ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
20.02.2008 р. № 6/56
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянська Я.І. ,
секретаря судового засідання Зубко Л.П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕКСІМ"
до Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним
Представники:
від позивачаРогачов Ю.М. (довіреність від 12.12.07 р. б/н) Шиганський В.В. (довіреність від 12.12.07 р. б/н)
від відповідача Гега В.В. (довіреність від 05.07.2007 р. № 98); Чеграхчі Н.Ю. . (довіреність від 20.02.2008 р. № 33)
Третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимогОнуфрійчук В.А. (довіреність від 16.01.2008 р. № 97/9/10-405)
20.02.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрексім»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.10.2007 р. № 0004692302/0 на суму 436 665,00 грн., з яких 291 110,00 грн. -основний платіж та 145 555,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрексім»здійснювало перевезення як по території України, так і за її межамии. На думку позивача ним правомірно визначена база оподаткування послуг по перевезенню вантажу відповідно до п. 4.1 ст. 4 та п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон №168/97-ВР). Тому, позивач вважає, що донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірними.
Відповідач -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначеного зазначає наступне. Позивачем порушені норми п. 4.1 ст. 4 та п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні бази оподаткування послуг з перевезення, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 р. у розмірі 222 365,00 грн. та за 1 квартал 2007 р. у розмірі 68 745,00 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Укрексім»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 145 555,00 грн. згідно повідомлення -рішення № 0004692302/0 відповідають чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»(надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 10432/23-2/31058637 від 17.09.2007 р. (надалі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004692302/0 від 02.10.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 436 665,00 грн., з яких 291 110,00 грн. -основного платежу та 145 555,00 грн. -штрафних санкцій.
Відповідач зазначає, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 та п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні бази оподаткування послуг по перевезенню вантажу не враховано договірну ціну послуги та умови її визначення. Оскільки, на думку відповідача, при визначенні бази оподаткування операції з поставки послуг як на території України, так і за її межами, слід виходити з договірної вартості послуг, що визначаються в залежності від відстані перевезення. Зазначене порушення призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 р. у розмірі 222 365,00 грн. та за 1 квартал 2007 р. у розмірі 68 745,00 грн.
З висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Укрексім" (перевізник) та ТОВ «Пері Україна»(замовник) укладені Договори № 48 від 01.06.2005 року та № 2 від 11.01.2006 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом (перевезень експортно -імпортних вантажів на території України), та між ТОВ «Укрексім»(перевізник) та ТОВ «Укрексім логістик»(замовник) договір б/н від 02.04.2003 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом (перевезень експортно - імпортних вантажів на території України).
Виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами (копії в матеріалах справи):
заявкою № 1331 від 11.05.2006 р.;
заявкою № 0371 від 10.05.2006 р.;
заявкою № 0208 від 12.03.2007 р.;
заявкою від 14.03.2007 р.;
актом прийому -передачі робіт (надання послуг) № У -00000448 від 17.05.2006 р. на суму 7 221,67 грн.;
актом прийому -передачі робіт (надання послуг) № У -00000409 від 22.05.2006 р. на суму 18 200,00 грн.;
актом прийому -передачі робіт (надання послуг) № У -00000213 від 20.03.2007 р. на суму 7 329,82 грн.;
актом прийому -передачі робіт (надання послуг) № У -00000178 від 30.03.2007 р. на суму 18 900,00 грн.;
За умовами зазначених договорів Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом, діючи при цьому від імені і за рахунок Замовника. Перевезення здійснюється у відповідності з діючим законодавством України, Конвенції про договір міжнародного (регіонального) перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також: умовами даного договору.
Умови перевезення визначені в разовій заявці, яку замовник надає перевізнику.
У відповідності до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також: транспортування продукції трубопроводами.
Загальні умови перевезення вантажів, а також: особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 307 цього Кодексу, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж: до пункту припинення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Істотні умови господарського договору визначені у статті 180 Господарського кодексу України. Так, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також: умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Статтею 311 Господарського кодексу України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Таким чином, істотною умовою договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом є ціна послуг, що встановлюється суб'єктами господарювання. При чому, в договорі може бути передбачено, що ціна підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо). У разі, якщо при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент його виконання.
Як вбачається з пункту 4.2 договору № 48 від 01.06.2005 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, у випадку, якщо фактична відстань до пункту призначення не співпадає з визначеною у заявці, Замовник зобов'язується доплатити Перевізнику 10 грн. за кожний зайвий кілометр.
Отже, ціна послуги за вказаним договором, як встановлено суб'єктами господарювання, а саме ТОВ "Укрексім", ТОВ "Пері Україна" та ТОВ «Укрексім логістик», залежить від відстані перевезення.
Як вже зазначалося вище, виконання договорів про надання послуг по перевезенню вантажу за маршрутами підтверджується актами прийому-передачі робіт.
Відповідно до статті 62 Цивільного Кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.01.1990 р. № 507-ХІІ, в народному господарстві України застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Статтею 7 цього Закону встановлено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
На даний час державне регулювання цін на транспортні послуги з вантажних перевезень автомобільним транспортом не встановлено. Об'єктом оподаткування у відповідності до п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»є операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України.
Пунктом 6.1. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Поняття звичайної ціни визначено п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування ванни прибутку підприємств», згідно якого звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Як свідчать матеріали справи, договори, заявки та акти виконаних послуг (копії в матеріалах справи) вартість перевезення як територією України, так і за її межами узгоджена сторонами.
Відповідач не заперечує проти того, що такі договірні відносини між сторонами існували та підтверджуються первинними документами, про що вказують в акті перевірки.
Для перевірки були надані акти виконаних робіт (наданих послуг), скріплені мокрими печатками та підписами обох сторін, що засвідчує бажання продавця передати такі послуги, відповідно, бажання покупця їх отримати саме за ціною, зазначеною в актах.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органам зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог Закону № 283/97-ВР.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення, яке не відповідає чинному законодавству України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 02.10.2007 р. № 0004692302/0 на загальну суму 436 665,00 грн.
3. Судові витрати, 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.