровлення в повному обсязі у жовтні 2004 року. Отже позивач, отримавши в 2004 році щорічну допомогу на оздоровлення у іншому розмірі, ніж той, в якому, на думку позивача ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що позов було подано до суду 07.02.2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, суд, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2004 рік.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як зазначено вище, відповідачі наполягали на застосуванні вказаного строку.
З аналізу норм Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» вбачається, що норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена не була та діяла. Однак в супереч діючого закону відповідачем було виплачено позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі 100,00 грн., а не в розмір п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність дій управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації щодо неповної виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2005 році.
Відповідно до листа № 3786 від 23.11.07, вбачається, що у 2005 році позивач отримав допомогу на оздоровлення в повному обсязі у жовтні 2005 року. Отже позивач, отримавши в 2005 щорічну допомогу на оздоровлення у іншому розмірі, ніж той, в якому, на думку позивача ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
З аналізу норм Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» вбачається, що норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена не була та діяла. Однак в супереч діючого закону відповідачем було виплачено позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі 100,00 грн., а не в розмір п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 в редакції закону від 09.07.07, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність дій управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації щодо неповної виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2005 році.
Однак вимоги позивача щодо неналежних виплат у 2005 році не підлягають задоволенню.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Згідно з ч. 1 зазначеної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до листа № 3786 від 23.11.07, вбачається, що у 2005 році позивач отримав допомогу на оздоровлення в повному обсязі у жовтні 2005 року. Отже позивач отримавши в 2005 щорічну допомогу на оздоровлення у іншому розмірі, ніж той, в якому, на думку позивача ця допомога повинна бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи вбачається, що позов було подано до суду 07.02.2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, суд, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2005 рік.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як зазначено вище, відповідачі наполягали на застосуванні вказаного строку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» на 2006 рік було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати дію пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.
В 2006 році допомога на оздоровлення позивачу була виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 в розмірі 100 грн., що підтверджується листом № 3786 від 23.11.07.
Таким чином, у 2006 році на момент виплати зазначеної допомоги певні положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які визначають розмір таких виплат не діяли, оскільки були зупинені Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік».
Враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАСУ України дії управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації по справі, не можуть бути визнані неправомірними, оскільки вони не мали повноважень застосовувати зупинені норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.
Відповідно до листа за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації від 23.11.2007 року за № 3786, долученого до матеріалів справи, вбачається, що у 2007 році позивач отримав допомогу на оздоровлення у листопаді 2007 року в розмірі 100 грн. (а.с. 4).
Як зазначено вище 09.07.2007 рішенням Конституційного суду України визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі щодо зупинення норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які визначають розмір виплати щорічної допомоги на оздоровлення у кратному розмірі до мінімальної загробної плати.
Позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач відмовив позивачу у перерахунку вказаної допомоги листом вих. № 3786 від 23.11.2007, посилаючись на виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562, та відсутність підстав для перерахунку (а.с. 4).
Суд зазначає, що з 09.07.2007 у разі звернення осіб про виплату їм щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», органи соціального захисту населення не мають підстав відмовляти у здійсненні таких виплат, оскільки з моменту прийняття рішення Конституційним судом України зобов'язані діяти на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюючи виплати у розмірах, встановлених саме цим Законом.
Отже суд, вважає, що, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення була чинною стаття та 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991, в редакції закону від 09.07.2007, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991, в редакції закону від 09.07.2007, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як зазначено вище, позивачу у 2007 році була виплачена допомога на оздоровлення у листопаді 2007 року в розмірі 100,00 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 4).
Згідно зі ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році в сумі 2200,00 (дві тисячі двісті грн. 00 коп.) грн., з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат (460 грн. х 5=2300 грн.). Фактично виплачено 100,00 грн. Таким чином недоплаченою залишається сума в розмірі 2200,00 грн. (2300-100=2200 грн.).
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 в редакції закону від 09.07.2007, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 92, 152 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91, Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення сум допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 100, м. Вовчанськ, Харківська обл., 62500) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2200,00 (дві тисячі двісті грн. 00 коп.) грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови буде виготовлено 14 серпня 2008 року.
Суддя Л.В. Тацій