26.06.2006 Справа № 7/74
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
Науменка І.М.
суддів
Білецької Л.М. -доповідача, Голяшкіна О.В.
при секретарі судового
засідання: Клименко Ю.І.
за участю представників
сторін:
від позивача:
Полякова Ганна Олегівна представник, довіреність №б/н від 27.02.06;
від відповідача:
Сірооченко Андрій Васильович юрисконсульт, довіреність №460-АП від 08.02.06;
Кравець Ірина Миколаївна юрисконсульт, довіреність №461-АП від 08.02.06;
від третьої особи-1:
від третьої особи-2:
представник у судове засідання не з'явився.
Боровська Євгенія Сергіївна представник, довіреність №7/11-67 від 16.01.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-консалтингова компанія “Славутич-Капітал» м. Дніпропетровськ
на рішення
від 17 травня 2006 року
господарського суду
Дніпропетровської області
у справі
№ 7/74
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-консалтингова компанія “Славутич-Капітал» м. Дніпропетровськ
до
закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» м. Дніпропетровськ
третя особа 1
третя особа 2
про
без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “Реєстратор» м. Дніпропетровськ
без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
визнання недійсними рішень
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.06 р. у справі № 7/74(суддя Коваль Л.А.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсною Установчої угоди Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» від 30.12.1998 р. та визнання недійсними змін та доповнень до Установчого договору Закритого акціонерного товариства ДОПСОК» від 22.11.1999 року, зареєстрованих виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.03.2000 р.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі мотивоване тим, що спір не підвідомчий господарським судам України за суб'єктним складом (фізичні особи). В частині відмови в задоволенні позову суд мотивував рішення тим, що станом на 12 грудня 1998 року Закону України “Про господарські товариства» не передбачав можливості обмеження правоздатності акціонера реалізувати акції закритого акціонерного товариства, в тому числі шляхом отримання додаткових рішень органів управління. Окрім того, суд вважав, що права позивача не порушені, тому що на час прийняття рішення загальних зборів позивач не був акціонером відповідача.
З таким рішенням суду не погодився позивач, який звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що позивачем правомірно заявлений позов до ЗАТ»ДОПСОК», яке є юридичною особою і самостійно приймає зміни до статутних документів та здійснює їх державну реєстрацію саме як юридична особа. Саме відповідач як юридична особа приймав відповідні рішення та здійснював їх державну реєстрацію, тому припинення провадження у справі є неправомірним. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд не застосував норми ст.28 Закону України “Про господарські товариства» у сукупності з нормами ч.5 ст.4, а також ч.1 ст.25 цього Закону. Неправильне застосування норм матеріального права спричинило те, що суд прийшов до неправильних висновків всупереч рішенню Конституційного Суду України, відповідно до якого акціонер, здійснюючи своє право власності на акції, зобов'язаний не порушувати права інших акціонерів, в тому числі і їх право переважне право на придбання акцій закритого акціонерного товариства. Просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, рішення про внесення змін до Статуту є законним і не порушує прав інших акціонерів.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7.06.06 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, її розгляд призначений на 19.06.06 р., оголошена перерва до 21.06.06 р., відкладений на 26.06.06 р.
У судовому засіданні представник позивача наполягає не задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача проти її задоволення заперечує.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з таких підстав.
До господарського суду Дніпропетровської області 17.03.06 р. з позовною заявою звернувся позивач ТОВ »Інвестиційно-консалтингова компанія “Славутич-Капітал», який є акціонером відповідача (503 акції) як емітента, про визнання недійсним:
- Установчої угоди закритого акціонерного товариства ДОПСОК» від 30.12.98 р. ( в цій частині провадження у справі припинено судом першої інстанції);
- рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 30.12.1998 р. в частині викладення п.п. 8.1 та 8.2 Статуту відповідача в новій редакції ( в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено);
- змін та доповнень до Установчого договору Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» від 22.11.1999 року, зареєстрованих виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 23.02.2000 року( в цій частині провадження у справі припинено).
Посилався на те, що став акціонером відповідача на підставі договорів дарування йому акцій (т.1 а.с.11-14,10), укладених в період січень-лютий 2006 року. Після цього позивач дізнався про суттєві порушення закону в діяльності відповідача, які впливають на його права як акціонера і які полягають у тому, що нова редакція Установчого договору не підписана всіма учасниками, загальні збори (протокол №6 від 30.12.1998 р.) не приймали рішення про нову редакцію Установчого договору, тому вона є недійсною. Є недійсними і зміни до Статуту в частині п.8.1 та 8.2 про вільне розпорядження акціями , що сприяє концентрації акцій в одних руках, тому є недійсним і рішення загальних зборів акціонерів від 30.12.98 року, на підставі якого були внесені зміни до Статуту п.8.2,8.2. Позивач також не погодився з тим, що відповідачем неправомірно були внесені зміни і доповнення до Установчого договору (зареєстровані виконкомом Дніпропетровської міської ради 23.02.2000 р., в частині доповнення його ст. 35, яка містила відомості про кількість акцій у Царенка М.Г. як голови правління 2380 акцій проти 750 шт. при заснуванні товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.1993 року (т.1 а.с.15) громадяни України (паювальники) орендного підприємства Дніпропетровський обласний виробничий будівельно-оздоблювальний комбінат як засновники перетворили підприємство “Допсок» в закрите акціонерне товариство “Допсок»( ст.1 Установчого договору). Ст. 34 цього ж Договору встановлено, що цей договір не може бути змінений і доповнений без згоди його засновників.
