ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
14.07.2008 р. № 6/298
Приватне підприємство "Солекс"
до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій ,
Представники:
від позивача : Соколовська В.А. (довіреність від 12.09.2007 р. № 12/09-юр);
від відповідача: Вернигора О.О. (довіреність від 15.01.2008 р. № 20/9/10-021)
14.07.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Приватне підприємство «Солекс»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000442330/0 від 06.02.2008 р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно акту перевірки від 18.01.2008 року №2657/0054/2330
В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ПП «Солекс»п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.2006 р. № 265 (далі -Закон № 265/95-ВР) та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формах із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».
За вказані порушення ДПІ у Святошинському районі м. Києва було застосовано штрафну (фінансову) санкцію згідно п.2 ст.17 Закону № 265/95-ВР, у зв'язку з проведенням розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій при наданні послуг у сфері грального бізнесу на гральних автоматах.
Відповідач позов не визнав та надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач здійснював господарську діяльність в сфері грального бізнесу без застосування реєстраторів розрахункових операцій, чим було порушено вимоги ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». А тому, до позивача правомірно винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач) була проведена перевірка Приватного підприємства «Солекс»(далі - позивач) за адресою м. Київ, б-р. Лепсе, б. 51 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої було складено акт від 18.01.2008 р. № 2657/0054/2330, яким встановлено порушення проведення розрахункових операцій за готівкові кошти в сфері грального бізнесу без застосування реєстраторів розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.1 ст. З Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із змінами та доповненнями).
Відповідальність за порушення п.1 ст. З Закону України №265/95-ВР передбачена п.2 ст.17 цього Закону (у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
За зазначене вище порушення відповідно до п.2 ст.17 Закону України № 265/95-ВР, до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція на суму 3060,00 грн., а саме: рішення від 06.02.2008 р. № 0000442330/0. Тому, на думку відповідача, фінансові санкції, застосовані за порушення, встановлені перевіркою є повністю обґрунтованими і відповідають чинному законодавству України.
Суд, з даним твердженням не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.1 та п. 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює господарську діяльність у сфері грального бізнесу. При здійсненні вказаної діяльності ПП «Солекс»використовує належним чином зареєстрований (реєстраційне посвідчення № 2657003194) та опломбований (довідка № 029036) реєстратор розрахункових операцій, який внесений до відповідного реєстру.
Розрахунки із споживачами послуг здійснюються через зареєстрований, опломбований та приведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій.
Таким чином, твердження відповідача щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п. 7 ст.. 9 Закону України № 265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПП «Солекс»здійснює господарську діяльність у сфері грального бізнесу на гральних автоматах. Має ліцензію Міністерства фінансів України серії АБ № 294775 на право «Організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах)». На підставі вказаної ліцензії підприємство отримало торгові патенти № 422456, 422457, 422458, 422462, 422463, 422464, 422465, 422466, 422467 відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, з терміном дії з 18.08.2005р. по 30.06.2010р.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Тобто, чинне законодавство України не передбачає обов'язку позивача використовувати під час здійснення господарської діяльності при наданні послуг в сфері грального бізнесу на гральних автоматах реєстратори розрахункових операцій.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи позивач, в порядку передбаченому наказом ДПА України від 12.04.2003 р. № 176 «Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства», звернувся 05.02.2007 р. за № 05/002-юр1 до Державної податкової адміністрації України для надання роз'яснення щодо здійснення обліку розрахункових операцій суб'єктам підприємницької діяльності у випадку, коли послуги надаються у залах гральних автоматів обладнаних спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій для казино та гральних автоматів, а також гральними автоматами, що оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю). ДПА України листом від 07.03.2007 р. № 2275/6/25-8019 надала відповідь з посиланням лише на загальні норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Отже, на думку суду вимоги відповідача є необґрунтованими, зокрема, зважаючи на те, що на даний час відсутні нормативні акти, які визначали б правила здійснення обліку розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності у випадку, коли послуги надаються у залах гральних автоматів обладнаних спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій для казино та залів гральних автоматів, а також гральними автоматами, що оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю).
