донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.11.2008 р. справа №28/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Годованець Є.О. (довіреність № 05-05/08 від 05.05.08р.),
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
08.09.2008 року
по справі
№ 28/18
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк
про
стягнення 2 351 981 грн. 26 коп.
У 2008 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 225 065 грн. 00 коп., 47 419 грн. 42 коп. -процентів за комерційний кредит, інфляційних в розмірі 67 641 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 11 854 грн. 86 коп., всього 2 351 981 грн. 26 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.08р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області було відмовлено в повному обсязі. Рішення мотивовано тим, що строк оплати товару за Договором поставки №58/08-озк від 19.05.08р. не настав. Таким чином, право позивача не порушено та позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 225 065 грн. 00 коп., 47 419 грн. 42 коп. -процентів за комерційний кредит, 3% річних в сумі 11 854 грн. 86 коп. та інфляційних витрат в сумі 67641 грн. 98 коп. є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 08.09.08р. скасувати повністю і прийняти нове, яким стягнути з відповідача проценти за комерційний кредит в розмірі 47 419 грн. 42 коп., інфляційні в сумі 67 641 грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 11 854 грн. 86 коп.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 01.10.08р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення ухвали суду від 26.09.08р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 26.09.08р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 28/18, та наданих представником позивача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, але з урахуванням змін, внесених цією постановою, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.08р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області (далі -Продавець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м. Донецьк (далі - Покупець), був укладений Договір поставки №58/08-озк.
Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору поставки Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити зерно пшениці різних класів (далі-Товар).
Кількість, ціна та вартість Товару за класами сторони узгоджують в додаткових Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору поставки). Одночасно з укладанням Договору сторони підписали Специфікацію №1 від 19.05.08р. на поставку партії Товару -зерна пшениці 4-ого класу в строк до 23.05.08р. орієнтовно на суму 2 295 000 грн. 00 коп.
Згідно пункту 3.3 Договору поставки Продавець зобов'язався поставити партію Товару в термін, зазначений у відповідній Специфікації.
Пунктом 4.1 сторони передбачили, що оплата за поставлений за Договором Товар здійснюється Покупцем на підставі виставлених Продавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, в термін не пізніше 5 банківських днів від дати поставки та отримання Покупцем відповідного рахунку.
Позивач належним чином виконав умови укладеного Договору поставки і поставив відповідачеві пшеницю 4-ого класу на суму 2 365 065 грн. 00 коп., що підтверджується Накладною № 080521-01 від 21.05.08р.
Відповідач прийняв вищевказаний Товар, що підтверджується Довіреністю ЯОЧ №318335 від 21.05.08р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Як стверджує позивач, одночасно з укладанням Договору відповідачеві був переданий рахунок на оплату Товару. Але, як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 080521-01 від 21.05.08р. не містить в собі ніяких доказів отримання його відповідачем на будь-яку конкретну дату або направлення його відповідачеві поштовою кореспонденцією.
За отриманий Товар відповідач в добровільному порядку платіжними дорученнями № 393 від 30.05.08, № 421 від 06.06.08р. розрахувався з позивачем частково в сумі 140 000 грн. 00 коп. Підставою перерахування грошових коштів відповідач вказав вищевказаний Договір поставки, а не рахунок № 080521-01 від 21.05.08р.
19.06.08р. позивач на адресу відповідача направив Претензію № 19-08/08 з вимогою про сплату боргу за поставлений Товар в розмірі 2 225 065 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 56 804 грн. 81 коп., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
За цих підстав, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 351 981 грн. 26 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами, в тому числі і про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 225 065 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду платіжні доручення №487 від 07.07.08р. на суму 100 000 грн. 00 коп., № 506 від 10.07.08р. на суму 560 000 грн. 00 коп., № 512 від 14.07.08р. на суму 308 000 грн. 00 коп., № 531 від 17.07.08р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп., № 533 від 21.07.08р. на суму 257 065 грн. 00 коп. про перерахування йому відповідачем грошових коштів за отриманий Товар.
Оскільки погашення відповідачем суми основного боргу перед позивачем відбулося як до моменту порушення провадження у справі, так і після, то висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в повному обсязі є помилковим і рішення суду підлягає в цій частині зміні, з огляду на наступне.
При дослідженні платіжних доручень, що надані позивачем в якості доказів отримання від відповідача грошових коштів, колегією суддів встановлено, що часткова оплата за отриманий Товар в розмірі 968 000 грн. 00 коп. відбулася до моменту порушення провадження по справі № 28/18. А залишок суми основного боргу в розмірі 1 257 065 грн. 00 коп. був сплачений відповідачем вже в процесі розгляду справи судом першої інстанції до моменту прийняття рішення по справі.
Відповідно до вимог пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадку врегулювання спору самими сторонами шляхом перерахування суми основного боргу після звернення кредитора з позовом та порушення провадження у справі, господарський суд повинен був припинити провадження у справі в частині суми основного боргу, що була погашена відповідачем після 15.07.08р., в зв'язку з відсутністю предмету спору.
