Справа № 2-а-3578/08
Іменем України
м. Харків 11-00 год. 11 серпня 2008 року
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тацій Л. В.
при секретарі судового засідання - Волкова Л.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, діє за дорученням від 01.02.07
представник відповідача - Гузевата Л.І., діє за дорученням від 29.05.08, Сухоставська Т.М., діє за дорученням від 09.01.08
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати постанову Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 18.02.08. № 23-102 протиправною і скасувати її, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати: сплачене державне мито в розмірі 3,40 грн., витрати на правову допомогу адвоката згідно угоди - 3000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого зазначив наступне. Постановою відповідача від 18.02.08 № 23-102 на позивача було накладено стягнення у розмірі 170,00 грн. за створення перешкод службовим особам з питань захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції. Вказана постанова прийнята з порушенням діючого законодавства. Позивач була викликана відповідачем на 07.12.07 для розгляду питання про накладення не неї штрафної санкції. Однак справа щодо позивача не розглядалася. Після цього позивача не викликали, а постанова про накладення на нього штрафних санкцій була прийнята 18.02.08 без участи позивача та його представника. Крім того, до позивача була застосована фінансова санкція в розмірі 170,00 грн., що не відповідає ст. 19 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність прийнятої постанови вимогам діючого законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі направлення на перевірку № 01754 від 27.11.07(а.с. 17) Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було здійснено вихід на перевірку кафе «У Алли», яке належить ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 01655 від 27.11.07 відповідачем було здійснено контрольну закупку у торговому павільйоні, що підтверджується актом № 01281 від 27.11.07, підписаним позивачем (а.с. 19), а також було розпочато перевірку якості товарів, що знаходяться на реалізації. (а.с. 16). Згідно вказаного акту перевірки позивач не допустила представників відповідача до проведення перевірки якості товарів, що знаходяться на реалізації, чим створила перешкоди службовим особам. (а.с. 16)
Повісткою вих. № 4786 від 29.11.07 позивач була викликана Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів на 10 год. 00 хвил. 07 грудня 2007 року для розгляду справи та накладення стягнення. (а.с. 4)
Відповідно до копії з книги вихідної кореспонденції Головного Харківського управління у справах захисту прав споживачів представник позивача отримав у відповідача вказану вище повістку, розрахунок та копію акту перевірки (а.с. 61-62)
Згідно з ч. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 3-4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З аналізу вказаних норм вбачається, що за участю суб'єкта господарської діяльності (його представника) лише вирішується питання накладення штрафу, розглядається справа. Зазначені норми не містять безпосередньої вказівки на обов'язок відповідача складати постанову про накладення санкції саме в день розгляду справи.
Як встановлено судом, позивач та його представник були повідомлені по місце і час розгляду справи про накладення штрафної санкції, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.
У вказаний у повістці час, як зазначає представник позивача, позивач з представником прибули до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів. Представник відповідача заперечує вказаний факт, та наполягає на не прибутті ні позивача, ні представника позивача до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів 07 грудня 2007 року.
Суд виходить з того, що представник позивача отримав у відповідача повістку, копію акту перевірки та розрахунок штрафної санкції 29.11.07 (а.с. 61-62), тобто позивач та його представник були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, а також мали можливість ознайомитися до розгляду справи з актом перевірки та попереднім розрахунком штрафної санкції. Однак, ні 07 грудня 2007 року, ні в подальшому жодних заперечень щодо отриманих акту перевірки та розрахунку штрафної санкції до відповідача не надали, що підтверджується представником позивача. Жодних доказів на підтвердження свого прибуття до відповідача у призначений час, подання заперечень проти застосування штрафної санкції позивач не навів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 18.02.08. № 23-102 винесена у відповідності до Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177.
Стосовно заперечень позивача щодо застосування штрафної санкції в сумі 170,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вказаної норми закону, розмір штрафної санкції для позивача повинен буди розрахований у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено виключний перелік повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, відповідно до яких не передбачено повноваження вказаного витребувати інформацію про фінансовий стан суб'єкта господарювання, що перевіряється, про вартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць.
Судом встановлено, що позивач не надав до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики заперечень щодо отриманого розрахунку штрафної санкції, документів, які б підтверджували вартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць. З урахуванням вказаних обставин, за відсутності документів, що підтверджують вартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, відповідач виніс постанову, застосувавши мінімальний розмір штрафної санкції за вказане правопорушення, передбачений ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилання представника позивача на порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови ст. 59 Конституції України не можу бути взято до уваги судом з огляду на наступне.
Відповідно ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як встановлено судом, представник позивача власноручно отримав у відповідача повістку, копію акту перевірки, розрахунок. Представник позивача в судовому засіданні наголошував на супроводжені позивача під час виклику до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Таким чином суд приходить до висновку, про відсутність порушень відповідачем ст. 59 Конституції України під час винесення оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 59 Конституції України, ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, ст.ст. 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправною та скасування постанови відмовити в повному обсязі.
2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2008 року.
Суддя Л.В. Тацій