Неможливість обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням пояснюється також не оснащенням гральних автоматів запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю). Суд вважає, що зазначений факт не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності за оскаржуваним рішенням відповідача, зважаючи на наступне.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 7 лютого 2001 року «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», дійсно встановлено термін впровадження реєстраторів розрахункових операцій у гральному бізнесі з 1 січня 2007 року. Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 зазначеної вище постанови КМУ, Міністерству промислової політики, до 1 лютого 2003 року, належало забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, 05.02.2007 р. № 05/02-юр звернувся до Мінпромполітики з відповідним запитом. У відповідь на цей запит Міністерство надіслало лист від 16.02.2007 р. № 10/7-2-242, з якого, зокрема, випливає що покладений на нього обов'язок Мінпромполітики не змогло виконати через те, що «розробити універсальний фіскальний пристрій для більше 30 типів гральних «томатів, які використовуються в Україні, практично неможливо».
Крім того, як зазначалось вище, 05.02.2007 року позивач звернувся з листом до Державної податкової адміністрації України, в якому просив, крім іншого, повідомити, які види гральних автоматів включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій в якості РРО, що їх належить використовувати для обліку розрахункових операцій у зазначеній сфері діяльності. Відповідь, що надійшла від вказаного органу свідчить про те, що в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстрована жодна модель грального автомату, який було б обладнано належним запам'ятовуючим пристроєм (фіскальною пам'яттю).
Таким чином, позивач не має змоги використовувати в якості реєстратора розрахункових операцій гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) та обліковувати розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки всупереч згаданим нормативно-правовим актам, профільним міністерством не було розроблено таких пристроїв, а в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 7 лютого 2001 року «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ПП «Солекс»було видано наказ № 52-ГД від 29.12.2006 року , яким визначено порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, які користуються послугою гри на гральному автоматі, обладнаному купюроприймачем. Вказаним наказом встановлено наступний порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, які користуються послугою гри на гральному автоматі, обладнаному купюроприймачем:
після вибору гравцем грального автомата, на якому буде проводитись гра, касир-оператор зобов'язаний безпосередньо роз'яснити гравцеві правила гри та прийняття ставок;
після роз'яснення правил гри та прийняття ставок, гравець, робить ставку, опускаючи до купюроприймача грального автомата купюру відповідного номіналу, з урахуванням встановлених для даного виду гри прейскурантів цін (розмірів ставок);
після здійснення ставки гральний автомат в автоматичному режимі встановлює призову суму та розпочинається гра;
після закінчення гри гравець повідомляє про даний факт касира-оператора;
після повідомлення про закінчення гри, касир-оператор здійснює вилучення грошових коштів із купюроприймача грального автомата та, у місці проведення розрахунків, вносить їх у касу, проводячи відповідну розрахункову операцію через РРО;
в залежності від результату гри (наявність чи відсутність виграшу) гравцеві, у місці проведення розрахунків, видається касовий чек з відображенням проведеної операції (внесення та видача (при наявності виграшу) готівки).
Таким чином, порядок реєстрації розрахункових операцій з використанням РРО у залі гральних автоматів передбачає такий алгоритм дій, за якого облік розрахункових операцій відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення. Під час проведення перевірки у залі гральних автоматів момент пред'явлення службових документів працівниками ДПА співпав з закінченням гри (відмовою від її продовження після опущення грошей до купюроприймача).
Отже, позивачем було виконано обов'язок по проведенню розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Враховуючи викладене вище, висновки відповідача, на підставі яких останнім було нараховано штрафні (фінансові) санкції, є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного в Україні законодавства. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.71, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва від 22.11.2007 р. № 0003992330/0 на загальну суму 100,00 грн.
3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Солес» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.