28 жовтня 2008 р.
№ 24/163-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Удовиченка О.С.
суддів:
Короткевича О.Є.
Хандуріна М.І.
розглянувши
касаційну скаргу
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
на постанову
господарського суду м. Києва від 25.06.2008
у справі
№ 24/163-б господарського суду м. Києва
за заявою
ТОВ "Р.Т.Р."
про
банкрутство
ліквідатор
Циганенко О.М.
в судовому засіданні взяли участь представники :
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
Мишковець О.В.
Зборами учасників ТОВ "Р.Т.Р." від 27.02.2008 прийнято рішення про ліквідацію ТОВ "Р.Т.Р.".
Заяву про порушення провадження у справі подано головою ліквідаційної комісії ТОВ "Р.Т.Р." до господарського суду м. Києва 12.06.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2008 порушено провадження у справі ТОВ "Р.Т.Р." із застосуванням процедури, передбаченої статтею 51 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду м. Києва від 25.06.2008 (суддя Смілянець В.В.) ТОВ "Р.Т. Р." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Циганенко О.М., зобов'язано ліквідатора виконати вимоги цієї постанови.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 25.06.2008 та передати справу до господарського суду м. Києва на новий розгляд на стадію порушення провадження у справі.
В обґрунтування своїх касаційних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.85 ГПК України, ст.51 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявник зазначає, що вказаний боржник не перевірявся ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, при цьому загальний обсяг реалізації за 2006-2007 р.р. становить суму понад 16 млн. грн.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Враховуючи вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.
Частиною 2 статті 51 Закону передбачено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом.
Таким чином, суд, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, повинен дослідити та встановити обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом та докази, на підставі яких прийнято рішення.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції не містить оцінки наявних доказів у справі, з її тексту не вбачається у який саме спосіб суд дійшов висновку щодо необхідності визнання банкрутом ТОВ "Р.Т.Р.", якими доказами підтверджується неплатоспроможність боржника.
Таким чином, господарським судом першої інстанції, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийнято рішення без достатнього дослідження обставин справи та встановлення фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскаржувана постанова зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції допущено порушення вимог статті 4-7 ГПК України , якою визначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, статті 4-3 ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та статті 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції призвели до неповного з'ясування обставин справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова господарського суду м. Києва від 25.06.2008 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду м. Києва.
При розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог чинного законодавства прийняти законне рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.
Постанову господарського суду м. Києва від 25.06.2008 у справі №24/163-б скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін