30 жовтня 2008 р.
№ 42/167
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"
на рішення господарського суду м. Києва від 6 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року
у справі
№ 42/167
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"
про
Стягнення основного боргу та сум за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 299137,90 грн.
за участю представників:
позивача: Радзівіло Т.О.
відповідача: Ковальової Ю.М.
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 6 травня 2008 року (суддя Паламар П.І.) провадження в частині вимог про стягнення 118985,54 грн. боргу припинено; в іншій частині позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" (далі по тексту -ТОВ "Новобудова") на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі по тексту -"Компанія "Київенерго") на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 50952,23 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9320,06 грн. 3 % річних з простроченої суми, 16906,71 грн. пені, 1961,64 грн. витрат по оплаті державного мита, 77,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року (Шипко В.В., Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобудова" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представником відповідача була подана заява про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації, яка судом була відхилена.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між позивачем - Компанією "Київенерго" (як постачальником) та відповідачем -ТОВ "Новобудова" (як споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560536 від 1 серпня 2004 року, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, до належного відповідачу будинку по вул. Княжий Затон, 2/30 у м. Києві, а споживач зобов'язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Пунктом 3 додатку № 4 до вказаного договору передбачено, що сплату абонент виконує до 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищеного самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
У відповідності до п.8.1 вказаного договору цей договір діє до 15 квітня 2005 року. За пропозиціями відповідача та за згодою позивача термін дії договору було продовжено до 5 червня 2009 року.
Судами встановлено факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором в період з листопада 2006 року по лютий 2008 року вартістю 774101,94 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у повному розмірі, у т.ч. 655116,40 грн. до часу звернення позивача в суд з позовом та 118985,54 грн. після подачі даного позову в суд.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу та припинили провадження по справі за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Як правильно встановлено судами, відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної оплати ним грошових коштів за поставлену теплову енергію, отриману за договором. Заборгованість за період 01.11.2005-01.03.2008 року в сумі 221958,90 грн. фактично сплачена відповідачем у березні-квітня 2008 року.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Пунктом 3.5. додатку № 4 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції, пені та 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 6 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року у справі № 42/167 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" - без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук