79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.06.06 Справа № 4/2591-11/349
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Бродівський консервний завод», м.Броди Львівської області № 46 від 12.01.06
на рішення господарського суду Львівської області від 22.12.05
у справі № 4/2591-11/349
за позовом: СГВК «Відродження», с.Опарипси Радивилівського району Рівненської області
до відповідача: ВАТ «Бродівський консервний завод», м.Броди Львівської області
про стягнення 156 200, 00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Ніколайчук В.Ф. -директор; Голуб В.А. - представник (дов. № 1 від 06.05.05);
від відповідача: Ясінський А.В. -генеральний директор; Пастушина М.М. -представник ( дов. № 219 від 06.03.05); Лемешко Т.В. -представник (дов. № б/н від 01.12.05); .
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.05 у справі № 4/2591-11/349 (суддя І.Сало) частково задоволено позов сільськогосподарського виробничого кооперативу «Відродження»до ВАТ «Бродівський консервний завод» та стягнено з відповідача на користь позивача 135 000, 000 грн. завданих збитків, а також 1 350, 00 грн. витрат по сплаті державного мита і 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову -відмовлено.
З даним рішенням не погоджується відповідач - ВАТ «Бродівський консервний завод», оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції при його винесенні норм матеріального та процесуального права та недослідження судом всіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що згідно договору № 47 від 03.03.02 не з'ясував термін позовної давності, протягом якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, та не застосував вимоги ЦК України та ГК України щодо позовної давності. Крім того, суд першої інстанції, на думку скаржника, дійшов невірного висновку, що нанесення збитків у розмірі 63 000, 00 грн. позивачу у зв'язку з невиконанням умов договору № 42 від 12.02.03 доведено належними засобами. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 22.12.05 у справі № 4/2591-11/349 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові СГВК “Відродження» відмовити повністю.
У зв»язку з надходженням апеляційної скарги без справи 16.01.06 Львівський апеляційний господарський суд 20.01.06 звернувся з запитом до господарського суду Львівської області.
30.01.06 на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшла справа.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.06 розгляд справи призначено на 07.03.06.
Розгляд справи відкладався на 18.04.06, на 16.05.06 та на 20.06.06 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.03.06, від 18.04.06 та від 16.05.06.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач -СГВК “Відродження» проти її доводів заперечує, рішення господарського суду Львівської області від 22.12.05 у справі № 4/2591-11/349 вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
В судових засіданнях представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив до неї, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Львівської області від 22.12.05 у справі № 4/2591-11/349 - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Як встановлено колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду на підставі матеріалів справи, між сторонами по справі було укладено договори № 47 від 03.03.02 та № 41 від 12.02.03, за яким відповідач зобов'язався здійснити своєчасне і якісне збирання врожаю зеленого горошку у відповідно у 2002 (за договором № 47 від 03.03.02) та 2003 (за договором № 41 від 12.02.03) роках на площі 40 га, а позивач - забезпечити необхідну кількість транспорту для безперебійної роботи комбайнів і своєчасного вивантаження та доставки зібраного горошку на франко-склад відповідача, а також прийняти виконану роботу та оплатити її згідно умов договору.
Крім того, як вірно з'ясовано місцевим господарським судом на підставі аналізу матеріалів справи, між позивачем та відповідачем також укладено договір № 42 від 12.02.03, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався у 2003 році на площі 40 га засіяти, виростити, поставити та передати у власність відповідачеві зелений горошок овочевих лущильних сортів, а покупець -прийняти та оплатити отриманий товар на умовах, визначених у договорі.
Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про застосування до спірних правовідносин положень ГК України, зокрема, абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, яким визначено застосування ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, до виконання господарських договорів.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні на підставі документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (довідки № 116 від 20.04.05 та № 115 від 20.04.05 управління сільського господарства та продовольства Радивилівської райдержадміністрації) встановив, що за договором № 47 від 03.03.02 позивачем було засіяно 40 га горошку, врожайність склала 36 центнерів з гектара, а за договором № 41 від 12.02.03 позивач засіяв 40 га горошку, врожайність якого становила 28 га з гектару. Вірно зазначено місцевим господарським судом також і про те, що за договором № 47 від 03.03.02 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, незібраними залишились 20 га горошку, що потягнуло збитки позивача, який на виконання своїх зобов'язань по вирощуванню та збиранню урожаю горошку позивач поніс витрати у розмірі 112 480, 00 грн. Що ж до договору № 41 від 12.02.03, то витрати позивача на вирощування та збирання урожаю горошку склали 94 120, 00 грн., а збитки виникли внаслідок незібрання 25 га горошку у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору склали.
Колегія суддів львівського апеляційного господарського суду вважає належним чином підтвердженим документально факт невиконання відповідачем умов договорів № 47 від 03.03.02 та № 41 від 12.02.03. Щодо розміру завданих збитків, то, як встановлено місцевим господарським судом, розмір збитків закріплений комісією, в тому числі за участю керівника відповідача, з актах від 16.08.02 та від 10.08.03, затверджених начальником управління сільського господарства і продовольства Радивілівської райдержадміністрації, з яких вбачається, що сума збитків у 2002 році склала 72 000, 00 грн., а в 2003 році -63 000, 00 грн. З висновком суду першої інстанції про доведеність розміру збитків погоджується і колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, оскільки такий належним чином документально підтверджений належними та допустимими доказами.
Щодо належності виконання замовником умов договорів № 47 від 03.03.02 та № 41 від 12.02.03 чи відсутності вини відповідача у понесених позивачем збитках, то таких доказів ВАТ “Бродівський консервний завод» не надав ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Належним чином встановлено судом при розгляді спору наявність ще одного елементу складу цивільного правопорушення, а саме наявності причинового зв'язку між діями відповідача по невиконанню умов договорів № 47 від 03.03.02 та № 41 від 12.02.03 та понесеними позивачем збитками, оскільки позивач документально підтвердив факт належності виконання ним зобов'язань за договорами № 47 від 03.03.02 та № 41 від 12.02.03.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин норм ст. 224 ГК України щодо обов'язку учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, ч. 2 ст 22 ЦК України, якою визначено поняття збитків, ч. 2 ст. 217 ГК України, згідно якої відшкодування збитків є господарською санкцією та ч. 1 ст. 218 ГК України, якою підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин визначене вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, настання правових наслідків за порушення зобов'язання встановлене і вірно застосованою господарським судом ст. 611 ЦК України.
Слід також зазначити, що в оскаржуваному рішенні викладено вірний висновок про те, що позивач довів належними засобами доказування наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, якими є протиправна поведінка відповідача, факт нанесення шкоди у вигляді неотриманого доходу, причинний зв'язок між поведінкою відповідача та шкодою, яку було спричинено позивачу, та вина відповідача у заподіянні шкоди.
Жодних доказів невиконання умов договорів відповідачем з вини позивача скаржником при перегляді рішення в апеляційному порядку не надано.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 135 000, 00 грн. грунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства.
Щодо посилань скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у п. 8.1 договору № 47 від 03.03.02 термін його дії погоджений сторонами до 31.12.02, тобто позовну заяву, подану позивачем 21.10.05, подано ним в межах строку позовної давності, який спливав 31.12.05.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення повно та об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, висновки суду щодо обгрунтованості та доведеності позовних вимог СГВК “Відродження» грунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, передбаченою ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.05 у справі № 4/2591-11/349 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються на розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник