ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
07.05.2008 р. № 6/70
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
до ВАТ "Будпроммонтаж" ТОВ "Торис-7"
про визнання недійсним правочинів вчинених шляхом обміну первинними документами ,
За участю представників сторін
Позивача Мишковец О.В. (довіреність №6239/910-012 від 28.12.2007р.)
Відповідача 1 Корольова В.І. (довіреність №124 від 13.02.2008р.)
Відповідача 2 не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.05.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась Державна податкова служба у Голосіївському районі м. Києва з позовом до Відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства «Будпроммонтаж»та Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торис-7» визнання недійсними правочинів вчинених шляхом обміну первинними документами 425501,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що вказаний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на той факт, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2006р. було визнано недійсним Відповідача 2.
Представники відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю ««Будпроммонтаж» проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Оскільки, пунктом 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/11 від 12.03.1999р. визначається, що для прийняття рішення зі спору про визнання недійсною угоди, укладеною з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Відповідач- 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торис-7»в судове засідання не з'явився, заперечень по справі не надав.
Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивачем - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, поданий позов про визнання недійсними правочинів без дати та номеру, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Будпроммонтаж»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торис-7»на суму 425 501,64 грн. Факт оплати Відповідачем - 1 матеріалів, поставлених Відповідачем-2, підтверджується документами, які наявні в матеріалах справ: рахунки-фактури, податкові накладні, акти виконаних робіт та інші документи.
На думку позивача, угода укладена між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 є такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства зі сторони Відповідача -1. Оскільки, не відповідає нормам ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
14.07.2006 р. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Бакуліної Є.О., ТОВ „Торис-7", третя особа: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів ТОВ „Торис-7" визнано недійсні установчі документи підприємства з часу їх реєстрації, тобто з 10.12.2004р. та визнано недійсною реєстрацію ТОВ „Торис-7" в якості платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва, а саме з 26.08.2004 р.
Як встановлено Голосіївським районними судом при розгляді вказаної справи Бакуліна Є.О. яка відповідно до установчих документів ТОВ „Торис-7" являлась засновником, не мала наміру створювати підприємство та здійснювати його фінансово - господарську діяльність, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що договірні відносини щодо створення зазначеного товариства носять фіктивний характер, не відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, та її волевиявлення щодо створення ТОВ „Торис-7" та здійснення підприємницької діяльності не було.
Таким чином, визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ „Торис-7" свідчить про відсутність у підприємства цивільної правоздатності. Отже, у разі відсутності у особи правоздатності, вона не має права на вчинення будь-яких юридично значимих дій, в даному випадку ТОВ „Торис-7" по-перше, не мало права на ведення господарської діяльності, по-друге, документи, видані ТОВ „Торис-7" (податкові накладні) не мають юридичної сили і не можуть бути визнані розрахунковими документами, які могли б підтвердити факт отримання ВАТ „Будпроммонтаж" послуг по спірному зобов'язанню, а також правомірність віднесення до складу валових витрат суми отриманих послуг.
Відповідач 2 заперечення проти позову не надав, про розгляд справи був повідомлені належним чином. Однак матеріали справи, були повернуті поштою, з відміткою «такої організації немає».
Суд із твердженням позивача щодо неправомірності даної угоди не погоджується виходячи з наступного.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Саме визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торис-7», не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки правовідносини між сторонами відбувалися в момент чинної державної реєстрації відповідача 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до п. 22 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»(із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та /або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Згідно з абз. 4 п. 11 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 (із змінами та доповненнями), умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутністю таких повноважень, наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Договір №б/н від б/д. укладений між ВАТ «Будпроммонтаж»та ТОВ «Торис-7» , рішення Голосіївського районного суду м. Києва про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Торис-7»по справі постановлене 14.07.2006р., тобто після вчинення даної господарської операції.
Позивач не надав належно допустимих доказів щодо умислу юридичної особи на укладення вказаного договору.
Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Як вже зазначалося вище, господарська операція (Договір № б/н) між сторонами відбувалася в період вересень -грудень 2004р. та лютий-грудень 2005р.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, позивачем недотримані строки звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною. За таких умов суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача 1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності заявлених ним позовних вимог.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.