м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
11.11.2008 року Справа № 7/128
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Журавльової Л.І.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Яловєга О.Г., довіреність № 01-16/83
від 26.02.08, головний спеціаліст-юрисконсульт відділу реклами;
від відповідача - Шапка Д.А., довіреність № 1 від 01.11.08, юрисконсульт,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відділу реклами Луганської міської ради,
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 06.10.08 (підписано 08.10.08)
у справі №7/128 (суддя -Калашник Т.Л.)
за позовом Відділу реклами Луганської міської ради,
м. Луганськ
до відповідача Луганського міського комунального підприємства «Міські вісті», м. Луганськ
про стягнення 320434 грн. 30 коп.
Відділ реклами Луганської міської ради (далі за текстом -відділ реклами, позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського міського комунального підприємства «Міські вісті» (далі за текстом - ЛМКП «Міські вісті», відповідач) про стягнення заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська в сумі 320434 грн. 30 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.08 у справі № 7/128 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 515 грн. 12 коп., державне мито у сумі 05 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 00 грн. 19 коп., в решті позовних вимог відмовлено.
Дане рішення було мотивовано ст. 257, ч. 3 ст. 261, ч. 1 ст. 264, ч. ч. 4-5 ст. 267, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, умовами договору тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 135/1 від 15.06.04, додатковими угодами до цього договору, актами прийому-передачі від 15.06.04 та 27.11.04.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 15.10.08, якою просить частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 06.10.08 по справі № 7/128, ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимогу позивача про стягнення заборгованості у сумі 320434 грн. 33 коп. Оскільки у позовній заяві від 19.06.08 № 01-16/323 ціна позову вказана у сумі 320434 грн. 30 коп., що підтверджується розрахунком суми заборгованості та встановлено господарським судом Луганської області, то слід вважати правильною суму заборгованості у розмірі 320434 грн. 30 коп.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що судом першої інстанції були неправильно та неповно досліджені докази і встановлені обставини у справі, що при ухваленні рішення судом не були прийняті до уваги надані позивачем документи, а саме акт звірення взаємних розрахунків від 01.07.05.
Розпорядженням голови суду від 20.10.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., судді -Журавльова Л.І., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 20.10.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.
Відзивом № 34 від 10.11.08 позивач вважає, що рішення місцевого господарського суду є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, тому просить відмовити у апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом вірно встановлені обставини справи та застосовані до спірних правовідносин сторін ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України, якими передбачені строк та порядок застосування позовної давності.
Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Робочий орган) та ЛМКП "Міські вісті" (Користувач) було укладено Договір № 135/1 від 15.06.04 з додатковими угодами до нього (далі -Договір), за умовами якого Робочий орган надає Користувачу у тимчасове платне користування місця, визначені у рішенні виконавчого комітету Луганської міської ради від 30.12.03 № 485, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, а Користувач використовує ці місця для розташування спеціальних конструкцій та здійснює плату за користування місцями згідно розділу 2 договору (п.1.1. Договору № 135/1); вищезазначені місця передаються Користувачу протягом 5-ти днів з моменту підписання цього договору згідно Акту прийому -передачі (п.1.4. Договору № 135/1).
Місця для розташування спеціальних конструкцій передані Робочим органом відповідачу на підставі Акту прийому-передачі від 15.06.04 (а.с.17) відповідачу.
Згідно до п.2.1. Договору № 135/1 розмір плати за всі надані у користування місця складає 68666 грн. 40 коп. на місяць та у подальшому становить, якщо не змінюється рекламний сюжет (розрахунок плати додається).
У п.2.3. Договору № 135/1 сторони передбачили, що плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується з моменту отримання у встановленому порядку дозволу або дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 05 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок.
Додатковою угодою № 001 від 27.10.04 (п.1) з розрахунку плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, виключено місця за 242 адресами та п. 2.1. Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої, розмір плати за всі надані у користування місця складає 8193 грн. 15 коп. на місяць.
Відповідач повернув Робочому органу місця розташування спеціальних конструкції, розташованих за 242 адресами, про що складений акт прийому-передачі від 27.11.04 (а.с. 31).
