ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
08.05.2008 р. № 6/146
ЗАТ "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення ,
Представники:
від позивача 1:
від позивача 2:Гарголь В.Є. (довіреність № 21-юрАгро від 03.03.2007 р.)
Адамович Є.В. (довіреність №004-юрАгро від 10.01.08р.)
від відповідача1:
від відповідача 2: .Комаринський О.М. (довіреність № 6245/9/10-012 від 28.12.07 р.)
Романюк О.М. (довіреність №1089/9/10-017 від 13.03.08р.)
08.05.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472307/0.
За наслідками невиїзної перевірки відповідачем було складено акт №91/1-23-07-30382533 від 19.02.2007р. про дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. На підставі вказаного акту відповідачем видано повідомлення-рішення № 0000472307/0 на підставі якого за затримку на 49 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 642771,00 грн., позивачем сплачено штраф у розмірі 20% в сумі 123306,70 грн.
Позивач вважає, що штрафна санкція в сумі 123306,70 грн. є незаконно стягнутою, оскільки нарахована після винесення постанови апеляційного суду, яка 02.10.2006 року була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.07р. Тому просить суд, визнати податкове повідомлення-рішення № 0000472307/0 - недійсним.
Відповідач -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає наступне. Застосування до позивача штрафних санкцій за порушення податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»є правомірним тому, оскільки позивачем було оскаржено тільки повідомлення-рішення №0000252301/0 від 20.03.06р., а суми штрафних санкцій згідно повідомлення-рішення №0000472307/0 від 19.02.07р. застосовано та стягнуто до бюджету відповідно до вищезазначених норм законодавства. Тому підстави для скасування повідомлення-рішення №0000472307/0 від 19.02.07р. за формою «Ш»відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була здійснена перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.01.2007 року по 19.02.2007 року.
В ході перевірки виявлено, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1., п.5.3.. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»від 12.12.2000р. №2181-III (надалі - Закон №2181). Згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.
В зв'язку з цим порушенням відповідачем складено Акта перевірки від 13.03.2006 року № 118/1-23-01-30382533 та видано податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 року № 0000252301/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 964157,00 грн., в тому числі за основним платежем 642771,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 321386,00 грн.
На виконання рішення та з метою запобігання накладення арешту на майно, позивачем було сплачено кошти за податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2006 року № 0000252301/0 на суму податкового зобов'язання за основним платежем - податку на додану вартість -у розмірі 642771,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 321386,00 грн., загалом 964157,00 грн.
Також, за наслідками документальної невиїзної перевірки відповідачем було складено Акт № 91/1-23-07-30382533 від 19.02.2007р. та видано повідомлення-рішення №0000472307/0 від 19.02.2007р., відповідно до якого відповідачем встановлено затримку на 49 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 642771,00 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив, що відповідно до п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону №2181, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах; при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, тому позивач повинен сплати штраф у розмірі 20% в сумі 123306,81 грн.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.
Вказане повідомлення-рішення №0000472307/0 від 19.02.2007р було оскаржене позивачем до Господарського суду м. Києва. Постановою Господарського суду м.Києва від 02.10.2006р. № 28/184-А відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року апеляційну скаргу було задоволено.
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою на Постанову КАГС від 19.12.06р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2007р. у справі №28/184-А (к/с №К-2151/07) постанова господарського суду від 02.10.2006р у справі №28/184-А - залишена в силі, а постанова апеляційного суду м. Києва від 02.10.2006р., винесена за апеляційною скаргою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва у цій справі - скасована. Зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.07.07р. у справі № 28/184 (к/с№2151/07) зазначено наступне:
«Відповідно до пп.. 3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Ставки податку на додану вартість встановлені ст.6 вказаного вище закону.
Так пункт 6.1 ст. 6 передбачає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вантажно-митні декларації (далі ВМД). надані позивачем в якості підтвердження вивезення (експорт) товару, мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні, тощо.
Згідно до п.2.1 Порядку заповнення граф вантажної митної декларації, відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого Наказом державної митної служби України № 380 від 30.06.98 року (в редакції яка діяла на момент оформлення ВМД та здійснення експортних операцій), у графі 8 «Одержувач/Імпортер»зазначаються відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту).
Якщо умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено доставку товару на адресу нерезидента, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) і вчиняється запис «Див. на звороті», а відомості про безпосереднього одержувача товару зазначаються на зворотному боці вантажної митної декларації.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у графі 8. всіх поданих ВМД, отримувачем товару було названо ТОВ «Делсис»(який є стороною контракту) та вчинено запис Див. на звороті". Проте, зважаючи на те. що фактичними вантажоотримувачами за договорами № 35 та № 36 були інші особи, інформація про них була розміщена на зворотному боці вантажної митної декларації.
З огляду на викладене, підстав вважати необгрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо правильності заповнення позивачем, вантажно-митних декларацій відповідно до вимог чинного законодавства, судовою колегією Вищого адміністративного суду України не вбачається.
Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України бере до уваги наступні встановлені місцевим господарським судом обставини.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»від 01.03.03 року № 243 на оригіналі п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, зазначеним митним органом, за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
Господарським судом м. Києва, що неспростовно у ході розгляду справи у апеляційній інстанції, встановлено наявність на зворотному боці всіх поданих декларацій напису про вивезення товарів за межі митного кордону України, які скріплені підписом посадової особи митниці та гербовою печаткою.
Таким чином, підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність застосування платником податків нульової ставки з податку на додану вартість від того чи дотримується податкового законодавства іншої держави нерезидент при отриманні та розмитненні відповідного товару, якщо резидентом при здійсненні зазначених операцій в повному обсязі дотримані норми діючого українського законодавства.
Отже, оскільки, факт продажу та вивезення товарів за межі митної території України підтверджений належним чином, а інших обставин, які б спростовували вказане твердження відповідачем не надано, тому підстав для визнання необгрунтованою правову позицію господарського суду першої інстанції не вбачається.
Крім того, пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки, судова колегія встановила відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням не вбачається.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарський суд м. Києва дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норм матеріального права.
Тому судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст..226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково».
Відповідно до п 1.5 ч.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
В судовому порядку було встановлено, що у позивача не виникало податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, тому визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000252301/0 від 20.03.2006р.., тобто всі подальші перевірки і рішення податкового органу, для яких вказане спірне повідомлення-рішення стало основою повинні бути скасовані. Оскільки нарахувати штрафні санкції на неіснуюче основне зобов'язання неможливо.
Крім того, в судовому порядку було також встановлено відсутність порушення позивачем податкового законодавства України, за яке на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»накладались би штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з позивачем щодо правомірності визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000472307/0, за яким нараховано позивачу штрафну санкцію на суму 123306,81 грн.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати не дійсним податкове повідомлення -рішення № 0000472307/0.
3. Судові витрати в розмірі 85 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро»з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.