79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.10.08 Справа № 16/30
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги ВАТ «Івано-Франківськгаз», м. Івано-Франківськ
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008 року
у справі № 16/30, суддя Калашник В.О.,
за позовом ДП “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України» в особі філії УМГ “Львівтрансгаз», м. Львів
до відповідача : ВАТ «Івано-Франківськгаз», м. Івано-Франківськ
про стягнення 30 216, 52 грн. боргу,
за участю представників
від позивача: Колодко В.І. - представник;
від відповідача: Слесарук О.П. - юрисконсульт.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008р. позов ДП “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України» в особі Львівської філії УМГ “Львівтрансгаз» задоволено. З рахунку ВАТ «Івано-Франківськгаз»на користь позивача у справі стягнуто 24 603, 32 грн. основного боргу, 3 583, 43 грн. інфляційних, 307, 54 грн. річних та 1 722, 23 грн. штрафу, позивачу відшкодовано судові витрати.
При прийнятті даного рішення місцевим господарським судом визнано встановленим факт щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг з транспортування природного газу згідно укладеного договору № ВТ/ІФ-03 від 01.01.2003р. на надання послуг по транспортуванню природного газу для виробничо-технічних потреб, а тому дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушеням судом першої інстанції норм матерального та процесуального права. Зокрема, покликається на неналежне повідомлення його як сторони процесу про час та місце розгляду справи.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін з підстав його відповідності дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії УМГ «Львівтрансгаз» звернулась до господарського суду з позовом до ВАТ «Івано-Франківськгаз» про стягнення з останнього 30 216,52 грн. боргу, з яких: 24 603, 32 грн. основний борг за надані послуги по транспортуванню природного газу протягом жовтня-грудня 2007 року згідно договору № ВТ/ІФ-03 від 01.01.2003р., 3 583, 43 грн. втрати від інфляції, 307, 54 грн. три відсотки річних та 1 722, 23 грн. штрафу
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»в особі філії УМГ «Львівтрансгаз» та ВАТ «Івано-Франківськгаз»договору ВТ/ІФ-03 від 01.01.2003р.на надання послуг по транспортуванню природного газу для виробничо-технологічних потреб та угоди №ВТ/ІФ-05 про пролонгацію договору від 01.01.2003р., позивач за період з жовтня по грудень (включно) 2007 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 1497,206 тис.куб.м. на загальну суму 42939, 87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін та завіреними відбитками їх печаток.
Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобов»язувався проводити розрахунок за одержані послуги на підставі актів прийому - передачі газу за узгодженим тарифом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача до15-го числа місяця, наступного за звітним.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, сума основного боргу у відповідності до умов договору становить 24 603, 32 грн., доказів сплати якої відповідачем суду першої інстанції не подано. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та штрафу, то і в цій частині судова колегія вважає обгрунтованим рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до вимог до ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, місцевим господарським судом підставно задоволено позовні вимоги УМГ “Львівтрансгаз» в частині стягнення 3 583, 43 грн. інфляційних, 307, 54 грн. річних та 1 722, 23 грн. штрафу.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Покликання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення його як сторони процесу про час та місце розгляду справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції розгляд справи двічі відкладався на клопотання відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчать про вручення відповідачу ухвал місцевого господарського суду про призначення та про відкладення розгляду справи. Отже, відповідача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, в тому числі на подання доказів в обгрунтування своїх доводів.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008 року у справі № 16/30 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.