З першої редакції Статуту відповідача вбачається, що (т.1 а.с.31) він заснований громадянами України колишніми членами організації орендарів “Допсок», які уклали договір купівлі-продажу від 4.12.1993 р з Фондом комунального майна Дніпропетровської обласної ради народних депутатів на викуп обласного комунального майна-цілісного майнового комплексу, орендованого організацією орендарів “Допсок».п 8 Статуту у першій редакції було зазначено, що акції видаються тільки після повної сплати їх вартсоті. Передача чи продаж акцій дозволяються рішенням правління Товариства. Тобто у першій редакції статуту було передбачено обмеження вільного розпорядження акціями акціонерного товариства закритого типу. Це положення кореспондувалося з п.12.2 Статуту, де було передбачено безумовне право акціонера на придбання в першочерговому порядку випущених Товариством акцій та облігацій (т.1 а.с.35). п. 21.1 Статуту передбачено, що зміни та доповнення до Статуту товариства вносяться загальними зборами акціонерів за поданням правління товариства або акціонерів.
З протоколу №6 загальних зборів акціонерів від 30 грудня 1998 року(т.1 а.с.49) вбачається , що на них було розглянуто питання про внесення змін до статутних документів, зокрема у розділі 8 п.81 та п.8.2 запропоновано викласти у такій редакції “ п.8.1 Товариство випускає іменні акції для розповсюдження їх між учасниками. Акції Товариства можуть бути видані учасникам товариства тільки після повної сплати їх вартості у порядку, визначеному загальними зборами. П.8.2 акціонери можуть без обмежень розпоряджатися акціями Товариства, зокрема, продавати чи іншим чином відсуджувати їх. Таким чином , було запроваджено право вільно розпоряджатися акціями закритого акціонерного товариства .На цій підставі виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 15 квітня 1999 року (т.1 а.с. 49) були зареєстровані зміни до Статуту.
Рішенням загальних зборів акціонерів №7 від 22 листопада 1999 року (т.1 а.с.70) затверджено порядок денний внесення змін та доповнень до Статуту, які зареєструвати в Дніпропетровській міській раді. На підставі цього протоколу (т.1 а.с.73) 23 лютого 2000 року зареєстровані зміни та доповнення до установчих документів, в яких Установчий договір від 30.12.93 р. доповнений ст.35- відомості про акції, розподілені між акціонерами акціонерного товариства - № 53 Царенко М.Г. 2 380 акцій.
Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності( т.1 а.с.95).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що Установчий договір відповідача, який оспорюється, був укладений за участю фізичних осіб -паювальників орендного підприємства як засновників, що не мають статусу суб'єктів підприємницької діяльності, а тому ці особи повинні бути залучені у такому спорі до участі в справі, а відтак така справа з участю фізичних осіб не підлягає розгляді у господарських судах України.
Проте рішення суду в іншій частині не відповідає вимогам закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого воно підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ст. 24 Закону України “Про господарські товариства»(далі -Закон) акціонерним товариством визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Управління товариством відповідно до ст. 23 Закону здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається відповідно до виду товариства. Органами акціонерного товариства є збори товариства( ст.. 41-45 Закону), рада акціонерного товариства(спостережна рада)( ст.. 46 Закону), виконавчий орган (статті 47,48 Закону) та ревізійна комісія(ст.49 Закону).
Установчими документами акціонерного товариства є статут та установчий договір, підписаний всіма засновниками товариства ( Ст. 4 Закону). Протягом діяльності товариства до статуту можуть вноситися зміни та доповнення. Згідно зі статтями 41, 42 Закону рішення про внесення змін до статуту належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і ухвалюється більшістю у ѕ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
До акціонерних товариств належать ; відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на торгах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі (ч.1 ст.25 Закону ).
