ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
23.10.2008 р. № 6/504
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВМЕТ"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін
від позивача Голуб А.В. (довіреність від 25.02.2008р. №20/1), Хілова І.М. (довіреність від 25.02.2008р. №20)
від відповідача Оверко І.І. ( довіреність від 29.01.2008р. №1324/9/10-209)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.10.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВМЕТ»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 18.02.2008р. №0001642308/0.
В обґрунтування позову позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОТМЕТ»зазначає, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.1.8. ст..1, пп. 7.4.1., п.7.4., пп.7.7.1, пп.77.2 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), та п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, тому позивач просить суд скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008р. №0001642308/0.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в обґрунтування на заперечення зазначає наступне. ТОВ «АЗОВМЕТ»неправомірно завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2006 на суму 730086,00грн. та у листопаді 2006 р. на суму 435 892,00 грн. Тому, за порушення позивачем норм п.1.8. ст..1, пп. 7.4.1., п.7.4., пп.7.7.1, пп.77.2 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР, відповідач прийняв податкове повідомлення рішення від 18.02.2008р. №0001642308/0 форми «В1».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач) було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМЕТ»(надалі-позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за періоди за серпень та листопад 2006року.
За результатами перевірки було складено акт від 18.02.2008 р. № 90/23-8/32918240 та винесено податкове повідомлення-рішення: № 0001642308/0 від 18.02.2008р.:
- з податку на додану вартість за серпень2006р. у розмірі 730086,00 грн.
- з податку на додану вартість за листопад 2006р. у розмірі 435892,00 грн.
В податковому повідомленні-рішенні № 0001642308/0 від 18.02.2007 року зазначено, що на підставі Акту встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1 , пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.7.1. пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В зв'язку з чим сума нарахованого податкового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість становить за серпень 2006р. у розмірі 730 086,00 грн. та за листопад 2006р. у розмірі 435 892,00 грн.
Позивач не погоджується з актом перевірки та прийнятим податковим повідомлення рішенням, вважає його таким, що прийнято безпідставно та необґрунтовано з огляду на наступне.
Між позивачем та ПП «Лесіор»і ТОВ «Созидатель»були укладені договори купівлі-продажу товару №7-06 від 25.01.2006р. та № 18-06 від 25.01.2006р. Згідно умов цих договорів ПП «Лексіор» і ТОВ «Созидатель»зобов'язувались продати позивачеві металобрухт, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити його. На виконання умов договору продавці передавали товар, виписували податкові накладні в момент виникнення у них податкового зобов'язання по ПДВ, а позивач оплачував прийнятий товар. Позивач відносив до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товару у своїх постачальників. При цьому позивач керувався п. 7.5.1. Закону України «Про Податок на додану вартість» і включав до складу податкового кредиту суми податку за першою подією в момент отримання накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товару.
Крім того, правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів.
Також, позивач вказує, що на момент подання розрахунку відшкодування ПДВ позивач мав всі необхідні податкові і товарні накладні, які підтверджують правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. На думку позивача, сума ПДВ, заявлена ТОВ «Азовмет»до відшкодування, повністю підтверджена всіма необхідними документами у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».Тому, у відповідача відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 730 086,00 грн. за серпень 2006р. та 435 892,00 грн. за листопад 2006р. Також, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001642308/0 від 18.02.2007 року прийнято з порушенням норм законодавства про оподаткування.
Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування чого зазначає, що позивач порушив вимоги податкового законодавства по ланцюгах поставок з контрагентами, що в свою чергу призвело до неправомірного формування податкового кредиту за серпень 2006 року в сумі 730 086,00грн. та листопад в розмірі 435892,00 грн., що в подальшому призвело до порушення принципів системи оподаткування.
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та контрагентами: ПП "Миколаїввтормет" (і.п.н. 330847914024, м. Миколаїв, пров. Місцевий, 14) згідно договору купівлі-продажу від 24.01.06р. № 1-06 придбано брухт та відхооди чорних металів на суму 4 111 240,3 грн. в тому числі ПДВ 685 206,7 грн., ПП "Лексіор" (і.п.н. 311995314026, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 242-А) згідно договору купівлі-продажу від 25.01.05р. за № 7-06) придбано брухт та відходи чорних металів на суму 1141344,33 грн. в тому числі ПДВ 190224,05 грн., ТОВ "АгроМетТрейд" (і.п.н. 340335014050, м. Миколаїв, вул. Артема, 32, кв. 140) згідно договору купівлі-продажу від 03.05.06р. за № 25-06) придбано брухт та відходи чорних металів на суму 2597326,9 грн. в тому числі ПДВ 432887,7 грн., ПП "Спецметресурси + " (і.п.н. 3245&8614030, м. Миколаїв, вул. Б.Морський, 29, кв. 5) згідно договору купівлі-продажу від 24.01.06р. за № 2-06) придбано брухт та відходи чорних металів на суму 2033004,29 грн. в тому числі ПДВ 338834,05 грн., ТОВ "Тарос-ЮГ" (і.п.н. 329374414043, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 30, кв. 98) згідно договору купівлі-продажу від 20.06.06р. за № 28-06) придбано брухт та відходи чорних металів на суму 675105,4 грн. втому числі ПДВ 112517,57 грн. ТОВ "Тонмет" (і.п.н. 327720326534, м. Київ, вул. Серафимовича, ЗА,) згідно договору купівлі-продажу від 24.01.06р. за № 4-06) придбано брухт та відходи чорних металів на суму 1144854,5 грн. в тому числі ПДВ 190809,08 грн., ТОВ "Созидатель" (і.п.н. 323329814038, м. Миколаїв, вул. Садова, 1,) згідно договору купівлі-продажу від 25.01.06р. за № 18-06) придбано брухт та відходи чорних Металів на суму 995000,0грн. в тому числі ПДВ 165833,33 грн.
