21 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В. В.,
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма"Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою голови Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма"Крим" на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24.11.2005 року,
23.03.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства агрофірма «Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди. •
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 1980 року, звільнилась 24.09.1997 року в зв'язку з інвалідністю. 01.08.2003 року вона була знов прийнята в СЗАТ АФ «Крим" на сезонну роботу. На момент звільнення, у листопаді 2003 року, заборгованість по заробітній платі склала 8178 грн. Відповідач у порушення вимог трудового законодавства ні при звільненні, ні до теперішнього часу розрахунок з нею не призвів незважаючи на її неодноразові звернення до нього. Неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка виразилась в її моральних та фізичних стражданнях з приводу невиплати заробітної плати. Позивачка оцінювала моральну шкоду в розмірі 4089 грн.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 24 451 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на те, що за даними податкової інспекції в Бахчисарайському районі та Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі, виходячи з суми нарахованих податків та страхових внесків, загальна сума її заробітної плати за 2000-2003 роки складає 24 451 грн.
Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з СЗАТ АФ «Крим" на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 451 грн. та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судовій збір в дохід держави в сумі 253 грн. 01 коп.
В апеляційній скарзі на рішення суду та доповненнях до неї ставиться питання про його скасування, як необгрунтованого і такого, що не відповідає обставинам справи, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що заборгованість СЗАТ АФ «Крим" по заробітній платі відсутня, цей факт підтверджується висновком фахівця згідно з результатом дослідження бухгалтерських документів. Також висновок суду в частині
Справа № 22-2551/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Атаманюк Г.С.
стягнення моральної шкоди вважає необгрунтованим, оскільки позивачка не надала доказів моральних страждань та порушення звичайних життєвих умов.
Судова колегія, заслухавши суддю-д оповідача, пояснення представника відповідача та адвоката з боку відповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовані і нею доведені як в частині невиплаченої заробітної плати у розмірі 24451 грн., так і у спричиненні моральної шкоди на підставі норм КЗпП України та Закону України « Про оплату праці".
Між тим, такі висновки суду є необгрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи і доказам, які надали сторони на засадах змагальності ( ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона перебувала у трудових відносинах з Агрофірмою «Крим" і не одержала заробітну плату з вини роботодавця за період з 2000 по 2003 роки саме в розумінні норм КЗпП України. Як на доказ посилалась на відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів в період з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року ( а.с.27) та на дані інформаційного центру системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України у вигляді розгорнутої виписки з облікової картки застрахованої особи про нарахований заробіток та доходи (внески), які враховуються для пенсії (а.с.38-40).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка працювала у відповідача з 2000 року, але не вказав ким саме, на підставі якого договору, не навів доказів про розмір її заробітної плати щомісячно, не перевірив з чого саме утворилась заборгованість та не з'ясував, чому позивачка не зверталась до суду з позовом про стягнення заробітної плати на протязі п'яти років.
Як убачається з матеріалів справи і доказів, на які посилалися сторони, ОСОБА_1 звільнилась з Агрофірми «Крим" 24.09.1997 року у зв'язку з інвалідністю ( а.с.4). Саме такий запис зроблено в трудовій книжці, яка знаходиться у неї. Ніяких інших даних про роботу в Агрофірмі «Крим" на підставі трудового договору за нормами КЗпП України після 1997 року в матеріалах справи немає.
З пояснень представників відповідача вбачається, що ОСОБА_1 була акціонером Агрофірми «Крим" і виконувала роботу в різний період часу після звільнення за договорами підряду та оренди виноградників і одержувала винагородження саме за такими договорами, що не є тотожним з поняттям заробітної плати за нормами КЗпП України.
Згідно даних Державної податкової адміністрації ОСОБА_1 мала основне місце роботи в СЗАТ «Агрофірма «Крим" з 01.04.2000 року по 31.12.2000 року, де одержувала доходи.
У звітах Пенсійного фонду про індивідуальні відомості про застраховану особу інформація складалась як про звітний рік по нарахуванню доходу, так і про рік його виплати.
За таких підстав, судова колегія, аналізуючи докази по справі, дійшла висновку, що в 2000 році ОСОБА_1 мала дохід, який було не тільки нараховано, а і сплачено відповідачем, про що повідомлено Пенсійний фонд ( а.с. 17, 18 зворот), а що стосується заробітної плати, то з даних звітів не слідує, що позивачці нараховувалась заробітна плата за цей же період часу згідно з нормами КЗпП України.
Справа № 22-2551/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Атаманюк Г.С.
Доповідач: Курська А.Г.
-
Доводи позивачки про те, що вона неодноразово зверталась до відповідача з питання виплати їй заборгованості по заробітній платі саме на підставі статей 1Г5-116 КЗпП України, яка, нібито, утворилась за період з 2000 року, нічим, крім її тверджень, не доведено. Заява про звернення до відповідача від 11.01.2005 року не містить такої інформації.
Якщо позивачка ОСОБА_1 вважала, що утворився борг саме у зв'язку з невиплатою заробітної плати за спірний період часу з 1999 року до 2003 року, то вона повинна була на засадах змагальності довести ці обставини, але таких доказів не надано і по цей час. А крім того, з пояснень відповідача та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи убачається, що борг Агрофірми «Крим" утворився за договором оренди станом на 01.11.2003 року у сумі 8178 грн. 29 коп., але позивачка не заявляла позову з цього питання, яке повинно розглядатися за нормами Цивільного кодексу України.
Оскільки ОСОБА_1 наполягала в суді першої інстанції саме на заборгованості по заробітні платі за трудовим договором і на підставі КЗпП України, то суду першої інстанції необхідно було враховувати, що такі вимоги нею заявлені вперше тільки 12.07.2005 року ( а.с.26) з порушенням вимог ст.233 КЗпП України про строки, згідно з якою захист порушеного права був можливий лише в тримісячний строк. Не розповсюджується строк на спір про оплату праці лише з 01.08.2001 року. На поважність причин позивачка не посилалась і не навела їх ні суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
За таких підстав, в задоволенні позову суд першої інстанції повинен був відмовити за пропуском строку позовної давнини за період 01.01.2000 року по 01.08.2001 року.
Щодо позовних вимог з 01.08.2001 року по 30.12.2003 року, то в задоволенні позову позивачці належить відмовити за його недоведеністю на підставі змагальності сторін ( 10, 11, 60 ЦПК України) щодо невиплати заробітної плати за нормами КЗпП України.
Оскільки судовою колегією не встановлено порушення трудових прав позивачці на підставі норм КЗпП України, то немає підстав і для задоволення позову Диковицької про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України.
З матеріалів справи убачається, що крім доходів від оренди виноградників ОСОБА_1 одержувала прибуток і як підприємець.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 за договорами оренди та підряду виконувала роботу в СЗАТ «Агрофірма «Крим", то на підставі діючого законодавства обов'язок про надання відомостей про її доходи покладався саме на відповідача. Доказом чого є два документи, на які посилається позивачка, а саме відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів в період з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року ( а.с.27) та на дані інформаційного центру системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України у вигляді розгорнутої виписки з облікової картки застрахованої особи про нарахований заробіток та доходи ( внески), які враховуються для пенсії (а.с.38-40).
Згідно зі ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу голови Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма"Крим" задовольнити, рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24.11.2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в
Справа № 22-2551/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Атаманюк Г.С.
задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма"Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_1. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО грн. на розрахунковий рахунок 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075, отримувач - Апеляційний суд АР Крим.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Справа №22-2551/2006
Головуючий у суді першої інстанції: Атаманюк Г.С. Доповідач: Курська А.Г.