Ч.4 ст.28 Закону встановлено, що акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду -з товариством. Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства “Оболонь» та громадянина Винника Віктора Володимировича про офіційне тлумачення положень частини другої ст.28 Закону України “Про господарські товариства», пункту 1 абзацу першого пункту 5 статті 4 закону України “Про власність»(справа про права акціонерів ЗАТ» від 11 травня 2005 року у справі № 1-11/2005 визначено, що положення ч.2 ст.28 закону України “Про господарські товариства» у системному зв'язку з положеннями ч.5 статті 4, ч. 1 ст. 25 цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або держателем за ціною, що визначається сторонами , або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступників юридичних осіб) , а тому не виключає і не виключало можливості передбачити в установчих документах закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, що відчуджуються іншими акціонерами товариства.
Положення пункту 1 абзаці першого пункту 5 статті 4 Закону України “Про власність» у контексті частин першої, сьомої статті 41 Конституції України, у системному зв'язку треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право(яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчуджуються іншими його акціонерами.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 30.12.1998 року в частині нової редакції п.8.1 та 8.2 Статуту, яка суперечить вищенаведеним у рішенні Конституційного Суду положенням Закону та п.12.2 Статуту у початковій редакції (переважне право акціонерів на придбання акцій), і фактично знімає обмеження, характерні для закритих акціонерних товариств, передбачені ч.1 ст.25 Закону, суд першої інстанції неналежним чином дослідив фактичні обставини справи і дав їм неправильну юридичну оцінку, внаслідок чого він прийшов до неправильного висновку про те, що це рішення не порушує прав позивача, оскільки він на час його (рішення) прийняття не був акціонером відповідача. Хоча позивач дійсно не був акціонером на час прийняття рішення від 30.12.1998 року про внесення змін до статуту і не був присутній на зборах , проте це рішення порушило його переважне право на придбання акцій закритого акціонерного у майбутньому з того моменту, коли він став акціонером (січень-лютий 2006 року), що і спонукало позивача звернутися за судовим захистом своїх прав (17.03.2006 р.). Між тим, рішення Конституційного Суду розповсюджується і на правовідносини, які існували до його прийняття, оскільки в тексті рішення зазначено “ не виключає і не виключало можливості», тобто йдеться про те, що інша редакція Статуту є назаконною.
Судом першої інстанції також неправильно припинено провадження у справі в частині визнання недійсними змін та доповнень до Установчого договору. Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані позивачем зміни та доповнення до установчого договору відповідача були прийняті на загальних зборах акціонерного товариства, яке за своєю юридичною природою є вищим органом акціонерного товариства ( протокол №7 від 22.11.1999 р.)(т.1 а.с.70,73), тому за цією позовною вимогою належним відповідачем у справі є саме товариство як юридична особа, а не його засновники як фізичні особи.
Є обґрунтованими , підтверджуються матеріалами справи доводи позивача і вони відповідачем не спростовані про те, що питання перерозподілу акцій між акціонерами взагалі не було предметом розгляду на загальних зборах, а тому зміни до Установчого договору внесено безпідставно. Крім того, збори акціонерів не тотожні установчим зборам акціонерного товариства і вирішення питання про перерозподіл акцій не віднесено Законом до їх компетенції ( ст. 41 Закону). Порушення інтересів позивача полягає у тому, що кількість належних акціонерам акцій є мірою їх відповідальності за зобов'язаннями товариства ( ч.1 ст. 24 Закону). Крім того, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні апеляційного суду доводи позивача про незаконну концентрацію пакета акцій в руках однієї особи. Так, відповідно до ст.4, 22-24 Закону України “ Про захист економічної конкуренції» концентрацією визнаються дії , які полягають у безпосередньому або опосередкованому придбанні, набутті у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання. Між тим. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про захист економічної конкуренції» концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністрат ивної колегії Антимонопольного комітету України, що також впливає на обсяг корпоративних прав позивача.
Наявність рішення суду загальної юрисдикції про оскарження рішень загальних зборів не може бути підставою для припинення провадження у справі, тому що спір там вирішений між іншими сторонами. Крім того, справа про визнання недійсними рішення загальних зборів за позовною заявою у даній справі подана юридичною особою до відповідача як юридичної особи (загальні збори-це орган товариства), а тому судом першої інстанції помилково припинено провадження в цій частині.
Є обґрунтованими доводи позивача про те, що ним не пропущений термін позовної давності, тому що про порушення своїх прав позивач дізнався у 2006 році, коли став акціонером відповідача.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню частково: в частині припинення провадження по першій позовній заяві рішення має бути залишено без змін, в іншій частині - скасоване, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - консалтингова компанія “Славутич-Капітал» м. Дніпропетровськ -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року по справі №7/74 -скасувати частково.
Прийняти нове рішення і визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» від 30.12.1998 року в частині викладення п.п. 8.1, 8.2 Статуту Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» в новій редакції.
Визнати недійсними зміни та доповнення до Установчого договору Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК» від 22.11.1999 року, зареєстрованих виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.02.2000 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Судді Л.М. Білецька
О.В. Голяшкін