Додатковою угодою № 002 від 31.12.04 було п. 2.1. Договору № 135/1 викладено у новій редакції та відповідно змінено розмір плати за всі надані у користування місця, який склав 9 грн. 64 коп., а згідно додаткової угоди № 003 від 01.08.06 п. 2.1. Договору № 135/1 викладено у новій редакції та відповідно змінено розмір плати за всі надані у користування місця, який склав 17 грн. 28 коп., а також була прийнята нова редакція п.2.3. Договору № 135/1, відповідно до якої плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок.
У зв'язку з реорганізацією Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, внаслідок чого був створений відділ реклами, який на теперішній час є Робочим органом, 20.02.07 між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та відділом реклами Луганської міської ради було укладено Договір відступлення права вимоги (далі - Договір цесії), відповідно до умов якого Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами (п.1 Договору цесії).
Повідомлення про відступлення права вимоги № 1-10/308 було направлено Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради на адресу відповідача 13.03.07 (а. с. 77).
Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання по своєчасному внесенню плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій, позивачем заявлений позов про стягнення заборгованості станом на 01.06.08 (за період з червня 2004 року по травень 2008 року включно) у розмірі 320434 грн. 00 коп.
Відповідач борг визнав у сумі 515 грн. 12 коп., та заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 319919 грн. 18 коп., у зв'язку з чим просив відмовити у стягненні суми 319919 грн. 18 коп.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача саме суму боргу 515 грн. 12 коп., оскільки для стягнення суми 319919 грн. 18 коп. сплинув строк позовної давності , про застосування якого заявив відповідач, а клопотання позивача про поновлення строку позовної давності підставно відхилено судом першої інстанції. Позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску позовної давності, як того вимагає ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, яка укладенням Договору цесії, не зупиняє та не перериває перебігу позовної давності.
Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 261 Цивільного кодексу України ).
Позивач звернувся до суду 20.06.08 (а.с.2), тобто з пропуском загальної позовної давності, встановленою статтею 257 Цивільного кодексу України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідачем заявлене клопотання про застосування позовної давності у відзиві на позовну заяву № 38 від 01.07.2008р. та у листі № 341 від 22.08.08 (а.с.54-55).
Місцевий господарський суд правомірно послався у рішенні, що оскаржується на те, що позивачем порушено встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк загальної позовної давності та за наявністю клопотання про застосування позовної давності у задоволені позову щодо стягнення заборгованості за період з червня 2004 року по травень 2005 року у сумі 319919 грн. 18 коп. судом відмовлено, оскільки за станом на 2005 рік строк оплати - до 05 числа звітного календарного місяця в первісній редакції п.2.3. Договору № 135/1, таким чином за травень 2005 року позовна давність сплила 05.06.08.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що мало місце переривання перебігу строку позовної давності, передбачене ст. 264 Цивільного кодексу України -вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу -підписання акта звіряння розрахунків від 01.06.05 (а. с. 80), за яким відповідач визнав за ним наявність боргу в сумі 422043 грн. 83 коп., відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки акт звіряння розрахунків не має правового значення.
До дій, які свідчать про визнання особою свого боргу, можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в таких випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по інших частинах (платежам). Така правова позиція викладена у п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі в сумі 1599 грн. 60 коп. покладається на позивача -відділ реклами Луганської міської ради, а зайве сплачене державне мито в сумі 2 грн. 57 коп. повертається позивачу із Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 43, 47 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ № б/н від 15.10.08 на рішення господарського суду Луганської області від 06.10.08 у справі № 7/128 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 06.10.08 у справі № 7/128 залишити без змін.
3. Повернути з Державного бюджету України відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 34791800, помилково сплачене ним державне мито в сумі 2 грн. 57 коп., платіжним дорученням від 15.10.08 № 111 на суму 1602 грн. 17 коп. (оригінал знаходиться у матеріалах справи) на його розрахунковий рахунок.
Підставою для повернення є зазначена постанова, скріплена гербовою печаткою суду.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Л.І. Журавльова
Суддя Т.Ф.Парамонова