Проведені взаємовідносин між ПП «Лексіор»та ТОВ «Созидатель»щодо придбання товару, оплати та включення його до складу податкового кредиту тільки ті суми ПДВ, підтверджується наступними документами:
податкова накладна, виписана ПП «Лексіор», від 31.07.2006р. №53 на загальну суму 1141344,33 грн., в т.ч. ПДВ -190224,06 грн.
податкова накладна, виписана ПП «Лексіор», від 31.08.2006р. №68 на загальну суму 1315000,00 грн., в т.ч. ПДВ -219166,67 грн.
податкова накладна, виписана ПП «Лексіор», від 17.11.2006р. №166 на загальну суму 272285,58 грн., в т.ч. ПДВ -45380,93 грн.
податкова накладна, виписана ПП «Лексіор», від 29.11.2006р. №167 на загальну суму 437472,31 грн., в т.ч. ПДВ -72912,05 грн.
податкова накладна, виписана ТОВ «Созидатель», від 04.07.2006р. №23 на загальну суму 389356,60 грн., в т.ч. ПДВ -64892,77 грн.
податкова накладна, виписана ТОВ «Созидатель», від 31.07.2006р. №25 на загальну суму 605643,40 грн., в т.ч. ПДВ -100940,57 грн.
податкова накладна, виписана ТОВ «Созидатель», від 17.08.2006р. №27 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -33 333,33 грн.
податкова накладна, виписана ТОВ «Созидатель», від 18.10.2006р. №34 на загальну суму 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -83 333,33 грн.
податкова накладна, виписана ТОВ «Созидатель», від 24.11.2006р. №35 на загальну суму 397551,75 грн., в т.ч. ПДВ -66258,62 грн.
Відповідно до п.7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку . Зазначені вище підприємства, як вбачається з матеріалів справи, зареєстровані як платники податку на додану вартість, і отже згідно п.п.7.2.4. мають право на нарахування податку та складення податкових накладних.
Згідно пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що вини к за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пп.7.71. Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Норми, встановлені Законом України "Про податок на додану вартість", передбачають прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Зі змісту Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті платником податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Виходячи з вищезазначеного, по проведених господарських операціях по придбанню ТОВ "Азовмет" продукції у ТОВ «Укртрейдагро», і.п.н.321886814030, яке в свою чергу придбало продукцію у СФГ «Восход»,код ЄДРПОУ 23685584, у ПП «Рітмо», код ЄДРПОУ 33250717, у ТОВ «Сельсінтехпостач», код ЄДРПОУ 32327500 у ТОВ «Торгова компанія СВР», код ЄДРПОУ 33690165, у ТОВ "Созидатель" (і.п.н. 323329814038), яке в свою чергу придбало продукцію у ТОВ «Армет»(і.п.н.322289114033), яке в свою чергу придбало продукцію у ТОВ «Никкаскад»(код ЄДРПОУ 33627444), яке в свою чергу придбало продукцію у ПП Усатенко С.М. (і.н.2472901671), встановлено незаконне формування позивачем від'ємного значення ПДВ, оскільки відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, а тому немає джерела відшкодування з бюджету податку на додану вартість.
Отже, в порушення п. 1.8 ст. 1 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем до податкового кредиту неправомірно віднесено: за серпень 2006р. ПДВ на суму 730 086 грн. та за листопад 2006р. в сумі 435892,00грн. внаслідок чого завищено суму податкового кредиту та суму заявленого бюджетного відшкодування.
Також, як вбачається з матеріалів справи, що надані позивачем товарно-транспортні накладні (копії в матеріалах справи), не містять відомостей про вантажно -розвантажувальні операції. Не вказаний спосіб розвантаження -ручна, механічна, вантажопід'ємна, ємк. ковша, час та додаткові операції. Тобто, позивачем не доведений факт переміщення товару, не надано підтвердження того, що право чин виконаний сторонами, як це передбачено ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України. Згідно якої за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
А тому, лише вказані документи не можуть слугувати належно допустимими доказами переміщення товару в ході взаємовідносин позивача з іншими контрагентами.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як встановлює п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 цього Закону (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій), у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні. Позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»15.12.2004 року були подані до відповідача 1 податкова декларація з ПДВ за листопад 2004 року. Однак, жодних документів, які підтверджують фактичну сплату постачальникам робіт (товарів, послуг) суму податку на додану вартість позивачем надано не було.
Аналогічні приписи містить положення пункту 5.12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054), відповідно до якого, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) до податкової декларації з податку на додану вартість.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.
Вище зазначеним Законом України встановлений прямий взаємозв'язок між: сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.
Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність надмірної сплати до бюджету сум податку на додану вартість, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення, яке відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В адміністративному позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.