Справа № 2а-6542/08
13 серпня 2008 року Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього на його користь адміністративно - господарські санкції за одно незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2007 році в розмірі 2750 грн. та пеню у розмірі 69,30 грн., посилаючись на те, що, СПДФО ОСОБА_1повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. При середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу підприємця у 2007 році в кількості 9 осіб, фактично середньооблікова численність інвалідів відсутня замість необхідних 1. Тобто, відповідач не виконав нормативи щодо створення 1 робочого місця по працевлаштуванню інваліда, чим порушив вимоги ст. ст.18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити штрафні санкції за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2007 році в сумі 2750 грн., з урахуванням розміру середньорічної заробітної плати, як то передбачено ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідності до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 69,30 грн., яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідач, проти позову заперечує, посилаючись на те, що він виконав вимоги щодо створення робочого місця відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а саме: виділено та створено 1 робоче місце: із яких 1 робоче місце було заповнено і він звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому обов'язок СПДФО ОСОБА_1щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що СПДФО ОСОБА_1, перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємець, який в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємця становить 1 особа, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа, що відповідає вимогам законодавства.
Судом встановлено, що згідно трудового договору № 114 від 08.12.2003р у відповідача працює ОСОБА_2 який є інвалідом третьої групи, про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 23.10.2007р.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Доказів того, що відповідач не створив робоче місце для інваліда, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд-
постановив:
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-