ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
07.05.2008 р. № 6/61
Приватне підприємство "Віртус-Р"
до Управління праці та соціальної політики в Шевченківському районі м.Києва
про визнання нечинним рішень ,
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
Представники сторін
від позивача Кудін С.П. (довіреність від 11.02.2008р. б/н)
від відповідача Семенець І.О. (довіреність від 09.01.08р. №32/07)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.05.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Віртус-Р»з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним рішень.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що Приватне підприємство «Віртус-Р»є платником єдиного податку, в своїй діяльності керується нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727 (в редакції Указу від 28.06.1999 р.). Відповідно до норм даного Указу підприємство не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає, що акт перевірки, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога №Ю-1293/877 застосовані до Приватного підприємства «Віргус-Р», безпідставно.
Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.
Порядок визначення суб'єктів підприємницької діяльності, які зобов'язані сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування, обчислення та сплати таких внесків до органів Пенсійного фонду України, регулюється Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та «Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі -Інструкція № 21-1), яка прийнята на виконання вимог зазначених Законів.
В зв'язку з тим, що у Позивача існує заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, він порушує вимоги ст. ст. 46, 48 Конституції України, ст.ст. 14, 15, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV, тому, на думку відповідача, застосування зазначених норм є правомірним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Приватного підприємства «Віртус-Р».
За результатами перевірки складено акт від 29.10.2007 р. та винесено рішення про застосування фінансових санкцій за донарахуванням органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Крім цього, вимогою про сплату боргу від 03.01.2008 р. № Ю-1293/877 визначено заборгованість зі сплати страхових внесків та штрафні санкції на загальну суму 430161,04грн., з яких 233640,80 грн. -недоїмка зі страхових внесків та 196520,24 грн. -фінансові санкції, з урахуванням того, що підприємством було сплачено 71176,37 грн., в т. ч. 48591,78 грн. при сплаті єдиного податку(42% від сплати єдиного податку).
Позивач не погоджується з вказаними рішеннями. На його думку, він, як платник єдиного податку, не відноситься до жодної категорії платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначених статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», даний Закон не поширює свою дію на платників єдиного податку та не встановлює для них жодного розміру страхових внесків. Тому, позивач не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, вказаних даним Законом.
Відповідач проти позову заперечує з таких підстав.
Приватне підприємство «Віртус-Р»зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України Шевченківського району як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97 від 26.06.97р. та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1).
Статтею 19 зазначеного Закону передбачено нарахування внесків до солідарної системи: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року кварталу 2005 року», а саме, згідно з преамбулою цей закон регулює суперечності, які виникли при прийнятті Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004р. та Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»від 25.032006р. у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття і виникнення у них заборгованості.
Актом перевірки від 29.10.2007р. було донараховано страхові внески з 01.04.2005року по 31 жовтня 2007 року, тобто донарахований період не містить у собі періодів, на які поширюється дія вищезазначеного Закону. Так, згідно зазначеного акту встановлено відхилення у сумах нарахованих внесків (33,2%):
- за 2005р. (з 01.04.2005 по 31.12.2005р.) в розмірі 95502,28 грн.
- за 2006р. (з 01.01.2006 по 31.12.2006р.) в розмірі 92181,80 грн.
- за 2007 р. ( з 01.01.2007 по 31.10.2007р.) в розмірі 93560,37 грн.
Всього за 2005-2007р.р. встановлено відхилення в розмірі 282 244,45 грн. Позивачем з фонду оплати праці найманих працівників протягом перевіряємого періоду не здійснювалися нарахування страхових внесків (33,2%)
Зараховано коштів сплачених в сумі єдиного податку 48591,78 грн. Тобто, Позивачем не здійснювались доплати страхових внесків на різницю, що виникає від суми сплати єдиного податку, яка не покриває нарахувань на фонд оплати праці найманих працівників.
Також, з матеріалів справи слідує наступне. Крім, внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, існує ще обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з господарських операцій, тому із Закону України «Про систему оподаткування»не виключено з переліку загальнообов'язкових податків (обов'язкових платежів) відповідний збір, який саме і є податком. Зокрема, про це засвідчує Закон України "Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, який є спеціальним з питань оподаткування.
Приватне підприємство «Віртус-Р» є платником єдиного податку, то разом з поданням місячних звітів (розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) необхідно надавати копії платіжних доручень про сплату єдиного податку з метою уникнення подвійного оподаткування. Якщо вищевказані сплати не покривають нарахувань страхових внесків за найманих працівників, то потрібно здійснювати доплати до цих нарахувань, щоб виконати вимоги ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивач не здійснював доплати, виникла заборгованість (недоїмка) зі сплати страхових внесків. В звітності позивача щодо внесків за період січня по грудень 2004 року та з квітня 2005 р. відсутнє нарахування страхових внесків за застрахованих осіб, тобто Позивач не виконував вимоги ст. ст.11, 14, 15, 17, 18, 19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як визначає п. 6 ст. 20 цього Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 вказаного Закону, є календарний місяць.
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 106 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058-IV, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 зазначеного Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
На підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" Відповідачем виписано вимогу про сплату боргу. Частиною 3 ст. 106 вищевказаного Закону передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимогою про сплату боргу від 03.01.08р. №Ю-1293/877 до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 196520,24 грн. про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальника фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі-5 % зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за які донараховано ці суми. Саме у зв'язку виявленням цього порушення (встановлено актом перевірки від 29.10.2007 р.) до Позивача було застосовано Рішення № 899 від 01.11.2007 р.
Крім цього, постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2007 року, зазначає, що вимоги пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. №727/98, суперечить Закону і застосуванню не підлягає.
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Суд не погоджується з твердженням позивача щодо тієї обставини, що позивач не повинен сплачувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду, в зв'язку зі здійсненням ним господарської діяльності на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно якого суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на наступне.
Сферою дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону . Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV, (виключно цим Законом) визначаються:
принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
платники страхових внесків, їх права та обов'язки;
порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;
види пенсійних виплат;
умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком;
мінімальний розмір пенсії за віком;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду;
організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Тобто, Закон № 1058-IV по відношенню до інших нормативно -правових актів, а саме до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», визначає пріоритетність та підлягає застосуванню як спеціальний нормативно -правовий акт, яким є Закон № 1058-IV.
Як встановлює ч. 3, ч. 4 та ч. 6 ст. 18 Закону № 1058-IV, страхові внески є цільовими загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески податкове законодавство не поширюється. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками є роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В адміністративному позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.