З огляду на зазначене, апеляційна інстанція дійшла висновку про помилковий висновок суду щодо відмови позивачеві у позовних вимогах в повному обсязі, тоді як в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області суми основного боргу в розмірі 1 257 065 грн. 00 коп. провадження у справі № 28/18 необхідно було припинити.
В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 968 000 грн. 00 коп., судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду Донецької області про відмову у задоволенні цих позовних вимог в зв'язку з безпідставністю, оскільки відповідач погасив дану суму заборгованості до моменту прийняття судом першої інстанції позовної заяви позивача до розгляду.
Стосовно висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк процентів за комерційний кредит в сумі 47 419 грн. 42 коп. в зв'язку з безпідставністю, судова колегія вважає його правомірним, оскільки умовами укладеного сторонами Договору поставки №58/08-озк від 19.05.08р. не передбачено купівлю-продаж Товару за умовами комерційного кредиту. Судовою колегією не прийняті до уваги ствердження заявника апеляційної скарги про те, що пунктом 4.1 Договору встановлені сторонами умови комерційного кредиту, а саме: оплата відповідачем отриманого рахунку в строк 5 банківських днів від дати поставки та отримання рахунку, тому що даний пункт Договору передбачає тільки порядок розрахунків між сторонами та строк виконання відповідачем його договірного зобов'язання за Договором поставки, але ніяк не отримання Товару за умовами комерційного кредиту.
Апеляційна інстанція також вважає правильним висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк інфляційних в розмірі 67 641 грн. 98 коп. та 3% річних в розмірі 11 854 грн. 86 коп., але з інших мотивів, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, для застосування судом мір виключної відповідальності у вигляді стягнення інфляційних як збільшення суми основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних як сплати за користування чужими грошовими коштами, необхідно наявність двох обов'язкових умов, а саме: грошового зобов'язання боржника перед кредитором, прострочки виконання цього грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони домовились про конкретний термін оплати відповідачем отриманого Товару саме на підставі визначення конкретної дати отримання відповідачем від позивача рахунку. В даному випадку позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції підстав нарахування інфляційних та 3% річних саме з 28.05.08р., як зазначено в позові, оскільки відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем рахунку №080521-01 від 21.05.08р.
В Додаткових поясненнях до позовної заяви № 07-08/08 від 07.08.08р., наданих позивачем суду першої інстанції (а.с. 48), зазначено, що «розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений з 28.05.08р. по 01.07.08р., тобто відповідно до умов оплати по пункту 4.1 Договору і до початку погашення позовних вимог відповідачем (01.07.08р.)».
Ніяких змін та доповнень до позову в частині вказання позивачем нового строку прострочки відповідачем його грошового зобов'язання, в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції правомірно не прийнятий вищевказаний рахунок в якості належного доказу пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату суми боргу. Але мотивування суду щодо відсутності взагалі у позивача його порушеного права і не настання строку звернення до суду є помилковим.
Так, в матеріалах справи є наявною Претензія № 19-08/08 від 19.06.08р. з належними доказами її направлення на адресу відповідача, якою позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу за поставлений Товар в розмірі 2 225 065 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 56 804 грн. 81 коп.
Тобто, у позивача, після направлення на адресу відповідача Претензії, в якості належної вимоги про виконання останнім його грошового договірного зобов'язання, відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, виникли підстави звертатися до суду за захистом його порушеного права, але тільки, з урахуванням передбаченого Договором та чинним законодавством України терміну, а саме, після 01.07.2008 року.
Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 67 641 грн. 98 коп. та 3% річних в розмірі 11 854 грн. 86 коп. за період прострочки з 28.05.08р. по 01.07.08р. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведена обґрунтованість наявності у відповідача прострочки виконання ним його грошового зобов'язання саме в цей період.
Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2008р. у справі № 28/18 підлягає частковій зміні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно сумі позовних вимог, стосовно яких судом припинено провадження у справі, оскільки неправильні дії відповідача призвели до необхідності звернення позивача до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, п.1-1 ст. 80, 99, 102, 103, 104, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2008р. у справі № 28/18 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2008р. у справі №28/18 -змінити частково.
Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2008р. у справі №28/18 викласти наступним чином:
«Припинити провадження у справі № 28/18 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області суми основного боргу в розмірі 1 257 065 грн. 00 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Трейд», м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 968 000 грн. 00 коп., процентів за комерційний кредит в розмірі 47419 грн. 42 коп., інфляційних в сумі 67641 грн. 98 коп. та 3% річних в розмірі 11854 грн. 86 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Трейд», м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в розмірі 1 257 грн. 06 коп. та 63 грн. 01 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2008р. у справі № 28/18 залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий
Судді:
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Ширіна Ю.М.